Рішення

від 28.05.2015 по справі 910/8730/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №910/8730/15-г Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС»

про стягнення заборгованості в розмірі 42 026 грн. 44 коп.

Представники:

від Позивача: Коломоєць М.І. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «БГ БАНК» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 42 026 грн. 44 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №11020, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування майно, яке належить Орендодавцеві на підставі права власності, а саме: нежитлове приміщення у будівлі Орендодавця, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46, на другому поверсі, загальною площею 110,20 кв.м. для розміщення офісу. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він передав Відповідачу приміщення у належному стані та строки, що підтверджується Актом приймання - передачі від 01.11.2013 р., проте Відповідач не виконує належним чином свої зобов»язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати та комунальних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі перед Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» в розмірі 9 918 грн. 00 коп. та по сплаті комунальних платежів за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2014 р. у розмірі 25 523 грн. 84 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» пеню у розмірі 5 702 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 68 грн. 47 коп. та інфляційні у розмірі 813 грн. 28 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/8730/15-г, судове засідання призначено на 29.04.2015 р.

29.04.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 09.04.2015 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати докази на підтвердження виставлення рахунків на оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХПЛЮС" відповідно до п. 3.5. Договору №11020 від 01.11.2013 року;

2) Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості за Договором №11020 від 01.11.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р. відкладено розгляд справи на 28.05.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

28.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

28.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Відповідача від 05.05.2014 року.

В судовому засіданні 28 травня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 року у справі № 910/8730/15-г.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» є 02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 22.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/8730/15-г направлялись за цією ж адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС».

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 28 травня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №11020, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування майно, яке належить Орендодавцеві на підставі права власності, а саме: нежитлове приміщення у будівлі Орендодавця, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46, на другому поверсі, загальною площею 110,20 кв.м. для розміщення офісу.

Відповідно до п.1.2 Договору строк оренди за цим Договором починається з моменту підписання акту прийому - передачі майна Орендарю та закінчується 31 грудня 2014 року.

Згідно з п. 2.1 Договору Орендодавець протягом 5 днів з моменту підписання даного Договору передає, а Орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом, який підписується Сторонами. З цього моменту починається обчислення строку оренди за цим Договором.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за користування орендованим майном відповідно до п.1.1.1 Договору Орендар сплачує щомісячно Орендодавцеві орендну плату із розрахунку 80 грн. 00 коп. за 1 кв.м. площі, що складає 7 346 грн. 67 коп., крім того ПДВ 20% - 1 469 грн. 33 коп., разом 8 816 грн. 00 коп.

Відповідно до п.3.2 Договору орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 30 числа місяця, що передує оплачуваному.

Згідно з п.3.4 Договору крім орендної плати Орендар зобов»язаний компенсувати Орендодавцеві вартість наступних спожитих комунальних послуг: електроенергія, вода, вивіз сміття. Вартість комунальних платежів встановлюється на рівні діючих в регіоні тарифів.

Орендодавець зобов»язаний до 25 числа місяця наступного за звітним надати рахунки комунальних платежів за попередній місяць Орендарю, а Орендар зобов»язаний оплатити їх протягом 10 днів з дня отримання рахунку від Орендодавця. (п.3.5 Договору)

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за прострочення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від несплаченої суми в строк суми.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.2 цього Договору та закінчується 31 грудня 2014 року, в момент повернення орендованого майна Орендодавцю. (п.7.3 Договору)

Додатковою угодою №1 від 01.07.2014 року до Договору оренди нежитлових приміщень №11020 від 01.11.2013 року Сторони виклали п.3.1 Договору в наступній редакції: «за користування орендованим майном відповідно до п.1.1.1 Договору Орендар сплачує щомісячно Орендодавцеві орендну плату із розрахунку 90 грн. 00 коп. за 1 кв.м. площі, що складає 8 265 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 1 653 грн. 00 коп., разом 9 918 грн. 00 коп.»

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень №11020 від 01.11.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежитлове приміщення у будівлі Орендодавця, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46, на другому поверсі, загальною площею 110,20 кв.м. для розміщення офісу, що підтверджується Актом прийняття - передачі майна в оренду від 01.11.2013 р.

Крім того, на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень №11020 від 01.11.2013 року Позивачем були виставлені рахунки - фактури Відповідачу, які не були сплачені останнім.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не виконує належним чином свої зобов»язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати та комунальних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі перед Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» в розмірі 9 918 грн. 00 коп. та по сплаті комунальних платежів за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2014 р. у розмірі 25 523 грн. 84 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» пеню у розмірі 5 702 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 68 грн. 47 коп. та інфляційні у розмірі 813 грн. 28 коп.

30.12.2014 року Позивачем на адресу Відповідача було надіслано повідомлення про сплату заборгованості та про відключення електроенергії за Договором Договору оренди нежитлових приміщень №11020 від 01.11.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишене без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди нежитлових приміщень №11020 від 01.11.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень №11020 від 01.11.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду нежитлове приміщення у будівлі Орендодавця, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 46, на другому поверсі, загальною площею 110,20 кв.м. для розміщення офісу, що підтверджується Актом прийняття - передачі майна в оренду від 01.11.2013 р., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Крім того, на виконання умов Договору оренди нежитлових приміщень №11020 від 01.11.2013 року Позивачем були виставлені рахунки - фактури Відповідачу, а саме: №1о від 17.03.2015 р. за оренду приміщення за грудень 2014 р. в розмірі 9 918 грн. 00 коп. та по оплаті за комунальні платежі №2к від 17.03.2015 р. на суму 3 378 грн. 30 коп., №3к від 17.03.2015 р. на суму 5 500 грн. 01 коп., №4к від 17.03.2015 р. на суму 6 510 грн. 04 коп., №5к від 17.03.2105 р. на суму 1 180 грн. 72 коп., №6к від 17.03.2015 р. від 3 913 грн. 87 коп., №7к від 17.03.2015 р. на суму 5 040 грн. 90 коп., а загалом на суму в розмірі 35 441 грн. 84 коп.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача по орендній платі за грудень 2014 року на суму 9 918 грн. 00 коп. та заборгованості по комунальним платежам на суму 25 523 грн. 84 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме: детальним розрахунком заборгованості за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2014 р.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «БГ БАНК» на загальну суму в розмірі 35 441 грн. 84 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі та наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 35 441 грн. 84 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.01.2015 р. по 26.03.2015 р. у розмірі 68 грн. 47 коп. та інфляційні за загальний період січень 2015 р. - лютий 2015 р. в розмірі 813 грн. 28 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати по орендній платі за Договором оренди нежитлових приміщень №11020 від 01.11.2013 року за загальний період прострочки з 01.01.2015 р. по 26.03.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 68 грн. 47 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.01.2015 року по 26.03.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період січень 2015 року - лютий 2015 року у розмірі 813 грн. 28 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідально до норм ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.12.2014 р. по 25.03.2015 р. у розмірі 5 702 грн. 85 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за прострочення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від несплаченої суми в строк суми.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.12.2014 року по 25.03.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв»язку з невірним розрахунком Позивача, та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1 143 грн. 97 коп., що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.12.2014 року по 25.03.2015 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» на користь Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» підлягає стягненню заборгованість по орендній платі у розмірі 9 918 грн. 00 коп., заборгованість по оплаті комунальних платежів у розмірі 25 523 грн. 84 коп., 3% річних в розмірі 68 грн. 47 коп., інфляційні у розмірі 813 грн. 28 коп., пеня в розмірі 1 143 грн. 97 коп.

Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в доход Державного бюджету України, оскільки Позивач звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 36656970) на користь Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 48, Ідентифікаційний код юридичної особи 20717958) заборгованість по орендній платі у розмірі 9 918 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп., заборгованість по оплаті комунальних платежів у розмірі 25 523 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп., 3% річних у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 47 (сорок сім) коп., інфляційні у розмірі 813 (вісімсот тринадцять) грн. 28 (двадцять вісім) коп., пеню у розмірі 1 143 (одна тисяча сто сорок три) грн. 97 (дев'яносто сім) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕХПЛЮС» (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 36656970) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 червня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин