Рішення

від 19.05.2015 по справі 910/5309/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/5309/15-г

За позовом Державного підприємство «Українська геологічна компанія» (далі - позивач)

До 1. Казенного підприємства «Південукргеологія» (далі - відповідач-1)

2. Північного державного регіонального геологічного підприємства

«Північгеологія» (далі - відповідач-2)

3. Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві

(далі - відповідач-3)

Про визнання права власності, права господарського відання на автотранспортні засоби та зняття з них арешту

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Зеленська Т.В. - представник за довіреністю № 1-1129 від 16.12.2014 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Українська геологічна компанія» до Казенного підприємства «Південукргеологія», Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія», Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/5309/15-г; розгляд справи призначено на 14.04.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.04.2015 р. частково подав документи, витребувані судом.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні 14.04.2015 р. подав відзив на позовну заяву, та копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 45611329

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 28.04.2015 р.

24.04.2015 р. позивач через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про зміну предмету позову.

Суд відклав розгляд даної заяви до з'ясування фактичних обставин справи.

Крім того, позивач подав заяву на підставі ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову.

Суд відклав розгляд даної заяви до з'ясування фактичних обставин справи.

27.04.2015 р. відповідач-1 через відділ діловодства Господарського процесуального кодексу України подав документи по справі, відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні повних вимог, та клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі повноважного представника Казенного підприємства «Південукргеологія».

Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2015 р. подав заяву на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача-3 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача-2 повторно в судове засідання 28.04.2015 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/5309/15-г не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 р., керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 19.05.2015 р. та зобов'язав сторін надати певні документи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2015 р., керуючись ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив заяву позивача про продовження строку розгляду спору в справі № 910/5309/15-г та продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 19.05.2015 р. Господарський суд м. Києва розглянув подану 24.04.2015 р. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив суд витребувати від Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ в м. Києві виконавчі провадження ВП №29072080 та ВП № 45611329; визнати за державою Україна в особі Державної служби геології та надр України право державної власності, а за Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 38078094) право господарського відання на автотранспортні засоби (перелік додається) та зняти з них арешт; судові витрати покласти на відповідачів.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 ЦК можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», за змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Згідно з п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Враховуючи вищенаведене, оскільки зазначена заява про зміну підстав позову відповідає вимогам чинного законодавства та подана до переходу слухання справи № 910/5309/15-г по суті, то Господарський суд м. Києва прийняв дану заяву та розглядає справу № 910/5309/15-г за позовом Державне підприємство «Українська геологічна компанія» Державної служби геології та надр України до Казенного підприємства «Південукргеологія», Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія», Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві про визнання права власності, права господарського відання на автотранспортні засоби та зняття з них арешту.

Крім того, Господарський суд м. Києва в судовому засіданні 19.05.2015 р. розглянув подане 24.04.2015 р. клопотання позивача про забезпечення позову, згідно з яким він просив заборонити ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві до прийняття рішення по суті вчиняти дії, спрямовані на відчуження майна, на яке накладено арешт по постанові ВП № 45611329; заборонити органам ДАІ до прийняття рішення по суті вчиняти дії, що стосуються предмету позову, а саме затримувати автотранспортні засоби, зазначені в даному клопотанні (перелік додається).

Розглянувши дане клопотання позивача, суд його відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Державне підприємство «Українська геологічна компанія» своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтувало, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не нададл, а також нічим не підтвердило припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 19.05.2015 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання 19.05.2015 р. не з'явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/5309/15-г.

У судовому засіданні 19.05.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2014 року Відділ Державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві (надалі - відповідач-3, ВДВС) відкрив виконавче провадження за заявою Казенного підприємства «Південукргеологія» (надалі - відповідач-1, КП «Південьукргеологія») про примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/11784/14 від 24.10.2014 р. про стягнення з Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» (надалі - відповідач-2, ПДРГП «Північгеологія») боргу в сумі 2 812 062,04 грн.

У межах даного провадження було проведено арешт та оголошення в розшук автомобілів у кількості 163 одиниці, які обліковуються на балансі ДП «Українська геологічна компанія» та мають відповідну балансову (залишкову) вартість:

№ п.п.Марка та модель транспортного засобуДержавний номерРік випускуПервісна вартістьЗносЗалишкова вартість 1.УРАЛ 43202 11157 КА 1984 11975,00 11175,00 800,00 2.УРАЛ-375Е 21620 КА 1974 38632,94 38632,94 0,00 3.УРАЛ-4320АА 6478 СЕ 1991 43 333,33 42 633,33 700,00 4.УРАЛ 43202 11104 КА 1986 110 981,51 110981,51 0,00 5.УАЗ-3151201 26396 КА 1985 1 346,98 1 346,98 0,00 6.УАЗ-8109 7632 УЧ 1998 613,00 613,00 0,00 7.УАЗ - 3741 спец.тех. 23442 КА 1993 7 155,00 7 155,00 0,00 8.УАЗ-8109 6419 УЧ 1988 613,00 613,00 0,00 9.УАЗ-3909 49783 КА 2003 23 333,33 22 933,33 400,00 10.УАЗ-8109 15672 КА 1998 613,00 613,00 0,00 11.УАЗ-3303 00618 КА 1987 7934,98 7934,98 0,00 12.УАЗ-31512 36007 КА 1993 3 600,00 3 600,00 0,00 13.УАЗ-3151201 25262 КА 1985 16325,25 16325,25 0,00 14.УАЗ-3741 3632 КИУ 1993 6 017,96 6 017,89 0,07 15.УАЗ-З741Спец.тех. 14522 КА 1993 20 857,90 20 857,90 0,00 16.УАЗ-3909 08432 КА 1999 19 758,33 19 358,33 400,00 17.УАЗ-2206 07858 КА 1999 24 204,14 23 804,14 400,00 18.УАЗ-3909 23423 КА 1999 21116,67 21 116,67 0,00 19.УАЗ-3909 28657 КА 2000 21 920,00 21 520,00 400,00 20.УАЗ-3909 28658 КА 2000 22 085,00 21 685,00 400,00 21.УАЗ-3151201 23424 КА 1988 16 388,37 16 388,37 0,00 22.УАЗ-3909 31353 КА 2001 27 040,75 26 640,75 400,00 23.УАЗ-31514 31510 КА 2001 24415,00 24415,00 0,00 24.УАЗ-3909 28661 КА 2000 21 920,00 21 520,00 400,00 25.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 7591 ВК 2005 34 616,67 34 216,67 400,00 26.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 2941 ВМ 2005 35 866,66 35 466,66 400,00 27.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 2940 ВМ 2005 35 866,67 35 466,67 400,00 28.УАЗ-3909 26406 КА 2000 21 542,50 21 142,50 400,00 29.УАЗ-3909 25295 КА 2000 19 250,00 18 850,00 400,00 30.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 7586 ВК 2005 34 616,67 34 216,67 400,00 31.УАЗ-3909 25523 КА 2000 19333,35 19333,35 0,00 32.УАЗ-3151201 25246 КА 1987 11218,29 11218,29 0,00 33.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 6917 ВВ 2005 34 366,67 333 966,67 400,00 34.УАЗ-3151201 18611 КА 1986 11 360,94 11 360,94 0,00 35.УАЗ-3909 25296 КА 2000 21 073,16 20 673,16 400,00 37.ПР-2ПН-2МАА 2342 ХТ 1987 13 716,33 13 716,33 0,00 36.УАЗ-374105 гр.фур. 01127 КА 1993 7 083,33 6 933,33 150,00 38.ПР-1АП-1,5АА 5037 ХР 1985 1 402,38 1 402,38 0,00 39.ПВТ-100АА 1452 ХХ 2004 3661,67 3511,67 150,00 40.ОДАЗ-9357АА 6864 ХТ 1988 14 200,00 14 050,00 150,00 41.МАЗ-938660АА 1634 ХР 2008 90368,50 89727,16 640,84 42.МАЗ-5334 Сп.бур. 10235 КА 1988 150 000,00 149 200,00 800,00 43.МАЗ-642205АА 6551 НХ 2008 283 701,83 280 820,66 2881,17 44.МАЗ-38925 21832 КА 1982 950000,00 935704,83 14295,17 45.МАЗ-5334 21353 КА 1982 950 000,00 935 704,83 14295,17 46.МАЗ-5224АА 1347 ХХ 1986 16 100,00 15 950,00 150,00 47.МАЗ-5334АА 1396 НА 1986 19 600,00 18 800,00 800,00 48.МАЗ-500 11158 КА 1977 33 554,64 32 754,64 800,00 49.МАЗ-5334 1БА15В 11543 КА 1991 140 808,20 140 008,20 800,00 50.