Рішення

від 28.05.2015 по справі 910/7557/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №910/7557/15-г Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» до про Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» стягнення 2 263 976 грн. 60 коп. Представники:

від Позивача: Бороденко М.С. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Луцький М.І. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 2 263 976 грн. 60 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Банк) було укладено Договір банківського рахунку №26009270377400UAH, відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково - касового обслуговування Клієнта за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог законодавства України. Як зазначає Позивач, 15.01.2015 року він перерахував грошові кошти у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ», код ЄДРПОУ 37476533, р/р 26006113591980 в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 326933, що підтверджується платіжним дорученням №1975 від 15.01.2015 року. Проте 16.01.2015 року Позивачем було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ» є неналежним отримувачем грошових коштів, а перерахування коштів у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп. є помилковим, у зв»язку з чим 16.01.2015 року Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ» з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти, проте вказані кошти не надходили на рахунок Товариства. Позивач зазначає, що грошові кошти в сумі 2 100 000 грн. 00 коп. обліковуються в установі банку неналежного отримувача та не зараховані на жоден розрахунковий рахунок. 18.02.2015 р., 20.02.2015 р. Позивач звернувся до Маріупольського відділення ПАТ «Укрсиббанк» з вимогою відкликання грошових коштів. 20.02.2015 року ПАТ «Укрсиббанк» було направлено електронне повідомлення до Відповідача з вимогою повернення помилково перерахованих коштів, у зв»язку з неподанням уточнених даних отримувача таких коштів, яке залишено без відповіді і виконання. Таким чином, просить Суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у сумі 2 100 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 3% річних у розмірі 8 284 грн. 93 коп. та інфляційні у розмірі 111 300 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/7557/15-г, судове засідання призначено на 16.04.2015 р.

14.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 27.03.2015 року.

16.04.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 року, у зв'язку із виходом судді Чинчин О.В. з відпустки, з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи - розгляд справи призначено на 29.04.2015 року.

27.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить Суд збільшити позовні вимоги Позивача і стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" грошові кошти у розмірі 2 100 000,00 грн. (два мільйони сто тисяч гривень 00 копійок), в якості неналежного набутого майна, грошові кошти у розмірі 14 326,03 грн. (чотирнадцять тисяч триста двадцять шість гривень 03 копійки), в якості процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами, грошові кошти у розмірі 350 700,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч сімсот гривень 00 копійок), в якості інфляційних нарахувань за період користування безпідставно набутими грошовими коштами, витрати по сплаті судового збору.

29.04.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 27.03.2015 року не виконав.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" про збільшення розміру позовних вимог, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМЕТ" про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Суд відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 28.05.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про продовження строків розгляду спору.

28.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи претензії №1/25 від 25.02.2015 р., яке Судом розглянуто та задоволено.

28.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 28 травня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову, просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача подав зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» про визнання недійсним Договору №26009270377400 від 01.03.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 року на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 28 травня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Банк) було укладено Договір банківського рахунку №26009270377400UAH, відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково - касового обслуговування Клієнта за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог законодавства України.

На підставі платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» було перераховано грошові кошти у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп. отримувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ», код ЄДРПОУ 37476533, р/р 26006113591980, банк отримувача - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 326933, із призначенням платежу: «предоплата за лом чорних металів дог.№45 від 14.07.2014р.» Вказаний платіж був проведений відділенням №431 Ат «Укрсиббанк» 15.01.2015 року, що підтверджується відповідним штампом на платіжному дорученні.

16.01.2015 року Позивач звернувся з вимогою за вих. №17 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ» повернути помилково перераховані грошові кошти на підставі платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року на суму 2 100 000 грн. 00 коп.

Листом у відповідь №19/01-1 від 19.01.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ» повідомило Позивача про те, що грошові кошти, перераховані 15.01.2015 року платіжним дорученням №1975 на суму 2 100 000 грн. 00 коп. на р/р у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не надходили.

20.02.2015 року Позивач за вих. №29 звернувся до Маріупольського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» з листом про відкликання (повернення) грошових коштів з банку отримувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», перерахованих згідно з платіжним дорученням №1975 від 15.01.2015 року в сумі 2 100 000 грн. 00 коп.

