Постанова

від 12.08.2009 по справі 6/121-38.1 (1/113-38.1(04/44-38.1))

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/121-38.1 (1/113-38.1(04/44-38.1))

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 серпня 2009 р.                                                                                    № 6/121-38.1 (1/113-38.1(04/44-38.1))  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

на рішеннявідта на постановувідгосподарського суду Волинської області25.11.2008Львівського апеляційного господарського суду17.03.2009

у справі№  6/121-38.1

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

доВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

простягнення 1 144 604,00 грн. пені, 1 782 728,37 грн. інфляційних витрат, 513 744,21 грн. 3% річних

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаРак О.В..;

- відповідачаКозлюк З.Р.

Відповідно до розпорядження В.о. Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 11.08.2009 № 02.02-10/348, розгляд справи № 6/121-38.1 господарського суду Волинської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі –позивач) звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі –відповідач) про стягнення 7081581,66 грн. основного боргу, 1 144 604,00 грн. пені, 495710,72 грн. штрафу, 1 782 728,37 грн. інфляційних витрат та 513 744,21 грн. трьох відсотків річних.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.03.2005 у справі № 04/44-38.1, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2005, у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2006 у даній справі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2005 та рішення господарського суду Волинської області від 22.03.2005 у справі № 04/44-38.1 скасовано, справу № 04/44-38.1 передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.10.2006 у справі 1/113-38.1 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 7081581,66 грн. основного боргу, 1 144 604,00 грн. пені, 1 782 728,37 грн. інфляційних витрат та 513 744,21 грн. трьох відсотків річних. В частині стягнення з відповідача 495710,72 грн. штрафу в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 у справі 1/113-38.1 рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2006 у справі 1/113-38.1  скасовано в частині стягнення пені, в цій частині позов залишено без розгляду,  в решті –рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2007 у справі 1/113-38.1 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2007 та рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2006 у справі 1/113-38.1 в частині позовних вимог про стягнення 1 144 604,00 грн. пені, 1 782 728,37 грн. інфляційних витрат та 513 744,21 грн. трьох відсотків річних та розподілу судових витрат скасовано; в скасованій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області; в іншій частині судові рішення у даній справі залишено без змін.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.12.2007 у справі № 4/149-38.1 (суддя Слободян П.Р.) у позові Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 1 144 604,00 грн. пені, 1 782 728,37 грн. інфляційних витрат, 513 744,21 грн. 3% річних відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 у справі № 4/149-38.1 (1/113-38.1 (04/44-38.1) (колегія суддів у складі: Юрченко Я.О. –головуючий суддя, судді Процик Т.С., Слука М.Г.) рішення господарського суду Волинської області від 18.12.2007 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2008 у справі № 4/149-38.1 (1/113-38.1 (04/44-38.1) рішення господарського суду Волинської області від 18.12.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 в частині відмови у задоволенні позову щодо інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних скасовано; справу в частині вимог щодо інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.11.2008 у справі № 6/121-38.1, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2009, позов задоволено частково, стягнуто з  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 984151,27 грн. інфляційних витрат, 249001,23 грн. трьох відсотків річних, 12331,52 витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2008 у справі № 6/121-38.1 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування підстав звернення до Вищого господарського суду України скаржник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами не було враховано той факт, що до одноразових порушень (прострочення оплати за договором) договору між сторонами на постачання природного газу для потреб населення № 06/01-812-00000001 від 28.12.2001, які були допущені в 2002 році слід застосовувати виключно норми ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР. Крім того, скаржник посилається також на пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким передбачено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами першої та апеляційної інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судових рішеннях, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/01-812-00000001 від 28.12.2001на постачання природного газу для потреб населення.

На виконання вказаного договору позивач передав відповідачу впродовж січня-грудня 2002 року природний газ в об'ємі 325195,138 тис.м3 на загальну суму 40 653 537,72 грн., тобто позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Натомість, відповідач свого зустрічного обов'язку щодо оплати отриманого газу не виконав належним чином, оскільки здійснив розрахунок частково. Так, заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення останнього з позовом до суду складала 7 081 581 грн.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання позивачем нараховано і заявлено до стягнення 1 782 728,37 грн.  інфляційних втрат  за період з вересня 2002 по січень 2005 та 513 744,21 грн. трьох відсотків річних за період прострочки платежів з 21.08.2002 по 14.02.2005.

Підставою часткового скасування попередніх судових рішень у цій справі та направлення справи в частині відмови у задоволенні позову щодо інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних на новий розгляд було те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення інфляційних та річних виходили з того, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок неоплати населенням за спожитий природний газ, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача суми збільшення боргу внаслідок інфляції та трьох відсотків річних з врахуванням вимог ст. 214 ЦК УРСР.

Відповідно до статті 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

При цьому Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.1999 року № 1136-Х1У передбачено, що цей Закон не поширюється на  правовідносини, що виникли з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Суди обох інстанцій, встановивши, що з умов спірного договору на постачання природного газу № 06/01-812- 00000001 від 28.12.2001 вбачається, що останній укладено саме для потреб населення, а тому з урахуванням положень Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.1999 року № 1136-Х1У дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних за період з вересня 2002 по грудень 2003.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідні приписи містяться і у пункті 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

З огляду на те, що правовідносини між сторонами не припинились, а продовжують існувати після набрання чинності 01.01.2004 року Цивільним та Господарським кодексами України (на час звернення позивача з позовом до суду відповідачем не було сплаченого позивачу заборгованість за договором поставки), то відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень Господарського кодексу України при розгляді даного спору слід керуватися нормами цих кодексів.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вказано договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, зазначена норма не визначає випадків обмеження її дії і повинна застосовуватись до спірних правовідносин згідно з положеннями Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на викладене суди обох інстанцій цілком обґрунтовано дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 984151,27 грн. інфляційних нарахувань  та  249001,23 грн. трьох відсотків річних за період з 01.01.2004 до 14.02.2005.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2009  у справі № 6/121-38.1 –без змін

Головуючий суддя                                                                     Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                                    Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                С.Р.ШЕВЧУК