МАЗ-200 11541 КА 1963 21 170,55 20 370,55 800,00 51.МАЗ-93866 13793 КА 1993 29133,00 28390,69 742,31 52.МАЗ-5334 Сп.бур. 11156 КА 1989 147 866,44 147 066,44 800,00 53.МАЗ-5334 12338 КА 1990 185 446,34 184 646,34 800,00 54.МАЗ-64229 53946 КА 1993 50166,00 487004,60 1461,40 55.КРАЗ-255 сп.сейс. 2199 КИУ 1986 162 852,33 161 952,33 900,00 56.КАМАЗ-4310 УРБ 11525 КА 1986 77 255,73 76 355,73 0,00 57.КАМАЗ-53215 а/кранАА 8024 ІВ 2008 710 963,46 706270,15 4693,31 58.ИЖ-2126 43205 КА 2002 18 368,33 17 868,33 500,00 59.ИАПЗ-754В 21807 КА 1980 3 479,00 3 479,00 0,00 60.ЗИЛ ММЗ-45021 10256 КА 1987 7 417,07 7 417,07 0,00 61.ЗИЛ-131 11544 КА 1992 15 725,07 15 725,07 0,00 62.ЗИЛ -131 УГБ-20 2888 КИУ 1992 10 584,60 10 584,60 0,00 63.ЗИЛ-131 11521 КА 1992 15 472,72 15 472,72 0,00 64.ЗИЛ-131НА 11545 КА 1992 18 229,04 18 229,04 0,00 65.ЗИЛ-131 СВП-74 10257 КА 1986 22 702,67 22 702,67 0,00 66.ЗИЛ-131 А 09545 КА 1889 12 149,00 12 149,00 0,00 67.ЗИЛ-131 СК-1-74 6672 КИН 1988 16 404,54 15 704,54 700,00 68.ЗИЛ-131 ПБУ-1 11522 КА 1991 1 674,62 1 674,62 0,00 69.ЗИЛ-131АА 5735 АР 1982 15 833,33 15 133,33 700,00 70.ЗИЛ-131А ЭРС-67 15970 КА 1986 2 169,98 2 169,98 0,00 71.ЗИЛ-131 11151 КА 1975 9000,00 9000,00 0,00 72.ЗИЛ-131АА 8066 ВА 1983 18 575,62 17 845,62 700,00 73.ЗИЛ-131АА 8065 ВА 1983 19 274,53 19274,53 0 74.ЗИЛ-131 Сп.АРС-14 11153 КА 1975 9000,00 9000,00 0,00 75.ЗИЛ-131 бур. уст. 08442 КА 1987 86221,81 85521,81 700,00 76.ЗИЛ-131 08441 КА 1985 8808,00 8808,00 0,00 77.ЗИЛ-131бур.уст.КГК 14560 КА 1987 56 465,66 55 765,66 700,00 78.ЗИЛ-131А 14558 КА 1987 7356,87 7356,87 0,00 79.ЗИЛ-131 Ст.карот. 06137 КА 1988 5 493,25 5 493,25 0,00 80.ЗИЛ -431610 10238 КА 1986 12 472,09 12 472,09 0,00 81.ЗИЛ-131 СВП-74 3592 КИУ 1987 25 129,19 25 129,19 0,00 82. 3ИЛ-131А ван.цис. 11147 КА 1975 9 472,83 9 472,83 0,00 83.ЗИЛ-131А 32506 КА 1989 35357,28 35357,16 0,00 84.ЗИЛ-131 Ст.карот. 11163 КА 1989 19 983,00 19 983,00 0,00 85.ЗИЛ-431610 2458 КИУ 1990 11 997,22 11 997,22 0,00 86.ЗИЛ-131 А СТК 2455 КИУ 1991 86 472,67 85 772,67 700,00 87.ЗИЛ-131 СК-1-74 2454 КИУ 1991 59 304,49 59 304,49 0,00 88.ЗИЛ-131 Сп.водовіз 11154 КА 1998 9 000,00 9 000,00 0,00 89.ЗИЛ-131 СВП-74 15971 КА 1987 33 830,61 33 130,61 700,00 90.ЗИЛ-131А 11106 КА 1986 3 169,27 3 169,27 0,00 91.ЗИЛ-5301ССАА 4163 КВ 2004 56 650,00 55 950,00 700,00 92.ЗИЛ-131НА СК-1-74 3594 КИУ 1989 26 472,50 26 472,50 0,00 93.ЗИЛ-131 УРБ 2А-2 14962 КА 1988 86 221,81 85 521,81 700,00 94.ГКБ-817 15014 КА 1987 25006,06 24040,63 965,43 95.ГКБ-8328АА 1581 ХХ 1991 31897,00 31897,00 0,00 96.ГКБ-817 15673 КА 1984 6 375,00 6 225,00 150,00 97.ГКБ-8328 16206 КА 1989 6 405,00 6 255,00 150,00 98.ГКБ-817 6376 УЧ 1988 375,71 375,71 0,00 99.ГКБ-817 15160 КА 1985 1250,00 1250,00 0,00 100.ГКБ-817 15013 КА 1987 3926,21 3926,21 0,00 101.ГКБ-817 13749 КА 1992 1250,00 1250,00 0,00 102.ГКБ-817 16430 КА 1985 1250,00 1250,00 0,00 103.ГКБ-817 16431 КА 1980 12605,00 12605,00 0,00 104.ГКБ-817 16902 КА 1982 3479,00 3479,00 0,00 105.ГКБ-817 16915 КА 1982 2703,00 2703,00 0,00 106.ГКБ-817 13748 КА 1991 6 419,44 6419,44 0,00 107.ГКБ-819 14950 КА 1992 1 545,55 1 545,55 0,00 108.