Рішення

від 03.06.2015 по справі 568/1643/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів: Ковальчук Н.М., Максимчук З.М.,

секретар судового засідання Шептицька С.С., з участю прокурора Лис Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду від 15 квітня 2015 року в справі за позовом прокурора Радивилівського району в інтересах Радивилівської районної ради до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої вигоди внаслідок вчинення корупційного правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А :

16 грудня 2014 року прокурор Радивилівського району в інтересах Радивилівської районної ради звернувся в Радивилівський районний суд з позовом до ОСОБА_1, в обґрунтування якого вказував, що рішенням Радивилівської районної ради № 327 від 23.11.2012 року ОСОБА_1 обрано головою Радивилівської районної ради шостого скликання.

Перебуваючи на посаді голови районної ради ОСОБА_1 порушив спеціальні обмеження, встановлені ст. 14 ЗУ „Про засади запобігання та протидії корупції", а саме: впродовж червня-вересня 2013 року самостійно, одноосібно та незаконно визначив собі і отримав премії в розмірі 40% від посадового окладу за червень 2013 року, 80% від посадового окладу за липень 2013 року, 20% від посадового окладу за серпень 2013 року та 20% від посадового окладу за вересень 2013 року, на загальну суму 4669 грн., які були нараховані та видані з бюджету Радивилівської районної ради згідно особистих розпоряджень.

В порушення пп.2 п. 6 Постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", відповідно до якого преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється на підставі рішення сесії відповідної ради.

Провадження № 22-ц/787/ 1097/ 2015 Головуючий у 1 інстанції : Бірук В.О.

Доповідач : Григоренко М.П.

При прийнятті ОСОБА_1 одноосібних розпоряджень, пов'язаних з визначенням розмірів власних премій, виникла суперечність між особистими майновими інтересами останнього та його службовими повноваженнями, наявність якої могла вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час виконання наданих йому службових повноважень. Про наявність конфлікту інтересів ОСОБА_1 не повідомив письмово сесію Радивилівської районної ради.

Постановою Радивилівського районного суду від 22.05.2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, а провадження у справі закрито, в зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Проте, вказаним рішенням суду не вирішено питання про стягнення на користь держави збитків, завданих корупційним правопорушенням.

Із цих підстав просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Радивилівської районної ради Рівненської області майнову шкоду, завдану внаслідок корупційного діяння, в розмірі 4669 грн.

В ході судового розгляду справи прокурор зменшив розмір позовних вимог до 3726 грн.

Рішенням Радивилівського районного суду від 15 квітня 2015 року позов прокурора Радивилівського району в інтересах Радивилівської районної ради до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої вигоди внаслідок вчинення корупційного правопорушення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Радивилівської районної ради Рівненської області незаконно отриману грошову винагороду в розмірі 3726 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутня мотивувальна частина, воно є невмотивованим та необґрунтованим, тобто таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 212, 213, 214 ЦПК України.

Вказує, що місцевим судом не взято до уваги його пояснення та пояснення представника Радивилівської районної ради, який заперечував проти даного позову.

Стверджує, що видані ним розпорядження від 20.06.2013 року № 36, від 22.07.2013 року № 40, від 22.08.2013 року № 49, від 24.09.2013 року № 58 були видані на підставі законів України „Про місцеве самоврядування в Україні", „Про службу в органах місцевого самоврядування", постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 та рішення сесії Радивилівської районної ради від 06.01.2011 року № 56, згідно з яким голова Радивилівської районної ради впродовж шостого скликання преміюється в межах фонду заробітної плати затвердженого на відповідний рік, без установлення конкретних обмежувальних розмірів такої премії.

Крім того, місцевим судом не враховано, що на сесії Радивилівської районної ради 18.10.2013 року розглядалося питання про затвердження 21 розпорядження голови районної ради, у тому числі розпоряджень від 20.06.2013 року № 36, від 22.07.2013 року № 40, від 22.08.2013 року № 49, від 24.09.2013 року № 58. Сесія Радивилівської районної ради, розглянувши 18.10.2013 року зазначені вище розпорядження, прийняла рішення за № 465 про їх затвердження, тобто за них проголосувала більшість депутатів районної ради від загального її складу.

Таким чином, Радивилівська районна рада підтвердила право голови районної ради на отримання премії, а отже не зазнала збитків, як зазначає прокурор. Депутати не ставили вимог до голови районної ради щодо повернення коштів премії, а навпаки, затвердили прийнятті головою розпорядження.

Доводи прокурора стосовно преміювання ОСОБА_1, як голови районної ради, було здійснено без рішення сесії районної ради, спростовується рішенням сесії Радивилівської районної ради від 06.01.2011 року № 56 та від 18.10.2013 року № 465.

Прокурором не наведено доказів того, яким чином діями ОСОБА_1 при видачі розпоряджень про преміювання голови в числі працівників районної ради, які приймалися відповідно до рішень сесії Радивилівської районної ради від 06.01.2011 року № 56 та від 18.10.2013 року № 465, нанесена майнова шкода державі в особі Радивилівської районної ради.

Крім того, вважає, що дана справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду, а провадження у справі закрити на підставі ч. 1 ст. 310 ЦПК України.

В ході апеляційного розгляду прокурор просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора Радивилівського району в інтересах Радивилівської районної ради, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 23, 25 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та ч.ч. 1 і 4 ст. 1166 ЦК України та виходив із того, що оскільки ОСОБА_1, будучи головою Радивилівської районної ради, вчинив корупційне правопорушення, пов'язане з незаконним нарахуванням собі та отриманням премії за період з червня по вересень 2013 року, в загальному розмірі 3726 грн., тому ці грошові кошти підлягають стягненню із останнього на користь держави.

Проте, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення.

Статтею 23 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2014 року старшим оперуповноваженим спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Рівненській області було складено протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 7 КУпАП, яке полягало у невиконанні останнім вимог законодавства щодо повідомлення ним, як головою Радивилівської районної ради, про наявність у нього реального конфлікту інтересів, при прийнятті рішень щодо призначення та виплати собі премій, всупереч положень відповідних нормативних актів.

За результатами розгляду вказаного протоколу постановою судді Радивилівського районного суду від 22 травня 2014 року провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення було закрито, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності і ця постанова є чинною на даний час.

Відповідно до частини 4 статті 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На переконання колегії суддів, постанова місцевого суду щодо звільнення відповідача від адміністративної відповідальності із закриттям провадження у справі із нереабілітуючих підстав, не може мати преюдиційного значення і всі обставини по даній цивільній справі мають встановлюватись та підтверджуватись відповідними доказами на загальних підставах.

Приймаючи рішення про стягнення 3726 грн., як незаконно отриману відповідачем грошову винагороду, суд першої інстанції не врахував, що розпорядження голови Радивилівської районної ради, на підставі яких ця грошова винагорода була виплачена останньому, до цього часу є чинними і ніким у встановленому порядку незаконними не визнані та не скасовані з тих підстав, що ці розпорядження були винесені всупереч положенням чинного законодавства.

Винесення суддею Радивилівського районного суду постанови від 22 травня 2014 року про закриття адміністративного провадження щодо відповідача у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності також не є тим судовим рішенням, яким було визнано незаконними розпорядження голови Радивилівської районної ради від 20.06.2013 року № 36, від 22.07.2013 року № 40, від 22.08.2013 року № 49, від 24.09.2013 року № 58, щодо виплати премій голові вказаного органу місцевого самоврядування, оскільки ці питання не підлягають вирішенню в порядку за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 172 7 КУпАП, є формальним, тобто, для якого необов'язкове настання суспільно небезпечних наслідків, а тому, закриття провадження про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення з нереабілітуючих підстав, ще не свідчить про наявність достатніх правових підстав для задоволення заявленого у даній справі цивільного позову.

З огляду на викладене, у задоволенні цивільного позову прокурора Радивилівського району в інтересах Радивилівської районної ради до ОСОБА_1 має бути відмовлено, за безпідставністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Радивилівського районного суду від 15 квітня 2015 року скасувати.

В задоволені позову прокурора Радивилівського району в інтересах Радивилівської районної ради до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої вигоди внаслідок вчинення корупційного правопорушення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Ковальчук Н.М.

Максимчук З.М.