Ухвала

від 27.02.2015 по справі 337/171/15-ц

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

27.02.2015

Провадження №2/337/367/2015

ЄУН № 337/171/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в забезпеченні позову

27 лютого 2015 року, суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Ширіна С.А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2015 р., до Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний БанкВ» до ТОВ В«Максгуд КомпаніВ» , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

21.01.2015 року, ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя було відкрите провадження по вище вказаній справі.

27.02.2015 року, представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно ТОВ В«Максгуд КомпаніВ» (ЄДРПОУ: 36097864) та ОСОБА_2 (ідентифікайний номер: НОМЕР_1) у межах суми 896 880,52 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання.

Представник відповідача ТОВ В«Максгуд КомпаніВ» - ОСОБА_3, заперечував проти задоволення клопотання, зазначаючи те, що представник позивача не надав докази щодо неможливості в подальшому виконання рішення суду.

Відповідно до вимог частин 1 і 3 ст. 151 та ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно чинних норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за його позовом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 В«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовуВ» , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.8 зазначеної вище статті суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Разом з тим, представником позивача не надано будь -яких відомостей, а також посилання та докази на підтвердження достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що є порушенням вимог ст. 151 ЦПК України.

Проаналізувавши фактичні обставини по справі і характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявник не довів беззаперечними доказами наявність тих обставин, на підставі яких він пропонує суду вжити заходів до забезпечення позову і які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заявник не надав суду належних доказів та документів, які б підтвердили співмірність вартості рухомого та нерухомого майна відповідача з заявленими у позові вимогами. Таким чином, суд визнає, що реальної загрози невиконання відповідачами по цивільній справі можливого судового рішення і порушення матеріальних інтересів заявника немає, тому зазначені вимоги представника позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно рішенню Конституційного суду України № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 року ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 151,152,153 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства В«Державний експортно-імпортний БанкВ» до ТОВ В«Максгуд КомпаніВ» , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя С.А. Ширіна