Постанова

від 03.06.2015 по справі 808/8722/14(до/808/1198/14)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2015 рокусправа № 808/8722/14(ДО/808/1198/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

з участю представника відповідача Анастасіаді С.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі № 808/8722/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області про відшкодування понесених витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області, в якому позивач просить стягнути з відповідача відшкодування понесених витрат у розмірі 4529,76 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року позов Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Волноваському районі Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області заборгованість з відшкодування суми витрат по виплаті пенсій громадянам держав - учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 у розмірі 2116,05 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач з таким судовим рішення не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач з таким судовим рішенням також не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив їх апеляційну скаргу задовольнити, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні всіх позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання надав клопотання про розгляд справи без його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що останні необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 01.06.2014 року по 31.10.2014 року позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за межами України за законодавством СРСР та суми на поховання громадян, які отримали пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідачем не були враховані суми, визначені у актах щомісячної звірки на загальну суму 4529,76 грн., в тому числі:

1) виплати особам, які мають право на отримання пенсії по втраті годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, в сумі 750,00 грн., а саме: ОСОБА_2;

2) виплати особам, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за межами України за законодавством СРСР в сумі 3477,39 грн., а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8;

3) виплати на поховання громадян, які отримали пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 302,37 грн. щодо ОСОБА_9.

Відповідачем не були враховані суми, визначені у актах щомісячної звірки, у тому числі виплати особам, по втраті годувальника ОСОБА_2 за період з 01.06.2014 по 31.10.2014 у розмірі 750,00 грн.

Також встановлено, що підставою для призначення пенсії є акт про нещасний випадок на виробництві, згідно з якого ОСОБА_10 отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві від 04.10.2004 (арк. справи 24-28).

Згідно Рішення Волноваського районного суду Донецької області по справі № 2-1340/2006 від 29.12.2006, яке набрало законної сили 10.04.2007 ОСОБА_2 був членом сім'ї особи, яка померла внаслідок нещасного випадку на виробництві і є інвалідом дитинства.

Також на підставі акту про нещасний випадок форми Н-1 від 16.12.2004 р. встановлено, що 21.11.2004 року в м.Новий Уренгой, РФ, стався нещасний випадок на виробництві зі ОСОБА_6, який працював в ТОВ «Північгазбудреммонтаж», Республіка Комі (а.с. 29).

Згідно акту про нещасний випадом форми Н-1, 08.10.1990 р. з ОСОБА_4 стався нещасний випадок на виробництві, коли він працював в хлоп радгоспі «Комунізм» в Казахській РСР (а.с. 31).

Актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 підтверджено, що 13.10.1985 р. стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_3, коли той працював в колгоспі «Більшовик» на території Белгородської області РРФСР (а.с. 33).

Актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 підтверджено, що 29.12.1984 р. стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_5 під час роботи Ніжневартовському управлінні бурових робот № 1 (а.с. 34).

Актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. стався нещасний випадок на виробництві із ОСОБА_11 під час роботи в АК «Алроса» (Республіка Саха, Якутія), в наслідок якого той загинув (а.с. 36).

Також актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. стався нещасний випадок на виробництві із ОСОБА_12 під час роботи в АК «Алроса» (Республіка Саха, Якутія), в наслідок якого той загинув (а.с. 38).

Як вбачається з акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 25.03.2000 р., 22.02.2000 р. ОСОБА_9 отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався в КСП «Маріупольське» Волноваського району.

Суд першої інстанції, зробив висновок про обґрунтованість вимог позивача в частині відшкодування витрат на отримання пенсії по втраті годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням ОСОБА_2, виходив з того, що понесені позивачем витрати на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2, яка призначена у зв'язку з отриманням ОСОБА_10 трудового каліцтва внаслідок нещасного випадку на виробництві є членом сім`ї ОСОБА_10 на час його смерті має інвалідність та отримує пенсію по втраті годувальника.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ за цим видом страхуванням надається, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За змістом статті 6 Основ, статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплено пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

За змістом статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсія по втраті годувальника, яка виплачується Пенсійним Фондом України ОСОБА_2, який є членом сім'ї особи, що отримала трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції в резолютивній частині постанови помилково зазначив про відмову в цій частині позову.