20.02.2015 року Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» було надіслано електронне повідомлення на адресу АТ «Фінанси та Кредит» про повернення платежу протягом трьох днів з дня одержання цього повідомлення в сумі 2 100 000 грн. 00 коп., перерахованих на підставі платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що грошові кошти в сумі 2 100 000 грн. 00 коп. обліковуються в установі банку неналежного отримувача та не зараховані на жоден розрахунковий рахунок. Таким чином, просить Суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» грошові кошти у сумі 2 100 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 3% річних у розмірі 14 326 грн. 03 коп. та інфляційні у розмірі 350 700 грн. 00 коп., враховуючи Заяву про збільшення розміру позовних вимог від 27.04.2015 року, яка прийнята Судом до розгляду.

25.02.2015 року Позивачем за вих. №1/25 направлена на адресу Відповідача претензія з вимогою повернути грошові кошти в сумі 2 100 000 грн. 00 коп., перераховані на підставі платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року, яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними. (п.п.1.2, 1.3 Інструкції)

Пунктом 1.4 Інструкції встановлено, що неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох

робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". (п.2.31 Інструкції)

Згідно з п.2.32 Інструкції якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

Відповідно до п. 2.35 вказаної Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 3.4 Інструкції передбачено, що платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» було перераховано грошові кошти у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп. отримувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ», код ЄДРПОУ 37476533, р/р 26006113591980, банк отримувача - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 326933, із призначенням платежу: «предоплата за лом чорних металів дог.№45 від 14.07.2014р.» Вказаний платіж був проведений відділенням №431 Ат «Укрсиббанк» 15.01.2015 року, що підтверджується відповідним штампом на платіжному дорученні.

16.01.2015 року Позивач звернувся з вимогою за вих. №17 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ» повернути помилково перераховані грошові кошти на підставі платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року на суму 2 100 000 грн. 00 коп.

Листом у відповідь №19/01-1 від 19.01.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТМАРКЕТ» повідомило Позивача про те, що грошові кошти, перераховані 15.01.2015 року платіжним дорученням №1975 на суму 2 100 000 грн. 00 коп. на р/р у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не надходили.

20.02.2015 року Позивач за вих. №29 звернувся до Маріупольського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» з листом про відкликання (повернення) грошових коштів з банку отримувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», перерахованих згідно з платіжним дорученням №1975 від 15.01.2015 року в сумі 2 100 000 грн. 00 коп.

20.02.2015 року Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» було надіслано електронне повідомлення на адресу АТ «Фінанси та Кредит» про повернення платежу протягом трьох днів з дня одержання цього повідомлення в сумі 2 100 000 грн. 00 коп., перерахованих на підставі платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов»язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Суд зазначає, що до теперішнього часу грошові кошти в розмірі 2 100 000 грн. 00 коп., перераховані Позивачем на підставі платіжного доручення №1975 від 15.01.2015 року, не повернуті Відповідачем на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ». За таких підстав, оскільки грошові кошти Відповідачем набуті без достатньої правової підстави, вимога Позивача про стягнення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 2 100 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При зверненні до суду, з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 27.04.2015 р., яка прийнята Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 23.01.2015 р. по 16.04.2015 р. у розмірі 14 326 грн. 03 коп. та інфляційні за загальний період лютий 2015 р. - березень 2015 р. в розмірі 350 700 грн. 00 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення помилково перерахованих грошових коштів за загальний період прострочки з 23.01.2015 р. по 16.04.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 14 326 грн. 03 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 23.01.2015 року по 16.04.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період лютий 2015 р. - березень 2015 р. у розмірі 350 700 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статі 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» підлягає стягненню 2 100 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 14 326 грн. 03 коп. та інфляційні у розмірі 350 700 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 60, Ідентифікаційний номер юридичної особи 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕТ» 87547, Донецька обл., місто Маріуполь, ПРОСПЕКТ БУДІВЕЛЬНИКІВ, будинок 140, квартира 105, Ідентифікаційний номер юридичної особи 32519598) 2 100 000 (два мільйони сто тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 14 326 (чотирнадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 03 (три) коп., інфляційні у розмірі 350 700 (триста п'ятдесят тисяч сімсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 49 300 (сорок дев'ять тисяч триста) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 червня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин