Постанова

від 17.07.2006 по справі 13/206-пд-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/206-ПД-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"17" липня 2006 р.                                                           Справа № 13/206-ПД-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарях Фінаровій О.Л. та Друзяк К.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Державної  податкової  інспекції  у м.Херсоні

до:   

відповідача-1 – Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона”,

відповідача-2 –Товариства з обмеженою відповідальністю „Олас”,

за участі представників сторін:

від позивача –Бондар А.Ф., Тітов Ю.В. (представники за дорученнями),

від відповідача-1 –Митрофанова Т.К. (представник за дорученням),

від відповідача-1 –не з'явився,

про визнання недійсним за статтею 207 ГК України договору комісії, укладеного між відповідачами 28 листопада 2003 року, та застосування наслідків недійсності договору, а саме: стягнення в доход держави з відповідача-1 –2842258,30 грн, та з відповідача -2 в доход держави всього отриманого за спірним договором,

                                                                  в с т а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях статті 207 ГК України, щодо недійсності спірної угоди, оскільки вона, на думку позивача, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 березня 2005 року визнано недійсними установчі документи (статут та установчий договір) Товариства з обмеженою відповідальністю „Олас”, скасовано його державну реєстрацію та встановлено, що це товариство зареєстровано на підставних осіб.

Відповідачем-1 зазначені вимоги не визнаються  з посиланням на відсутність наміру відповідача-2 від ухилення від сплати податків, а також на відсутність правових підстав для застосування наслідків недійсності угоди. Крім того, відповідач зосереджує увагу на пропуску позивачем річного строку звернення до суду з даним позовом, що є підставою для відмови у позові.

Відповідачем-2 відзив на позов не надано та його представник в судове засідання не з'явився, а тому розгляд справи проведено без його участі, оскільки він у встановленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Зокрема, справу розглянуто в судових засіданнях, що відбулися 20 червня з відкладенням до 4 та 17 липня поточного року. За результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно до положень статті 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з тим, що за пунктом 1 вказаних Прикінцевих положень КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, судове рішення за даною справою винесено з дотриманням вимог КАС України, тобто винесення за результатами розгляду справи відповідної постанови суду.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що Міське комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради 8 червня 2004 року.

В свою чергу  Товариство з обмеженою відповідальністю „Олас” зареєстроване –розпорядження Чернігівського міського голови № 320 від 30 липня 2003 року.

За змістом статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так, за судовим рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі № 2-632 (а.с. 39) за позовом громадянина Коба Максима Валерійовича до ТОВ „Олас” про визнання недійсними установчих документів задоволено позовні вимоги та визнано недійсними установчі документи зазначеного товариства з моменту їх реєстрації та скасовано державну реєстрацію товариства. Даним рішенням також встановлено, що установчі документи ТОВ „Олас” підписані особою, яка, фактично, не є його засновником, оскільки громадяни Коба М.В. статутні документи не розробляв та не підписував.

В той же час, між відповідачами має місце факт договірних відносин. Зокрема 28 листопада 2003 року між ними укладено договір комісії № 28/11, відповідно до умов якого відповідач-1 доручив відповідачу-2 реалізувати на експорт із України напівфабрикати з нержавіючої сталі. За змістом договору  сторонами встановлено, що товар передається комісіонеру згідно до акту приймання-передачі, право власності на товар належить комітенту до моменту поставки товару покупцю. За результатами операції комітент  зобов'язаний сплатити комісіонеру винагороду в розмірі 0,12 % від вартості товару за вантажно-митними деклараціями  та витрати у відповідності до звітів.

За своєю правовою природою даний договір є договором комісії, а тому правовідносини, що виникли між відповідачами, підлягають регулюванню главою 35 Цивільного кодексу УРСР, який діяв в момент їх виникнення. Так, за змістом статті 395 названого Кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Поряд з цим статтею 398 визначено, що майно, яке надійшло до комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього, тобто комітента. Згідно до статті 406 по виконанню доручення комісіонер вправі одержати від комітента винагороду, яка визначається за погодженням сторін. Статтею 407 також встановлено обов'язок комітента крім сплати комісійної винагороди, відшкодувати комісіонерові витрачені ним по виконанню доручення суми.

Як слідує з викладеного, за договором комісії відповідач-2 взяв на себе зобов'язання по виконанню доручення відповідача-1.

На виконання умов договору відповідач-2  20 вересня 2003 року уклав контракт № 20/09 з нерезидентом –фірмою „Гріндвуд Б.В.” (Голландія) на відвантаження на експорт напівфабрикатів з нержавіючої сталі на суму 5000000 доларів США.

У відповідності до специфікацій № 1 від 28 листопада 2003 року та № 2 від 7 квітня 2004 року відповідач-1 доручив відповідачу-2 реалізувати напівфабрикати з нержавіючої сталі в кількості 222,2 тон по ціні 12720 грн за 1 тону на загальну суму 2826384 грн.

Безпосередньо реалізація товару підтверджується актами приймання-передачі № 1 від 28 листопада 2003 року та № 2 від 7 квітня 2004 року, вантажно-митними деклараціями № 10200/4010269 від 29.01.04 на суму 806062,32 грн, № 10200/4/011112 від 24.03.04 на суму 812185,32 грн, № 10200/4/011110 від 24.03.04 на суму 816022,42 грн, № 10200/4/011427 від 14.04.04 на суму 407988,24 грн та податковою накладною № 561 від 1 квітня 2004 року на суму 2490000 грн, а також платіжними дорученнями: № 21 від 26.03.04 на суму 806062,32 грн; № 37 від 22.06.04 на суму 795000 грн, № 38 від 24.06.04 на суму 833207,74; № 42 від 01.07.04 на суму 407988,24 грн; на загальну суму 2842258,20 грн.

За результатами виконаного договору комісії відповідачем-2 були складені звіти та акти приймання-передачі № ОУ-0000014, № ОУ-0000034, № ОУ-0000038, відповідно до яких загальна сума понесених відповідачем-2 витрат складає 15156,86 грн, в тому числі комісійна винагорода –3410,71 грн.

За змістом статті 49 Цивільного кодексу УРСР, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він діяв станом на час їх виникнення, якщо угода укладена з метою, яка суперечною інтересам держави і суспільства, за наявності умислу у однієї з її сторін вона є недійсною, а все одержане за нею стороною, яка мала умисел, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

У відповідності до  абзацу 1 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1779 р. № 3 „Про судову практику у справах про визнання угод недійсними”, абзацу 1 пункту 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.2002 р. № 1056 визначено, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, відносяться, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше. Пунктом 19 Роз'яснення Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999 р. № 02-5/111 встановлено, що у разі визнання у встановленому порядку законом недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку зі здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу –засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким  суб'єктом угоди мають визнаватися недійсними.

За таких обставин слід дійти до висновку про наявність у ТОВ „Олас” умислу на укладення спірної угоди завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, оскільки спрямованість даного умислу  направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів шляхом реєстрації товариства на підставну особу, а тому вона є недійсною за статтею 49 ЦК УРСР.

Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу лише у однієї сторони усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В даному випадку за договором комісії відповідачем-2 від відповідача-1 отримано 15156,86 грн в якості оплати комісійної винагороди та витрат, а тому враховуючи викладене, до відповідачів підлягають застосуванню такі наслідки –з ТОВ „Олас” підлягає стягненню на користь Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” сума сплачених грошових коштів за надані послуги в сумі 15156,86 грн, а з останнього в доход держави –вартість отриманих послуг в сумі 15156,86 грн.

При цьому слід також зазначити, що оскільки спірний договір є договором комісії, тому відповідачем-2 отримано від відповідача-1 за договором саме зазначену суму здійснених першим витрат та оплату комісійної винагороди, а не вся вартість реалізованого комісіонером товару, належного комітенту.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В свою чергу заперечення відповідача-1 до уваги судом не приймаються, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами. Крім того, слід зазначити, що посилання відповідача-1 на положення статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплинності річного строку на подання даного позову до уваги судом не приймаються, оскільки відповідно до пункту 1 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України він набрав чинності 1 вересня 2005 року, а тому річний строк слід обраховувати в даному випадку з цієї дати. Позивачем у зв'язку з цим строк звернення до суду з позовом не пропущено.

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями 87, 94, 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                               п о с т а н о в и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати  недійсним договір комісії № 28/11, укладений 28 листопада 2003 року  між Міським комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Олас”.

3. Стягнути з Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона”  (розташованого за адресою: м. Херсон, Жовтнева площа, 9; розрахунковий рахунок 26005282 в ХОД АППБ „Аваль”,  МФО 352015, код 03355726) в доход держави –15156,86 грн. Видати виконавчий лист.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Олас” (розташованого за адресою: (м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30-А; розрахунковий рахунок 2600901762858 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 353649, код 32601425) на користь Міського комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона”  (розташованого за адресою: м. Херсон, Жовтнева площа, 9; розрахунковий рахунок 26005282 в ХОД АППБ „Аваль”,  МФО 352015, код 03355726) –15156,86 грн. Видати виконавчий лист.

5. В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

        6. Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                       

                                        Дата підпису постанови – 21 липня 2006 року..

                              Суддя                                                                  М.К. Закурін