Доводи відповідача про те, що в Рішенні Волноваського районного суду Донецької області від 29.12.2006 року встановлено, що ОСОБА_2 знаходився на утриманні його дяді - ОСОБА_10, який загинув на виробництві 04.10.2004 р. та суд в мотивувальній частині рішення зазначив, що встановлення даного факту має юридичне значення для отримання пенсій у зв'язку з втратою годувальника, згідно ст..1200 ЦК України, отже для Відповідача відсутні правові підстави, для здійснення страхових виплат за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в тому числі пенсії по втраті годувальника, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки наявність вказаних обставин не може впливати на право фізичних осіб отримувати пенсію по втраті годувальника, отриману внаслідок нещасного випадку на виробництві, та обов'язок відповідача відшкодувати виплачені Пенсійним фондом суми пенсій.

Задовольняючи частково позовні вимоги стосовно осіб, з якими страховий випадок стався за межами України, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на виплату пенсій ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають відшкодуванню, оскільки страховий випадок стався на території колишніх республік СРСР до його розпаду, а витрати на ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12 не підлягають відшкодуванню, оскільки страхові випадки сталися після розпаду СРСР в державах СНД.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення цих позовних вимог, але не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на виплату пенсій ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12 з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України на підставі актів про нещасний випадок на виробництві призначені пенсії по інвалідності: ОСОБА_5, який отримав трудове каліцтво у 1984 році в Тюменській області, м. Нижневартовськ; ОСОБА_4 - у 1990 році в Казахській РСР, ОСОБА_3 - у 1985 році в Чернянському районі Бєлгородської області, ОСОБА_6- у 2004 році в м. Новий Уренгой та ОСОБА_7, якій призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_11, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку у республіці Саха (Якутія), ОСОБА_12, якій призначена пенсія в разі втрати годувальника - ОСОБА_12, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку у республіці Саха (Якутія).

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

Помилковими є посилання суду на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, від 09.09.1994 р., оскільки дана угода не регулює питання пенсійного забезпечення, а стосується порядку відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складові якої наведені в статті 1195 Цивільного кодексу України, статтях 28 і 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності заробіток, одноразова допомога, відшкодування моральної шкоди, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо).

З огляду на викладене витрати управління Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою ОСОБА_5 (761,70 грн), ОСОБА_13 (604,35 грн), ОСОБА_3 (750,00 грн), ОСОБА_6 (459,00 грн), ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (902,34 грн) пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві, що сталися з ними (з їх годувальниками ОСОБА_11, ОСОБА_12.) на території Казахської РСР і Росії, як в період їх входження до складу СРСР, так і в період входження до складу СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже, суд першої інстанцій, правильно задовольнивши позов про стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_6 та пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві, що сталися з годувальниками ОСОБА_7, ОСОБА_12, необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування витрат на виплату основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_6 та пенсії ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у зв'язку з втратою годувальника на загальну суму 1361,34 грн, тому за правилами статті 202 КАС України судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_9, суд першої інстанцій правильно виходили з того, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (абзац 2 частини дев'ятої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 р. № 606, визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК. Висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою.

Таким чином, відсутність висновків відповідних медичних закладів, якими підтверджується причинний зв'язок смерті потерпілих з одержаним каліцтвом або професійним захворюванням, виключає підстави для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків витрат на виплату цим особам пенсій.

Судом встановлено, що позивачем до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області жодних висновків медичних закладів або інших документів, які б підтверджували причинний зв'язок смерті потерпілого ОСОБА_9.з одержаним каліцтвом або професійним захворюванням, надані не були. Матеріали справи також не містять вказаних висновків медичних установ, з огляду на що у відповідача відсутні підстави для відшкодування суми допомоги на поховання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, але при вирішенні частини позову не вірно застосовані норми матеріального права, що призвело до частково невірного вирішення справи і є підставою для скасуванню постанови суду першої інстанції з ухваленням нової постанови.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Волноваському районі Донецької області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі № 808/8722/14 скасувати.

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області заборгованість по витратам на виплату пенсій громадянам держав - учасниць СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво за межами України, у розмірі 3477 грн. 39 коп. за період з 1 червня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та пенсій по втраті годувальника ОСОБА_2 за період з 01 червня 2014 року по 31 жовтня 2014 року у розмірі 750,00 грн., а всього 4227,39 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 04 червня 2015 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва