Рішення

від 18.08.2009 по справі 6/928

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/928

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2009 р.Справа № 6/928

За позовом  Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс" м. Київ   

до Виробничо-комерційної фірми  "ГАРАНТ" смт. Сатанів Городоцького району

про стягнення 66705,82 грн.

                                                                               Суддя   Танасюк О.Є.

          Представники:

Від позивача:              - Цапенко С.С. –за довіреністю від 22.04.2009р.

Від відповідача   - Франчук А.А. –керівник ВКФ „Гарант”  

Суть спору: Позивач звернувся із позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 66705,82 грн., з яких 38991,49 грн. основної заборгованості по лізинговим платежам, 333,30 грн. 3% річних, 1568,65 грн. інфляційних витрат, 2666,31 грн. пені, 17284,64 грн. штрафних санкцій, 5861,43 грн. суму сплаченого ПДВ. Позивач вказує, що заявлена до стягнення сума виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по договору фінансовому лізингу та дострокового розірвання вказаного договору з вини відповідача.  

Представник позивача в засідання суду з'явився, наполягає на задоволенні позовних вимог. На виконання ухвали суду від 16.06.2009 р. надав детальний розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені. У поданому правовому обґрунтуванні щодо відшкодування сум сплаченого ПДВ за договорами фінансового лізингу позивач посилається на пп. 3.1.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, де визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг,  місце  надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п.п. 3.2.2. вищевказаного Закону, поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування  або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону Українри „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року.

Як вказує позивач, враховуючи те, що предмет договору фінансового лізингу № LA08000067 повернуто відповідачем у зв'язку з неможливістю сплачувати ним лізингові платежі до спливу одного року від дня передачі йому предметів лізингу, що підтверджується актом повернення предмета лізингу від 31.03.2009 р., з метою оподаткування такий договір визнається договором оперативного лізингу (найму (оренди)), а суми комісії, які підлягали оплаті згідно такого договору, оподатковуються відповідно до пп. 3.1.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” податком на додану вартість

Отже, до податкових зобов'язань позивача увійшла сума донарахованого ПДВ внаслідок дострокового повернення предметів лізингу та розірвання договору фінансового лізингу по причині невиконання відповідачем умов договорів, зокрема в розмірі 5861,43 грн.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що відповідно до ст. 225 ГК України, зазначена сума ПДВ є додатковими витратами позивача, понесеними внаслідок порушення зобов'язання відповідачем, входить до складу збитків і підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому відзиві проти позовних вимог заперечив частково. Вказує, що відповідачем на виконання договору лізингу сплачено коштів на суму 41188,99 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень. Таким чином, вважає, що заборгованість по лізингових платежах становить 18789,94 грн. У стягненні решти заборгованості просить відмовити. При цьому, звертає увагу суду на важкий фінансовий стан підприємства, економічну ситуацію в країні, що спричинило зменшення обсягів перевезень та ненадходження коштів.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

14.03.2008р. між ЗАТ „Єврофінанс” м. Київ (позивачем) та ВКФ „Гарант” смт. Сатанів Городоцького району (відповідачем) було укладено Договір фінансового лізингу № LA08000067, згідно умов якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв транспортний засіб ВАЗ 4234 ММЗ-245.9 ТД 4,75 л.5МТ” вартістю 156499,98 грн. (п.п. 1.1 вказаного Договору). Додатковою угодою №1 від 21.04.2008р. сторони змінили вартість предмета лізингу, що становить в сумі 162190,00 грн.

          Відповідно до п.3.1 вказаного договору сторони передбачили, що всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку №2 до цього Договору.  

          Додатком №2 до договору фінансового лізингу  від 14.03.2008р. № LA08000067 (п.п. 1.1.,2.1,2.2 Додатку) передбачено, що лізингодавець зобов'язується після підписання лізингоодержувачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу –транспортний засіб, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти відповідний транспортний засіб та користувати його у відповідності до умов договору. Транспортний засіб передається лізингодавцю на умовах лізингу протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання лізингоодержувачем повідомлення про готовність до передачі транспортного засобу від лізингодавця. Транспортний засіб вважається переданий у лізинг на умовах цього договору з дати підписання акту приймання-передачі.

Додатком №4 до договору фінансового лізингу сторони погодили та підписали щомісячні лізингові платежі, які складається із суми боргу по вартості предмета лізингу, сплата тіла, сплата комісії та місячних платежів.

          27.05.2008р. згідно акту приймання-передачі предмета лізингу б/н, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг транспортний засіб –автобус білий ПАЗ 32054, реєстраційний номер АА2069НІ, що сторони засвідчили своїми підписами та печатками.

Згідно п.8.9 Додатку №2 до договору фінансового лізингу від 14.03.2008р. №LA08000067 передбачено, що в разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує пеню виходячи із розрахунку подвійної  облікової ставки НБ України, що діяла на відповідну дату від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання зобов'язань.  

Пунктом 10.8 Додатку №2 до вказаного договору фінансового лізингу від 14.03.2008р. сторони передбачили, що дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат лізингодавця, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини лізингоодержувача, а також можливість застосування санкцій, а саме сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів лізингодавцю за договором фінансового лізингу.

На виконання договору фінансового лізингу позивачем на адресу відповідача - ВКФ Гарант” направлялись рахунки-фактури на оплату платежів по договору фінансового лізингу, а саме: №СФ-0008411 від 31.10.2008р., №СФ-0009148 від 28.11.2008р., №СФ-0009925 від 29.12.2008р., №СФ-0009926 від 29.12.2008р., №СФ-0000243 від 30.01.2009р., №СФ-0000244 від 30.01.2009р., №СФ-0000244 від 30.01.2009р., №СФ-0001053 від 27.02.2009р., №СФ-0002364 від 31.03.2009р., №СФ-0002365 від 31.03.2009р., №СФ-0002365 від 31.03.2009р., №СФ-0002965 від 31.03.2009р.

31.03.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено письмове повідомлення за вих.№03/09-072, згідно якого позивач повідомив відповідача про розірвання договору фінансового лізингу №LА08000067 від 14.03.2008р. починаючи з 31.03.2009р. у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів.

31.03.2009р. сторони підписали акт повернення предмета лізингу б/н, згідно якого лізингоодержувач добровільно повернув, а лізингодавець прийняв предмет лізингу –автобус ПАЗ-32054, реєстраційний №АА2069НІ (п.1 акту). Умови дії договору лізингу від 14.03.2008р. діють до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів по договору лізингу, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 38991,49 грн. заборгованості по лізингових платежах, 333,30 грн. 3% річних, 1568,65 грн. інфляційних, 2666,31 грн. пені, 17284,64 грн. штрафних санкцій та 5861,43 грн. сплаченого позивачем ПДВ, всього 66705,82 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а  кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 806 ЦК України передбачено, що за  договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №LA08000067 від 14.03.2008р., згідно умов якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв транспортний засіб ВАЗ 4234 ММЗ-245.9 ТД 4,75 л.5МТ” вартістю 162190,00 грн. (додаткова угода №1 від 21.04.2008р.).

При цьому, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, договір фінансового лізингу від 14.03.2008р. було розірвано з 31.03.2009р., а предмет лізингу - автобус ПАЗ-32054, реєстраційний №АА2069НІ згідно акту від 31.03.2009р. було повернуто лізингодавцю.

Відповідач не виконав зобов'язань по договору фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів згідно графіку в сумі 38991,49 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості, рахунками-фактурами. Доказів погашення заборгованості суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Крім того, на виконання умов договору фінансового лізингу (п.п. 8.9 додатку №2 до договору) позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 2666,31 грн. згідно поданого розрахунку за період прострочення з 08.11.2008р. по 15.05.2009р.

Згідно ст. 230 ГК України передбачає обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, позивачем правомірно заявлено до стягнення також 333,30 грн. 3% річних, 1568,65 грн. інфляційних витрат та  17284,64 грн. штрафних санкцій відповідно до наданого розрахунку та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача 5861,43 грн. сплаченого ПДВ як збитки, які були понесені позивачем внаслідок порушення відповідачем зобов'язань, судом до уваги приймається наступне.

Відповідно до ст. 224 ГПК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з абз.2 п.1 Роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (від 01.04.19994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, необхідно відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

В даній справі, як вважає позивач, збитки завдано неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору. При цьому, стверджує, що предмет договору фінансового лізингу № LA08000067 повернуто відповідачем у зв'язку з неможливістю сплачувати ним лізингові платежі до спливу одного року від дня передачі йому предметів лізингу, що підтверджується актом повернення предмета лізингу від 31.03.2009 р. Тому, з метою оподаткування такий договір визнається договором оперативного лізингу (найму (оренди)), а суми комісії, які підлягали оплаті згідно такого договору, оподатковуються відповідно до пп. 3.1.1. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” податком на додану вартість

Отже, як стверджує позивач, до податкових зобов'язань останнього увійшла сума донарахованого ПДВ в розмірі 5861,43 грн. внаслідок дострокового повернення предметів лізингу та розірвання договору фінансового лізингу з вини відповідача.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та оцінюючи наявні у справі докази, суд не вбачає підстав у стягненні з відповідача 5861,43 грн. податку на додану вартість, оскільки сплата позивачем ПДВ згідно Закону України „Про податок на додану вартість” не входить до господарських зобов'язань відповідача відповідно до укладеного договору фінансового лізингу  № LA08000067.

Крім того, судом також враховується, що ч. 1,2 ст.623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за завдані збитки є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка заподіювача; в) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Судом враховано, що вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення. Таких доказів в порядку ст. 33 ГПК України суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі  60874,39 грн., з яких 38991,49 грн. основної заборгованості по лізинговим платежам, 333,30 грн. 3% річних, 1568,65 грн. інфляційних витрат, 2666,31 грн. пені, 17284,64 грн. штрафних санкцій, оскільки відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами. У стягненні з відповідача 5861,43 грн. сплаченого ПДВ (збитки) суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

          Позов Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” м. Київ до Виробничо-комерційної фірми „Гарант” смт. Сатанів Городоцького району про стягнення 66705,82 грн. задоволити частково.

Стягнути із Виробничо-комерційної фірми „Гарант” смт. Сатанів Городоцький район Хмельницька область, вул.. Жовтнева,115 (код ЄДРПОУ 30686994) на користь Закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” м. Київ, вул. Івана Дубового,14 (п/рах. №260020137 57001 у філії ВАТ КБ „Надра” КРУ, МФО 320564, код ЗКПО 30726921) 38991,49 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня 49 коп.) основної заборгованості по лізинговим платежам, 333,30 грн. (триста тридцять три гривні 30 коп.) 3% річних, 1568,65 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім гривень 65 коп.) інфляційних витрат, 2666,31 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят шість гривень 31 коп.) пені, 17284,64 грн. (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 64 коп.) штрафних санкцій, 608,74 грн. (шістсот вісім гривень 74 коп.) витрат по оплаті державного мита та 285,18 грн. (двісті вісімдесят п'ять гривень 18 коп.) витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

 В решті позову відмовити.

          Суддя                                                                                                    О.Є. Танасюк  

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи,

2,3-сторонам