Рішення

від 02.06.2015 по справі 303/750/14-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Стр. 1 із 6

Справа №303/750/14-ц

2/303/1255/15

Номер рядка стат. звіту - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді Камінського С.Е.,

при секретарі Федорці В.В.,

за участю: позивача - прокурора Запотічного А.І., представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою прокурора Мукачівського району до Мукачівської РДА, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, Управління Держземагенства в Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської РДА від 24.09.2004 року № 316 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1, визнання недійсним державного акту про право власності на землю та повернення в державну власність земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Мукачівського району звернувся до суду з позовом до Мукачівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, Управління Держземагенства в Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської РДА від 24.09.2004 року № 316 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1, визнання недійсним державного акту про право власності на землю та повернення в державну власність земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивує тим, що проведеною прокуратурою Мукачівського району перевіркою встановлено: що на підставі дозволу Мукачівської РДА від 16.08.2004 року за № 02-27/917 розроблено проект відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на території Чинадіївської селищної ради за межами населеного пункту для садівництва площею 0,10 га. При розробці проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, в порушення ч.9 ст.188 ЗК України не було отримано висновку органу з охорони культурної спадщини. Вказує на те, що не проводилась державна землевпорядна експертиза проекту (необхідність такої експертизи у разі "відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" передбачена ст.9 ЗУ "Про державну експертизу землевпорядної документації"). Крім того, як посилається прокурор, проект відведення вказаної земельної ділянки "для садівництва" виготовлений всупереч вимогам ч.5 ст.116 ЗК України, оскільки земельна ділянка передана ОСОБА_1 для "садівництва", на момент її передачі відносилася до категорії угідь "сіножаті" і зміни цільового призначення не було проведено, що свідчить про порушення норм земельного законодавства та про недійсність

Стр. 2 із 6

розпорядження прийнятого головою Мукачівської РДА. Вказує на те, що порушення вимог земельного законодавства при видачі вказаного розпорядження голови Мукачівської РДА підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області від 29.11.2013 року № 000065, який надійшов до прокуратури Мукачівського району 18.12.2013 р. за № 103-(7510), і лише з цього моменту прокурору Мукачівського району стало відомо про порушення норм земельного законодавства. При цьому прокурор Мукачівського району просить: 1) визнати недійсним розпорядження голови Мукачівської РДА від 24.09.2004 року № 316 в частині надання земельної ділянки громадянці ОСОБА_1; 2) визнати недійсним державний акт про право власності на землю площею 0,10 га серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_1; 3) повернути в державну власність земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,10 га в урочищі "Синяк" на території Чинадієвської селищної ради Мукачівського району за межами населеного пункту. Крім того, прокурор посилається на те, що оскільки порушення допущено органом, який уповноважений був на момент прийняття рішення розпоряджатися земельною ділянкою для сільськогосподарських цілей, а саме Мукачівською РДА, то прокурор вправі самостійно подати позов про захист інтересів держави.

В судовому засіданні прокурор Запотічний А.І. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, та просив суд їх задовольнити та пояснив, що при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, Мукачівською РДА були порушені вимоги земельного законодавства. Також пояснив, що на підставі неправомірних розпоряджень відповідачу ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Чинадіївської селищної ради.

Представник відповідача - Мукачівської РДА судове засідання не з'явився повторно, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов не визнала, проти його задоволення заперечила та пояснила, що порушення вимог законодавства при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1, висвітлені в акті перевірки Державної інспекції сільського господарства дотримання вимог земельного законодавства від 29.11.2013 року Мукачівською РДА, не є суттєвими, тому допущення певних процедурних порушень з боку Мукачівської РДА не є підставою для позбавлення права власності громадянина на земельну ділянку.

Представники третіх осіб - Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області та Управління Держземагенства в Закарпатській області в судове засідання не з'явилися повторно, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються відповідними нормами Конституції, Цивільного та Земельного Кодексів України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.2 вказаної статті ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження від 24.09.2004 р.) передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У відповідності до ч.1 ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Згідно ч.2 вищевказаної статті ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України,

Стр. 3 із 6

цього Кодексу та інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до частини 6, 7, 8, 9 статті 118 Кодексу, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно положення п. «а» ч.3 ст.122 ЗК України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні належними і достовірними доказами встановлено, що на підставі дозволу голови Мукачівської районної державної адміністрації від 16.08.2004 року за № 02-27/917 розроблено проект відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на території Чинадіївської селищної ради за межами населеного пункту для садівництва площею 0,10 га. Розпорядженням голови Мукачівської районної державної адміністрації № 316 від 24.09.2004 року затверджено проект відведення та надання за рахунок запасу у власність земельної ділянки громадянам, у тому числі ОСОБА_1 для ведення садівництва площею 0,10 га.

На підставі вказаного розпорядження голови Мукачівської РДА ОСОБА_1 одержала у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться в урочищі "Синяк" на території Чинадіївської селищної ради Мукачівського району для ведення садівництва (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, а.с. 44).

Висновки позивача щодо необхідності задоволення позовних вимог, ґрунтуються на аналізі результатів перевірки, які зафіксовані в акті Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області з питань перевірки дотримання земельного законодавства Мукачівською РДА від 29.11.2013 № 000065.

Судовим розглядом справи підтверджено обставини щодо наявності при прийнятті оспорюваного розпорядження Мукачівської РДА порушень законодавства України, які зазначені в Акті перевірки від 29.11.2013 року, а саме щодо відсутності:

- висновку органу охорони культурної спадщини при погодженні проекту відведення земельної ділянки (недодержання вимог ч.9 ст.118 Земельного кодексу України станом на вересень 2004 року);

- позитивного висновку державної експертизи проекту відведення земельної ділянки (недодержання правових приписів п.п. 10, 11 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677, ст.ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17 червня 2004 року № 1808-IV станом на вересень 2004 року);

- надання спірної земельної ділянки без погодження з постійними землекористувачами, тобто без дозволу Управління водного господарства (порушення нормативно-правових положень ст. ст. 85, 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України станом на вересень 2004 року).

- непроведення зміни цільового призначення земельної ділянки при передачі у власність земельної ділянки (недодержання вимог ст. 18, 21, 91, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про землеустрій" станом на вересень 2004 року).

У той же час при вирішенні спору суд вважає, що дані порушення є незначними, допущені вони були лише Мукачівською РДА, жодних порушень з боку ОСОБА_1 не встановлено.

Аналізуючи наявну у матеріалах справи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд дійшов висновку, що згідно з п.4 ч.1 ст.268 ЦК України, який діяв на момент прийняття розпорядження голови Мукачівської РДА від 24 вересня 2004 року № 316 , позовна даність не поширювалась на вимоги власника або іншої особи про визнання неправомірним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності, а тому строк позовної давності у цих правовідносинах застосований бути не може.

Також суд констатує наступне.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи з міжнародно-правових зобов'язань держави, положень ст.8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дотримання принципу верховенства права є однією з основ демократичного суспільства.

Статтею 1 протоколу № 1 Конвенції передбачено, що: "кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в статті 1 Протоколу № 1 Конвенції. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні

Стр. 5 із 6

питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника".

Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.06.2003 року "Стретч проти Сполученого Королівства" (п.п. 32-35) зазначив, що майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. При цьому, наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила".

У цій справі Європейський суд дійшов висновку про те, що особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції".

В свою чергу, приписами ч.2 ст.3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як свідчать обставини у справі, позбавлення відповідача права власності на землю з зв'язку з процедурними порушеннями, які сталися понад 10 років тому з вини органу державної влади, який за Конституцією України має відповідати перед людиною за свою діяльність та гарантувати дотримання прав і свобод будь-якої особи, буде суперечити утвердженню конституційного принципу верховенства права (ст.8 Конституції України) та дотримання стабільності правовідносин між державою і громадянами.

Наведене судом вище, у своїй сукупності та взаємозв'язку, є вагомою і обгрунтованою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, як зазначено у позовній заяві прокурора, предметом позову є земельна ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_1, скасування державного акту про право власності тягне за собою припинення права власності на вказану земельну ділянку.

Відповідно до норм ст.140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є : а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця ; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Даний перелік є вичерпним, тому припинення права власності з інших, у тому числі наведених прокурором підстав, законом не передбачено. Вказану правову позицію також викладено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року по справі № 6-71цс12 з позовом Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Голопристанської райдержадміністрації до фізичної особи про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи всі наведені вище обставини, оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов прокурора Мукачівського району до Мукачівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, Управління Держземагенства в Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської РДА від 24.09.2004 року № 316 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1, визнання недійсним державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_1 від 20.10.2004 року, виданого ОСОБА_1 та повернення в державну власність земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 06 березня 2014 року забезпечено вказаний позов прокурора Мукачівського району шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,10 га за кадастровим номером НОМЕР_2 в урочищі "Синяк" на території Чинадіївської селищної ради Мукачівського району, серії НОМЕР_1 від 20.10.2004

Стр. 6 із 6

року що належить ОСОБА_1 на праві власності. При ухваленні рішення у справі заходи забезпечення позову необхідно скасувати.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 41 Конституції України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.373 Цивільного кодексу України, ст.ст.78, 116, 118, 140 Земельного кодексу України (в редакції станом на 2004 р.), ст.ст.10, 11, 60, 88, 154, 209, 212, 214-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

Р І Ш И В :

У задоволенні позову прокурора Мукачівського району до Мукачівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, Управління Держземагенства в Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської РДА від 24.09.2004 року № 316 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1, визнання недійсним державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_1 від 20.10.2004 року, виданого ОСОБА_1 та повернення в державну власність земельної ділянки - відмовити.

Заходи забезпечення позову прокурора Мукачівського району до Мукачівської РДА, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, Управління Держземагенства в Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження голови Мукачівської РДА від 24.09.2004 року № 316 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1, визнання недійсним державного акту про право власності на землю та повернення в державну власність земельної ділянки, застосовані ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 06.03.2014 року у виді - арешту на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером НОМЕР_2 в урочищі "Синяк" на території Чинадіївської селищної ради Мукачівського району, що належить ОСОБА_1 на праві власності, скасувати.

Копію рішення направити для відому та виконання в частині скасування заходів забезпечення позову до МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий С.Е. Камінський