Постанова

від 29.05.2015 по справі 810/1779/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2015 року м. Київ 810/1779/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління ДФС у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альхор Аутдор» (далі - позивач, ТОВ «Альхор Аутдор») з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00006412205 від 03.10.2014.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта податкового органу № 3427/22-05/37397860 від 17.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альхор Аутдор» код за ЄДРПОУ 37397860 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 36677099) за вересень 2013 та ТОВ «СІБОЛ» (код за ЄДРПОУ 37265968) за січень-лютий 2014 року» (далі - Акт перевірки), під час якої встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки, на думку податкового органу, господарські операції між позивачем та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки Акта перевірки безпідставними, оскільки контрагенти позивача належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки відсутні посилання на порушення податкового законодавства, і податковим органом не доведено наявність порушень з боку позивача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки та просив суд проводити розгляд даної справи за відсутності представників податкового органу.

Відповідно до частини четвертої статі 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення вказаних норм, суд протокольною ухвалою від 28.05.2015 вирішив здійснювати судовий розгляд в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у вересні 2014 року посадовою особою Васильківської об'єднаної державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альхор Аутдор» код за ЄДРПОУ 37397860 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 36677099) за вересень 2013 та ТОВ «СІБОЛ» (код за ЄДРПОУ 37265968) за січень-лютий 2014 року, результати якої зафіксовані в Акті № 3427/22-05/37397860 від 17.09.2014 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки, в ході її проведення податковим органом були досліджені договори, а також первинні бухгалтерські документи, що були надані позивачем на запит відповідача в результаті проведення господарських операцій між ТОВ «Альхор Аутдор» із ТОВ «МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА» та ТОВ «СІБОЛ».

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що між ТОВ «Альхор Аутдор» (Замовник) та ТОВ «МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА» (Виконавець) було укладено договір про надання рекламних послуг від 01.02.2013 № 0102/13.

Відповідно до умов вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по проведенню рекламної компанії клієнтів замовника по розміщенню рекламного матеріалу на спеціальних конструкціях в період згідно адресної програми, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги/роботи відповідно до умов даного договору.

На виконання умов цього договору ТОВ «МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА» було виписано акти виконаних робіт та податкові накладні.

Крім того, під час перевірки також встановлено, що між ТОВ «Альхор Аутдор» (Замовник) та ТОВ «СІБОЛ» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг від 30.12.2012 № 30/12/12.

Згідно з умовами вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по сервісному обслуговуванню рекламних конструкцій за цінами і в строки, узгоджені сторонами.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «СІБОЛ» виписано рахунок-фактуру та акт виконаних робіт.

Водночас, як зазначає відповідач в Акті перевірки у вказаних актах виконаних робіт не вказано ким були проведені роботи та не надано звіту про проведені роботи.

Також, податковий орган в Акті перевірки посилається на Акт від 03.04.2014 за № 1011/26-55-22-07/37265968 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБОЛ", код за ЄДРПОУ 37265968, щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень - лютий 2014 року".

Так, відповідно до змісту цього Акта оперативним управлінням ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України, в якому зазначено, що ТОВ "Сібол" перереєстровано до м. Запоріжжя та має стан платники 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Направлено запит №1029/7/26-55-07-03 від 24.03.2014 року до ОУ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, з метою встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «СІБОЛ».

Керівником, головним бухгалтером та засновником в одній особі ТОВ "СІБОЛ" є гр. ОСОБА_1 (НОМЕР_1). ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, під час виїзду встановлено, що гр. ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, мати останнього, що мешкає за даною адресою повідомила, що місцезнаходження ОСОБА_1 їй не відоме, з ним не спілкується більше одного року, на підприємстві працює одна особа, заробітна плата невідома, основні засоби відсутні.

СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесені до ЄРДР під №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненними фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ "Сібол", що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.

Враховуючи викладене, на даний час встановити реальність здійснення господарських операцій не виявилось можливим. Отже, звіркою ТОВ "СІБОЛ" не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

У подальшому, податковий орган посилаючись на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку робить висновок, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Отже, ТОВ "Альхор Аутдор" безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 44136,00 грн., у тому числі за вересень 2013 року на суму 38136,00 грн. та за січень 2014 року на сумум 6000,00 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Альхор Аутдор" п. 198.3, п. 198.6, п. 201.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальу суму 44136,00 грн.

