Рішення

від 02.06.2015 по справі 909/379/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 р. Справа № 909/379/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",

вул. Набережна Перемоги, 50,м. Дніпропетровськ,49094

адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800

до відповідача: Виробничо-торгівельного підприємства "Цитрон"

Вічевий Майдан, буд. 7,смт. Кути,

Косівський район, Івано-Франківська область,78665

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування в сумі 14129,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гук А.С. - представник, (довіреність № 56 від 22.01.2010 р.);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало позов до Виробничо-торгівельного підприємства "Цитрон" про стягнення заборгованості в сумі 14 129,82 грн.

Ухвалою суду від 07.04.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 21.05.2015 року. Ухвалою суду від 21.05.2015 року відкладено розгляд справи на 02.06.2015 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини такої неявки суду не повідомив. З приводу цього варто вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив таке.

З позовної заяви (вх. №3883/15 від 06.04.2015) вбачається, що 29.01.2014 року Виробничо-торгівельне підприємство "Цитрон" приєдналось до "Умов та правил надання банківських послуг", шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг, які разом складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 29.01.2014 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов договору відповідачу було відкрито поточний рахунок №26008052510574.

Розділом 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж". Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "Приват Банк" надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приват Банк". Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "Приват Банк" заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приват Банк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "Приват Банк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п.3.1.1.73. Умов).

Відповідно до п.3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п.3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом з дати надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приват Банк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приват Банк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. Уразі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.2.7.5. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

За словами позивача, загальна заборгованість відповідача за послугою "Гарантований платіж" станом на 11.03.2015 року складає 14 129 грн. 82 коп., з яких: 8 332 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом, 4 652 грн. 63 коп., 1 144 грн. 46 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду не подав, в судові засідання не з'являвся.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір банківського обслуговування № б/н від 29.01.2014 року /заява від 29.01.2014 року, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг"/.

Відповідно до названих документів сторони взяли на себе відповідні зобов'язання. Так, позивач проводив гарантовані платежі з рахунку відповідача за рахунок кредитних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявками на гарантований платіж, а також розрахунком заборгованості та виписками по рахунках. Такі гарантовані платежі здійснювалися з метою оплати за товар на користь контрагентів відповідача. Як вбачається з вказаних заявок, всього позивачем було здійснено гарантованих платежів на суму 10 326 грн. 05 коп. Вказана сума була списана за рахунок грошових засобів банку.

Відповідно до п.3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. Проте, доказів повернення отриманих коштів в терміни, визначені договором між сторонами на суму 8 332 грн. 73 коп., відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відсутність належних доказів про виконання стороною взятих на себе зобов'язань дає право суду на висновок про порушення стороною умов договору, а в конкретному випадку неповернення відповідачем позивачу в установлені терміни 8 332 грн. 73 коп., що і є сумою заборгованості по кредиту та частково сумою позову.

Такий висновок випливає із статей 610, 611 ЦК України, відповідно до яких порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами передбачено відповідальність за невиконання стороною своїх зобов'язань. Відповідно до п.3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом з дати надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приват Банк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приват Банк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. Уразі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Відповідно до поданого банком розрахунку загальна заборгованість відповідача становить 14 129 грн. 82 коп., яка складається з наступного: 8 332 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом; 4 652 грн. 63 коп. - заборгованість за відсотками; 1 144 грн. 46 коп. - заборгованість з пені.

Відповідач проти наявності даної заборгованості не заперечив, не подав суду жодних доказів, які б підтверджували його позицію стосовно обставин справи.

В силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, адже жодного разу не з'явився в судове засідання і не подав суду будь-яких пояснень та доказів, які б свідчили про належне виконання ним своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 29.01.2014 року.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст.549, ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.230, п.4 ст.231 Господарського кодексу, ст.ст. 22, 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача Виробничо-торгівельного підприємства "Цитрон"/ 78665, Івано-Франківська область, Косівський район, смт. Кути, Вічевий Майдан, буд. 7, код ЄДРПОУ 25071685 / на користь позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" / 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570 / заборгованість за договором № б/н від 29.01.2014 року в розмірі 14 129 грн. 82 коп. (чотирнадцять тисяч сто двадцять дев'ять гривень вісімдесят дві копійки), з яких: 8 332 грн. 73 коп. (вісім тисяч триста тридцять дві гривні сімдесят три копійки) - заборгованість за кредитом; 4 652 грн. 63 коп. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят дві гривні шістдесят три копійки) - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1 144 грн. 46 коп. (одна тисяча сто сорок чотири гривні сорок шість копійок) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та судовий збір в сумі 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.15

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"