Ухвала

від 05.06.2015 по справі 2-5950/11

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 2-п/759/50/15

ун. № 2-5950/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Коваль О.А. при секретарі Ярмощук К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із завою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2011 року, мотивуючи її тим, що вказане рішення було постановлено за її відсутності та без урахування її заперечень проти позову, що також вплинуло на можливість заявлення нею наслідків пропуску строків позовної давності звернення позивача до суду із таким позовом.

ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні підтримали заяву, просили її задовольнити, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2011 року скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

ОСОБА_1 у судовому засіданні також пояснила, що дійсно зареєстрована за адресою, яка в казана у позові, а саме: АДРЕСА_1, проте після реєстрації шлюбу 12.12.2008 року із ОСОБА_2 переїхали жити до чоловіка за адресою: АДРЕСА_2, а тому судові повістки, які направлялися за адресою її реєстрації не отримувала, про них не знала, оскільки мала напружені відносини із деякими мешканцями тієї квартири.

КС «Аккорд» у судове засідання свого представника не направив, письмово просив розглядати справу без їх участі, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення просив відмовити, вказуючи на її необґрунтованість.

Згідно ч.1 ст. 231 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду вказаної заяви.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, допитавши свідків, які заявлялися заявником, суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з»явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2011 року позовні вимоги Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені.

Доводи заявника про те, що її не було повідомлено про розгляд справи оцінюються судом критично з наступних підстав.

Так, на виконання вимог ч.3 статті 122 ЦПК України судом було зроблено відповідний запити до адресного бюро м.Києва щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки, із відповіді якого місце реєстрації такої за вказаною у позові адресою підтвердилося, зокрема таким є: АДРЕСА_1, проти чого не заперечує тепер і сама ОСОБА_1

На підставі такої та згідно вимог ЦПК України, суд здійснював виклик у судове засідання відповідача саме за такою відомою зареєстрованою адресою проживання, які поверталися до суду за закінченням терміну зберігання, тобто незалежних від суду причин, що в свою чергу згідно ст. 74 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони.

Необхідно зауважити, що нормами ЦПК України передбачено визначення підсудності справи суду саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування, чи-то останнім відомоми зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні» визначенні вказані поняття.

Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік та місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону визначені документи, які підтверджують відповідне місце проживання чи перебування особи.

В статті 6 цього Закону вказано, що Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні,

зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця

проживання зареєструвати місце проживання . Реєстрація місця

проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Цією ж статтею визначений обсяг документів на підставі яких воно реєструється.

Крім того, статтею 8 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено обов»язок зареєструвати своє місце перебування особи, яка більше одного місяця перебуває за межами

адміністративно-територіальної одиниці, в якій зареєстровано її

місце проживання, і має невиконані майнові зобов'язання,

накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або

призиваються на строкову військову службу і не має відстрочки,

або бере участь у судовому процесі.

Отже, згідно норм цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця

проживання в Україні» місце проживання чи перебування особи має бути належним чином зареєстрованим. Саме за таким зареєстрованим місцем проживання і справляються процесуальні дії.

Тому посилання заявника, на її інше місце фактичного проживання суд вважає в даному випадку таким, що не впливає на правильність прийнятого судом рішення в заочному порядку.

Крім того, суд зважає на те, що ОСОБА_1 є співвласником квартири в якій зареєстрована, а тому зважаючи на обов»язки власника житла могла довідатися про наявність таких викликів до суду.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки, зокрема чоловік ОСОБА_1 . - ОСОБА_2 суду пояснив, що дійсно ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу з ним проживає в його квартирі, проте вказав і на те, що в квартирі за адресою АДРЕСА_1, серед інших родичів, проживає дочка ОСОБА_1 від іншого шлюбу із своїм чоловіком та онучкою, з якою ОСОБА_1 гарно та часто спілкується, навідує їх, що також вказує на реальну можливість відповідача бути обізнаним про розгляд справи в суді, яка стосується її прав та інтересів. Посилання, через три роки та майже сім місців, після прийняття рішення, на необізнаність про розгляд справи в суді, свідчить щонайменше про недбалість особи до своїх прав та обов»язків.

Що ж до доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, як то зазначено в ст. 232 ЦПК України, то такі суду надано так і не було.

Посилання на незаявлення нею клопотання про застосування строків позовної давності, як на такі докази, оцінюються судом критично, оскільки така заява подається під час розгляду справи, а не після та не в порядку перегляду заочного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2011 року у вказаній справі відсутні, а тому заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.228-232 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя