Ухвала

від 28.05.2015 по справі 814/274/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

28 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/274/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інсранції: Марич Є.В. Судді Одеського апеляційного адміністративного суду Коваля М.П. щодо постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 814/274/15.

Заступник прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Суслової М.В. від 12.01.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом № 814/620/14, виданим Миколаївським окружним адміністративним судом 25.11.2014 року, зобов'язання відповідача вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» за виконавчим листом № 814/620/14, виданий Миколаївським окружним адміністративним судом 25.11.2014 року про стягнення з ТОВ «Автобуд - Нікма» податкового боргу в сумі 242730,57 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року вказаний позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Суслової М.В. від 12.01.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим листом № 814/620/14, виданим Миколаївським окружним адміністративним судом 25.11.2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задоволено частково, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений позов залишено без задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, при цьому, органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Частиною 3 ст. 25 КАС України передбачено, що суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

З огляду на не згоду з висновками, викладеними в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 814/274/15 зазначаю наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2014 року Миколаївський окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 814/620/14 за позовом Прокурора Ленінського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобуд-Нікма» (ідентифікаційний код 34851450) про стягнення податкового боргу в сумі 242730,57 грн.

Прокуратурою Ленінського району м. Миколаєва виконавчий лист Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 814/620/14 від 25.11.2014 року направлено відділу Державної виконавчої служби для примусового виконання.

12.01.2015 року відповідачем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст. 95-99 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, яке покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із ст.ст. 11, 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження» виконанню державною виконавчою службою підлягають, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, які є підставою для відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, вимоги до виконавчого документа є єдиними і визначені в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили має бути виконаним, а обов'язком державного виконавця, в разі пред'явлення виконавчого документа до виконання є примусове виконання, зокрема, рішення суду в порядку, передбаченому цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено під час апеляційного розгляду та не заперечується сторонами у справі, Миколаївським окружним адміністративним судом по справі № 814/620/14 виданий виконавчий лист, який оформлений належним чином, по ньому не закінчився строк пред'явлення до виконання, він наданий відповідному органу державної виконавчої служби та судом, в порядку ст. 259 КАС України, вказаний виконавчий лист не визнано таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, відповідач, оскаржуваним рішенням, відмовив у відкритті (прийнятті) виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При цьому, відповідач застосування даної норми Закону обґрунтовує наявністю окремого порядку стягнення податкового боргу з платників податків, який регулюється ст.ст. 95-99 Податкового кодексу України та виконується органами державної податкової служби.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Якщо достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абз. 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями у порядку визначеному п.п. 95.7-95.21 ст. 95 Податкового кодексу України.

Також, за приписами п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведеної норми випливає, що Податковим кодексом України окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення податкового боргу шляхом їх виконання податковими органами визначено лише у разі стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з розрахункових рахунків боржника, за рахунок готівки боржника чи за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі, про що повинно бути зазначено саме у рішенні суду.

Тобто, вказаною статтею 95 Податкового кодексу України визначений чіткий перелік судових рішень за якими податковому органу надано право звернення стягнення податкового боргу з боржника, а саме судових рішень: про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків; про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, як вбачається з резолютивної частини рішення суду у справі № 814/620/14, з метою примусового виконання якого Миколаївським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист, вказаним судовим рішенням не визначено за рахунок якого майна боржника необхідно стягнути податковий борг - з рахунків у банках, чи за рахунок готівки, чи за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, що виключає можливість його виконання в порядку ст. 95 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 4 статті 257 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Вказана норма є імперативною, а тому отримавши виконавчий лист у справі № 814/620/14, державний виконавець необґрунтовано відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження. В даному випадку виконавчий лист не визнаний судом, який його видав, таким, що не підлягає виконанню, а тому він є чинним і підлягає виконанню.

Крім того, слід зазначити, що вказані положення Податкового кодексу України не виключають примусове виконання державною виконавчою службою виконавчого листа, виданого за судовим рішенням, яке набрало законної сили, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Також, положення Податкового кодексу України, КАС України і Закону України «Про виконавче провадження» в питанні погашення податкового боргу за рішенням суду про стягнення коштів з рахунків платника податку у банках, які його обслуговують, і за рахунок готівки такого платника податку, не конфліктують між собою, не виключають і не суперечать одні з одними.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що Миколаївським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист № 814/620/14 та в судовому рішення, на підставі якого він виданий, не визначено за рахунок якого майна боржника необхідно стягнути податковий борг, вважаю, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, з підстав, визначених п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя Коваль М.П.