Рішення

від 25.05.2015 по справі 243/4230/15-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/4230/15-ц

Провадження № 2/243/2367/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Дубановській А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, інфляційних та трьох відсотків річних від простроченої суми та моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

08 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, інфляційні та три відсотки річних від простроченої суми та моральну шкоду. В обґрунтування позову позивач зазначила, що у період з 01 серпня 1984 року по 12 листопада 2001 року вона працювала у ВАТ «Содовий завод». При звільненні відповідач повний розрахунок не здійснив. Згідно довідки №6-2180 від 06 травня 2015 року заборгованість по заробітній платі складає 3251 грн 59 коп. До даного часу заборгованість по заробітній платі відповідачем не сплачено. У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі. У зв'язку із тим, що відповідач не сплатив вчасно заробітну плату, позивач вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, яка складає 6974 грн 01 коп., про що наводить обгрунтований розрахунок, у відповідності до ст. 625 ЦК України, інфляційні та три відсотки річних від простроченої суми, які складають 1648 грн. 56 коп, про що наводить обгрунтований розрахунок, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який складає 32940 грн 00 коп. за період часу з 13 листопада 2001 року по день звернення позивача із вказаним позовом, про що наводить обгрунтований розрахунок. Також, позивач зазначає, що своїми діями відповідач завдав їй моральних страждань, оскільки порушив законні права, гарантовані Конституцією України та трудовим законодавством в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд, які він оцінює у 5000 грн 00 коп. Зважаючи на вказані обставини, та вказавши розрахунки розміру компенсації втрати заробітку, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та інфляційних і трьох процентів річних, позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказані кошти.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просить справу слухати у її відсутності, позовну заяву підтримує, з підстав наведених в ній, просить її задовольнити, проти вирішення позову у заочному порядку не заперечує. Просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки від відповідача не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як то передбачає ст. 169 ЦПК України, з причин, які б могли бути визнані судом поважними, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд зі згоди позивача вирішує справу на підставі наявних у справі доказів у відповідності до ст. 224-228 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі суд виходить з наступного.

З наданої копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02 вересня 1983 року, що ОСОБА_1 працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Содовий завод» у період з 01 серпня 1984 року по 12 листопада 2001 року (а.с.5-6).

Згідно Довідки №6-2180 від 06 травня 2015 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на момент звільнення ВАТ «Содовий завод» станом на 01 травня 2015 року складає 3251 грн 59 коп.(а.с.3)

Частиною першою ст. 116 КЗпП України, передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З огляду на викладене, враховуючи наведені дані, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 3251 грн 59 коп., оскільки саме ця сума заборгованості по заробітній платі підтверджується даними довідки №6-2180 від 06 травня 2015 року. Суд приймає до уваги вказану довідку щодо розміру заробітної плати, оскільки в ній прямо указана сума, яка підлягає до сплати позивачу.

Що стосується вирішення позову в частині вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відносно строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку, то у відповідності із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що підтверджується довідкою ВАТ "Содовий завод" №6-2180 від 06 травня 2015 року(а.с. 3).

Згідно зі ст.ст.47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року, з наступними змінами, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з роботи 12 листопада 2001 року.

День звільнення позивача, відповідно до положень п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи, що визнається відповідачем.

Позивач звернулася до суду про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, з 12 листопада 2001 року тобто з часу звільнення по день винесення рішення по справі.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 13 листопада 2001 року по 25 травня 2015 року, день винесення рішення судом у розмірі 32184 грн 72 коп, виходячи з наступного.

Згідно Довідки №6-2180 від 06 травня 2015 року, годинна тарифна ставка складає 1 грн. 19 коп/год(41 грн.00 коп. + 17 грн. 77 коп.)/(32,8 год.+16,4 год.) при нормі робочого часу 8 годин 00 хвилин на день (а.с.3)

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає:

01 грн 19 коп.(годинна тарифна ставка) х 8 год. (норма робочого часу) = 9 грн 52 коп.(середньоденний заробіток) х 3386 р.дн.(кількість днів затримки розрахунку з 13 листопада 2001 року по 25 травня 2015 року (день винесення судового рішення включно).

В частині вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як встановленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків(втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Компенсація завданої шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем, а має самостійне юридичне значення.

Судом встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_1 а саме, право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.

Так, звільнений працівник, якому з вини підприємства несвоєчасно виплатили належні при звільнені суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

У зв'язку з тим, що протиправними діями відповідача - дійсно були порушені трудові права позивача, що вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль, у зв'язку з порушенням звичайного укладу її життя, але суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень є завищеними та підлягають зменшенню до розміру 3000, 00 грн, зазначена сума є достатньою та такою, що відповідає характеру та обсягу страждань, їх тривалості та тяжкості вимушених змін у житті позивача.

Стосовно вирішення позову в частині вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітку, суд виходить з наступного.

За приписами ст.. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, а за змістом ст. 8 вказаного закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.

В статті 3 вказаного Закону, передбачений порядок нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу ( особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості заробітної плати, після утримання податків і платежів, по місяцях за які вона утворилась. Будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування в трудових відносинах із підприємством позивачем також не надано.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки суд позбавлений можливості самостійно вирахувати розмір компенсації, в зв'язку із недоведеністю обставин, які повинні бути враховані при стягненні компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, суд виходить з наступного.

Спір, який виник по даній справі, являється трудовим.

Трудовим законодавством України (КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», тощо) не передбачена відповідальність власника або уповноваженого ним органу, перед звільненим працівником, за несвоєчасну виплату належних при звільнені сум -у вигляді сплати індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач в своєму позові, як на підставу задоволення його вимог, застосовується до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, а не до власника або уповноваженого ним органу на вимогу звільненого працівника.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, в якій в якій трудові відносини відсутні, а тому ст. 625 ЦК України, не може бути застосована до даних правовідносин.

За таких підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, задоволенню не підлягають.

Також, у відповідності до вимог ст.4 ЗУ "Про судовий збір", за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України,якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку з чим, з відповідача - ВАТ "Содовий завод", на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 354 грн. 36 коп. за вимоги майнові характеру та 243 грн. 60 коп за вимоги немайнового характеру.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88,209, 212-215 п.2 ч.1 367 ЦПК України, ст.ст. 116,117, 233,237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", місцезнаходження: вул. Чубаря, 91, м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 3251(три тисячі двісті п'ятдесят одну ) грн. 59 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 13 листопада 2001 року по 25 травня 2015 року включно у розмірі 32184 (тридцять дві тисячі сто вісімдесят чотири)грн 00 коп, моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп, а всього 38436 (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 31 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ 38264389, розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, б.12, судовий збір у розмірі 597( п'ятсот дев'яносто сім) грн. 96 коп. у дохід держави.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Головуюча - суддя: О.В.Ільяшевич