Постанова

від 16.01.2007 по справі 6/453/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/453/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2007 р. 11:14Справа №  6/453/06

м. Миколаїв

16.01.2007 р. 11 год. 14 хв. м. Миколаїв, Будинок Рад, вул. Адміральська, 22.каб. № 921

Господарський суд Миколаївської області в складі: судді Ткаченко О.В. при секретарі Засядівко О.О.

за позовом Дочірнього підприємства “Експериментальний механічний завод”, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 19.

до відповідачаУправління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 17.

про Скасування вимоги про сплату боргу.

                                                                              Суддя   Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача          Репченко Д.В., довіреність від 09.01.06. № 1

Від відповідачаАпуневич Н.Ю., довіреність № 31902/07 від 04.12.06.

Предмет спору:  про скасування вимоги про сплату боргу.

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про скасування вимоги УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва від 01.08.2006 року № Ю-510, згідно до якої відповідач вимагає від позивача сплатити 33 180,38 грн., у тому числі 30948,06 грн. недоїмки, 1838,90 грн. фінансових санкцій та 393,42 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість визначення УПФУ у Ленінському районі м. Миколаєва суми боргу та на підставі помилково застосованої картки особового рахунку, яка, як стверджує позивач не є документом, визначеним чинним законодавством для нарахування, обчислення та сплати страхових внесків.

Крім того, ухвалою господарського суду від 24.05.2006 року у справі № 7/177/06 розстрочено сплату заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 22649,84 грн. з визначенням строку здійснення останнього платежу, як передостанній робочій день грудня 2006 року. Таким чином, у відповідача відсутні підстави для дострокового стягнення заборгованості в той час, розстрочені суми сплачуються вчасно та в установлені строки.

Відповідач згідно заперечень від 24.10.2006 року № 29214/07 з позовними вимогами не згоден. В обґрунтування  своїх заперечень посилається на п. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, п. п. 8.2. п. 8 затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, згідно яких органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

1.          якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

2.          якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

3.          якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів), пені.

Відповідно до п. п. 8.3. п. 8 вказаної Інструкції вимога формується на підставі облікових даних карток особових рахунків страхувальників, згідно наданих пенсійному органу страхувальником щомісячних розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перерахувань по цим внескам.

Таким чином, як стверджує відповідач, оскільки станом на 20.07.2006 року АТЗТ “Експериментальний механічний завод” мало заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33180,38 грн. УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва було направлено на адресу позивача вимогу № Ю-510 від 01.08.2006 року про сплату вказаного боргу.

 Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до ст. 14, 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV позивач є страхувальником та платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Позивачем від УПФУ в Ленінському районі отримано вимогу № Ю-510 від 01.08.2006 року, згідно якої до сплати визначено заборгованість в загальному розмірі 33180,38 грн., до складу якої відповідно до наданого відповідачем розрахунку (а. с. 28-29) включено:

-          27978,18 грн. заборгованості за даними органу ПФУ згідно акту звіренні розрахунків № 375, з яких 22649,84 грн. заборгованості розстрочено згідно ухвали господарського суду Миколаївської області від 24.05.2006 року у справі № 7/177/06;

-          5202,20 грн. залишок несплаченої заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно наданих позивачем до органу ПФУ розрахунків за квітень –червень 2006 року.

Встановивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.05.2006 року у справі № 7/177/06 розстрочено узгоджену тими ж сторонами заборгованість станом на 28.04.2006 року в розмірі 22649,84 грн. з визначенням строку сплати останнього платежу як передостанній робочій день грудня 2006 року. Таким чином УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва необґрунтовано включено до складу боргу в оскаржуваній вимозі суму 27978,18 грн., що не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

          Згідно ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-І-IV від 09.07.2003 року страхувальник зобов'язаний сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

За результатами господарської діяльності станом на 20.07.2006 року позивач мав заборгованість  перед ПФУ у розмірі 5202,20 грн., яка виникла у зв»язку з неповною сплатою нарахованих позивачем сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розрахунках за квітень –червень 2006 року. Як свідчать матеріали справи, позивачем, згідно поданих до органу ПФУ розрахунків страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень –червень 2006 року нараховано до сплати 5227,87 грн. –страхових внесків. Враховуючи, що в рахунок погашення заборгованості позивачем було сплачено 25,67 грн., розмір боргу станом на 20.07.2006 року склав 5202,20 грн. Вказаний факт не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, п. п. 8.2. п. 8 затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Таким чином, вимога про сплату боргу № Ю-510 від 01.08.2006 року правомірно винесена в частині сплати недоїмки в розмірі 5202,20 грн., а в іншій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 94, 161-163 КАС України,  господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Скасувати вимогу УПФУ у Ленінському районі м. Миколаєва № Ю-510 від 01.08.2006 року в частині сплати заборгованості в розмірі 27978,18 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області ( м. Миколаїв, пр. Леніна, 141-В) на користь Дочірнього підприємства “Експериментальний механічний завод”, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 19, ЄДРПОУ 32390546 судові витрати в сумі 2,87 грн.

4.          Повернути з Державного бюджету Центрального району м. Миколаєва  через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області ( м. Миколаїв, пр. Леніна, 141-В) на користь Дочірнього підприємства “Експериментальний механічний завод”, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 19, ЄДРПОУ 32390546 перераховане по платіжному дорученню № 333 від 14.09.2006 року держмито в сумі 98,60 грн.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом  десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В.Ткаченко