На підстав Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 № 0006412205 згідно з яким позивачу визначено суму збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44136,00 грн. за основним платежем та 22068,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт або послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт і послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Як зазначалось судом, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв'язку з формуванням позивачем податкового кредиту в результаті господарських операцій позивача з ТОВ «МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА» та ТОВ «СІБОЛ».

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. Так само, які і наявність порушеного кримінального провадження, факт порушення якого сам по собі не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи і інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання і змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності та отримання економічного змісту в результаті проведення таких операцій.

Отже, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання послуг за господарськими операціями, в результататі здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від № 00006412205 від 03.10.2014.

Під час підготовки справи до судового розгляду, суд ухвалою від 30.04.2015 витребував у позивача: належним чином засвідчені копії: договорів, актів-здачі приймання робіт, актів надання послуг та інших первинно-бухгалтерських документів, якими оформлені господарські опрерації позивача з ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" та ТОВ "СІБОЛ"; докази в підтведження здійснення оплати за отримані послуги (товар); всі інші документи та матеріали, які підтверджують реальність проведення господарських операцій, їх економічний зміст та зв'язок із господарською діяльністю позивача та його контрагентів.

На виконання вимог даної ухвали позивачем були надані суду щодо контрагента ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" копію:

- договору від 01.02.2013 № 0102/13 про надання рекламних послуг, укладеного між позивачем та ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" (а.с. 80);

- Актів резервування від 29.08.2013 № 9, № 9/1, № 9/2, № 9/3 (а.с. 85-87);

- Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000558, № ОУ-0000559, № ОУ-0000560, № ОУ-0000561 (а.с. 91-93);

- податкових накладних від 30.09.2013 № 79, № 80, № 81, 83 (а.с. 94-97);

- банківську виписку.

Зі змісту даних документів вбачається, що ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" надало послуги по проведенню рекламної компанії по розміщенню рекламного матеріалу на спеціальних кострукціях згідно Адерсної програми у період з 01.09.2013 по 30.09.2013 на загальну суму 228818,60 грн. з ПДВ.

Судом було досліджено як первинні документи, так і інші докази, що надані позивачем на підтвердження проведення даної операції, і встановлено, що зазначений договір, а також Акти резервування підписані від імені ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" керівником - ОСОБА_2

У свою чергу, податкові накладні та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від імені ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" вже підписані іншою особою, а саме - ОСОБА_3

Водночас, відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців станом на 30.09.2013, тобто час формування податкових накладних, керівником ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" була ОСОБА_2

При цьому позивачем не було надано суду доказів того, що дана особа мала повноваження підписувати податкові накладні і Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від імені "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА".

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до змісту пункту 1.2. договору від 01.02.2013 № 0102/13 рекламна компанія - послуги з розповсюдження реклами на рекламних поверхнях спеціальних кострукцій на протязі певного узгодженого сторонами строку, які включають наступний цикл робіт: підготовка до рекламної компанії (послуги з виробництва рекламного матеріалу), розміщення та експонування рекламного матеріалу, моніторинг рекламної компанії та надання фото звіту, оплата рекламної компанії.

Також у пункті 3.1.6 цього договору сторонами визначено, що Виконавець зобов'язується проводити моніторинг рекламної кампанії Замовники, та представляти фото - звіти, які є невід'ємною частиною рекламної компанії.

Проте, будь-яких фото-звітів суду позивачем надано не було, про що також зазначив податковий орган в Акті перевірки.

Також з наданих позивачем суду документів не можна встановити розміщення реклами стосовно якого саме товару або послуги здійснював контрагент. Адже, як Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) так і податкові накладні містять лише загальну інформацію такого змісту: "розміщення зовнішньої реклами".

Щодо контрагента ТОВ "СІБОЛ" позивачем було надано суду копію:

- договору від 30.12.2012 № 30/12/12 про надання послуг (а.с. 100);

- Акт надання послуг від 31.01.2014 (а.с. 103);

- податкової накладної від 31.01.2014 № 30195 (а.с. 104);

- банківську виписку.

Зі змісту даних документів вбачається, що ТОВ "СІБОЛ" надало послуги по сервісному обслуговуванню рекламних конструкцій у січні 2014 року на загальну суму 30000,00 грн. Зазначені документи підписані від ТОВ "СІБОЛ" - ОСОБА_1

Водночас, в чому саме полягає таке сервісне обслуговування та щодо яких об'єктів і де саме таке сервісне обслуговування було здійснено, у цих документах не зазначено. Не вказано про це і у позовній заяві

Крім того, як встановлено судом, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного ресєтру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.01.2014 (тобто час складання первинних бухгалтерських документів) основним видом діяльності ТОВ "СІБОЛ" є будівництво житлових і нежитлових приміщень.

Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи копії Акт від 03.04.2014 № 1011/26-55-22-07/37265968 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБОЛ", код за ЄДРПОУ 37265968, щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень - лютий 2014 року" оперативним управлінням ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України, в якому зазначено, що ТОВ "СІБОЛ" перереєстровано до м. Запоріжжя та має стан платники 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Направлено запит № 1029/7/26-55-07-03 від 24.03.2014 року до ОУ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, з метою встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «СІБОЛ».

Керівником, головним бухгалтером та засновником в одній особі ТОВ "СІБОЛ" є гр. ОСОБА_1 (НОМЕР_1). ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, під час виїзду встановлено, що гр. ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, мати останнього, що мешкає за даною адресою повідомила, що місцезнаходження ОСОБА_1 їй не відоме, з ним не спілкується більше одного року, на підприємстві працює одна особа, заробітна плата невідома, основні засоби відсутні.

СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесені до ЄРДР під №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненними фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ "СІБОЛ", що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.

Відповідно до Акта від 03.04.2014 № 1011/26-55-22-07/37265968 наявність у ТОВ "СІБОЛ" основних фондів -"0", декларація з податку на прибуток за 2013 рік поданана з нульовими показниками.

У розшифровці податкових зобов'язань ТОВ "СІБОЛ" по покупцям за січень 2014 року підприємство - ТОВ "Альхор Аутдор" відсутнє.

Таким чином, перевіркою виявлено проведення господарських операцій позивачем із контрагентом ТОВ "СІБОЛ", який має ознаки фіктивності.

При цьому, суд також звертає увагу, що позивачем на виконання вимог ухвали від 30.04.2015 не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження економічного змісту в результаті проведення зазначених господарських операцій, з огляду на те, що по одній з них позивач витратив 228818,60 грн. з ПДВ за місяць, по іншій - 30000,00 грн. з ПДВ за місяць. Отже, судом не встановлено наявності ділової мети за результатом проведення господарських операцій позивача із ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" та ТОВ "СІБОЛ".

Відносно твердження позивача щодо наявність у підприємства податкової накладної, яка є виключною підставою для формування податкового кредиту, слід зазначити про таке.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було зазначено судом, податкові накладні від імені ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" підписана ОСОБА_3

Проте, під час судового розгляду представник позивача не пояснив суду що це за особа і чи мала вона повноваження на складення та підписання від імені ТОВ "МЕДІА ПОСТ УКРАЇНА" первинних бухгалтерських документів, зокрема, податкових накладних. Будь-які докази щодо уповноваження підприємством - контрагентом зазначену особу на складення цих документів позивач суду не надав.

Вказані обставини позбавляють податкову накладну ознак документів бухгалтерського обліку, які наведені у Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів.

А тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит може бути сформовано платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Суд погоджується із тим, що чинним законодавством на підприємства не покладено обов'язку щодо перевірки обставин діяльності контрагентів, разом з цим, суд вважає, що позивач, за умови реальності господарських відносин з контрагентом, повинен дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював настання негативних наслідків у вигляді невизнання контролюючи органом показників задекларованого податкового кредиту.

Суд наголошує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт, (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для формування податкового кредиту. З іх змісту не можна встановити який саме товар або послуги рекламувались, в чому полягало сервісне обслуговування рекламних кострукцій і щодо яких рекламний конструкцій таке обслуговування відбувалось. Позивач не надав будь-яких фото-звітів щодо надання контрагентом рекламних послуг. Позивачем не було доведено суду який економічний еффект отримав позивач в результаті проведення таких операцій.

Отже, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача у перевіряємий період були оформлені лише формально, первинні документи, складені за результатами надання послуг, містять істотні дефекти, а надання послуг не підтверджено стосовно наявності доказів фактичного надання таких послуг та за відсутності ділової мети у позивача в результаті проведення таких операцій.

Наведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до податкових накладних, виписаних у зв'язку із придбанням послуг у перевіряємому періоді та наявності підстав для коригування показників податоку на додану вартість у бік збільшення.

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного (реального) характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень.

З огляду на зазначене, суд вважає висновок відповідача правомірним та не знаходить підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 № 0006412205.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 66204,00 грн. Позивач згідно квитанції № 121 від 24.04.2015 сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1141,38 грн. (1324,08-182,70 = 1141,38).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альхор Аутдор" (ідентифікаційний код юридичної особи 37397860) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 38 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.