Рішення

від 03.06.2015 по справі 908/835/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/37/15-27/92/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 Справа № 908/835/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрстальмонтаж" (01001 м. Київ, вул. Арх.-ра Городецького, 11-В)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" (69013 м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4)

про 24 011 грн. 78 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Антоненко І.В., дов. б/н від 19.01.2015р.

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрстальмонтаж", м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" 19 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 387 грн. 74 коп. пені, 337 грн. 32 коп. 3% річних, 2 286 грн. 72 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 10.02.2015р., справу № 908/835/15-г передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою суду від 10.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/835/15-г, присвоєно справі номер провадження 30/37/15 та призначено судове засідання.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 06.04.2015 р., справу № 908/835/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С., у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді-доповідача у справі Кагітіної Л.П.

Ухвалою суду від 07.04.2015р. справу № 908/835/15-г прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 30/37/15-27/92/15 та призначено судове засідання на 28.04.2015р.

Ухвалою суду від 28.04.2015р. розгляд справи відкладався на 03.06.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

03.06.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/835/15-г.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 03.06.2015р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 19 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 387 грн. 74 коп. пені, 337 грн. 32 коп. 3% річних, 2 286 грн. 72 коп. інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання 28.04.2015р. та 03.06.2015р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Письмового відзиву до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На вимогу господарського суду, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.03.2015р., відповідно до якого місцем знаходження відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" є: 69013 м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 28.04.2015р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 03.06.2015р., надіслано на адресу відповідача: 69013 м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 07.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрстальмонтаж" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" (замовник) укладено договір про надання послуг № 01/13-11.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги крану МКГ-25БР на об'єкті будівництва замовника: «Трипільська ТЕС, м. Українка Київської області, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги, відповідно до умов договору.

Згідно п. 1.2 договору послуги надаються замовнику на підставі договору протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили наступну ціну (тариф) на роботу крану: 1 250 грн. 00 коп., ПДВ 20 % - 250 грн. 00 коп., всього з ПДВ 1 500 грн. 00 коп. за один день роботи крану (10 годин, з 8-00 до 18-00).

Відповідно до п. 2.4 договору оплата наданих послуг за договором здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Позивачем було надано послуг на загальну суму 42 750 грн. 00 коп., що підтверджується актами надання послуг крану МКГ-25БР: № 108 від 19.11.2013р. на суму 4 950 грн. 00 коп., № 22 від 31.05.2014р. на суму 28 200 грн. 00 коп., № 24 від 18.06.2014р. на суму 9 600 грн. 00 коп.

Відповідач лише здійснив часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 23 750 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками.

Отже, зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором відповідачем було порушено: належний розрахунок не був проведений, в результаті чого сума основного боргу склала 19 000 грн. 00 коп.

Позивач 30.10.2014р. надіслав на адресу відповідача претензію № 204 з вимогою протягом місячного строку з дня отримання претензії сплатити заборгованість.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач надав підписаний та скріплений печаткою підприємстві позивача та відповідача акт звірки взаємних розрахунків на суму основного боргу 19 000 грн. 00 коп.

Отже, сам відповідач актом звірки станом на 30.05.2015р. підтвердив суму основного боргу у розмірі 19 000 грн. 00 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 000 грн. 00 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 337 грн. 32 коп. 3% річних, 2 286 грн. 72 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором № 01/13-11 від 07.11.2013р. належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 337 грн. 32 коп. 3% річних та 2 286 грн. 72 коп. інфляційних втрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 387 грн. 74 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.2 договору за порушення строків оплати наданих послуги, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 01/13-11 від 07.11.2013р. у розмірі 2 387 грн. 74 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України та підлягає стягненню саме у цій сумі.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2 387 грн. 74 коп. пені, 337 грн. 32 коп. 3% річних, 2 286 грн. 72 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 03.06.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрстальмонтаж", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" (69013 м. Запоріжжя, вул. Блакитна, 4, код ЄДРПОУ 37167460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрстальмонтаж" (01001 м. Київ, вул. Арх.-ра Городецького, 11-В, код ЄДРПОУ 34498596) 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 74 коп. пені, 337 (триста тридцять сім) грн. 32 коп. 3% річних, 2 286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 04.06.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.