ГКБ-817 19161 КА 1985 9576,35 8815,12 761,23 109.ГКБ-817 15015 КА 1988 1250,00 1250,00 0,00 110.ГКБ-819 12195 КА 1992 1545,55 1545,55 0,00 111.ГКБ-8328АА 6871 ХТ 1988 23333,33 23333,33 0,00 112.ГКБ-817 15435 КА 1984 1250,00 1250,00 0,00 113.ГКБ-817 19163 КА 1989 1250,00 1250,00 0,00 114.ГКБ-819 13705 КА 1992 1753,14 1753,14 0,00 115.ГКБ-9383 21831 КА 1981 19081,00 18081,00 0,00 116.ГКБ-817 19162 КА 1984 20679,99 19442,18 1237,81 117.ГКБ-819 14952 КА 1992 1 545,55 1 545,55 0,00 118.ГАЗ-ЧАЗ-32212АА 7436 АК 2004 55 663,82 55 263,82 400,00 119.ГАЗ-2705-434АА 2931 ІА 2008 69 790,50 38 710,50 1080,00 120.ГАЗ-2705 ВП-6ТКАА 7494 СВ 2007 64583,33 64583,33 0,00 121.ГАЗ 33021-212 47986 КА 2003 40333,33 40333,33 0,00 122.ГАЗ- 2705-434АА 6956 НС 2008 65845,86 55600,93 10244,93 123.ГАЗ - 6611 СВП-6 2168 КИУ 1999 31 031,61 31 031,61 0,00 124.ГАЗ-2705-434АА 2930 ІА 2008 69 790,50 68 710,50 1080,00 125.ГАЗ-704АА 6799 ХТ 1981 3 626,00 3 626,00 0,00 126.ГАЗ-6601 СКС 2480 КИУ 1987 38 893,14 38 893,14 0,00 127.ГАЗ-5205 2509 КИУ 1988 5269,80 5262,06 7,74 128.ГАЗ-2705 39602 КА 2002 29 166,67 28 766,67 400,00 129.ГАЗ - 6611 СМ-66 2527 КИУ 1987 14 406,52 14 406,52 0,00 130.ГАЗ -6601 СМ-66 2495 КИУ 1987 12 825,68 12 825,68 0,00 131.ГАЗ - 6611ЦЕС-2 2484 КИУ 1986 1 947,36 1 947,36 0,00 132.ГАЗ-2705 16115 КА 2002 32 011,96 31 611,96 400,00 133.ГАЗ - 6611 СМ-66 2693 КИУ 1988 13 647,50 13 647,50 0,00 134.ГАЗ-66 (фургон)АА 1906 АО 1990 16 250,00 15 850,00 400,00 135.ГАЗ-27057 ВП-6ТКАА 2251 АК 2004 46 075,00 45 675,00 400,00 136.ГАЗ-5312 00616 КА 1988 6 884,28 6 884,28 0,00 137.ГАЗ -2705-414АА 6397 ІВ 2007 72 091,47 69 190,66 2900,81 138.ГАЗ-66 20658 КА 1992 37468,00 37468,00 0,00 139.ГАЗ-66 (фургон)АА 1905 АО 1990 16 250,00 15 850,00 400,00 140.ГАЗ-3110 50011 КА 2000 26604,69 25479,69 1125,00 141.ГАЗ -33021 10259 КА 2000 18 989,67 18 589,67 400,00 142.ГАЗ-3110 55189 КА 2000 43419,35 43419,35 0,00 143.ГАЗ-2705 26415 КА 2000 27 083,33 26 683,33 400,00 144.ГАЗ 22171"Соболь" 19764 КА 1999 26 645,85 26 245,85 400,00 145.ГАЗ-32212 23447 КА 1999 2465,34 2465,34 0,00 146.ГАЗ-33023 (Газель тандем)АА 5289 СА 2006 45079,87 45079,87 0,00 147.ГАЗ-31105АА 6449 СЕ 2006 54441,83 54441,83 0,00 148.ВАЗ-2121 23418 КА 1992 24659,44 24659,44 0,00 149.ВАЗ-2107 23474 КА 2000 22 646,49 22 346,49 300,00 150.ВАЗ-21073 34727 КА 2001 19 528,83 19 228,83 300,00 151.ВАЗ-2107 25294 КА 200 18 675,00 18 375,00 300,00 152.ВАЗ-21043 24351 КА 2000 7 406,87 7 406,87 0,00 153.ВАЗ 21099 77018 КА 2000 23 500,76 23 200,76 300,00 154. VOLKSWAGEN ТRANSPORTERАА 9608 АС 2004 169 781,00 169 481,00 300,00 155. VOLKSWAGEN PASSATАА 3460 АК 2003 62215,42 62215,42 0,00 156. Toyta KаmriАА 7772 МА 2008 256 480,80 237 192,83 19287,97 157. Skoda Oct.Сlassic 46263 КА 2003 65263,05 61 824,30 3438,75 158. Skoda Oct.Сlassic 46261 КА 2003 65 263,05 64 963,05 300,00 159. Skoda Oct.Amb 41751 КА 2002 59 987,80 59 687,80 300,00 160. Skoda Oct.Eleg. 55122 КА 2001 94989,21 94989,21 0,00 161.КІА Shuma 42331 КА 2002 37630,41 35388,38 2242,03 162. FAW CA 1061K28L5R5-0111АА 8621 НК 2008 73166,67 73166,67 0,00 163. DAEWOO Lanos 36023 КА 2002 39 067,33 38 767,33 300,00

Загальна балансова залишкова вартість станом на 17.02.2015 р. складає 72 475,34 грн.

Приводом для здійснення таких заходів зі сторони ВДВС став лист ВРЕР-7 Управління державної автомобільної інспекції у м. Києві (УДАІ), в якому зазначено, що відповідно до даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві станом на 08.01.2015 р. зазначені автомобілі зареєстровано за ПДРГП «Північгеологія», а відтак, на думку ВДВС, є його власністю.

Однак, на думку позивача, таке твердження на момент винесення постанови про арешт не відповідало дійсності з наступних причин.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

ДП «Українська геологічна компанія» та ПДРГП «Північгеологія» є державними комерційними підприємствами, майно яких, відповідно до статутів, перебуває в державній власності та закріплюються за ними на праві господарського відання (пункт 5.1. Статуту ПДРГП «Північгеологія» та Статуту ДП «Українська геологічна компанія»). Органом державної влади, до сфери управління якого входить ПДРГП «Північгеологія» є Державна служба геології та надр України (надалі - Держгеонадра).

Пунктом 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженим Указом Президента України 06.04.2011 р. № 391/2011 визначено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань: 41) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держгеонадра України; 42) виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління;

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. №810-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби геології та надр» Північне державне регіональне геологічне підприємство «Північгеологія» (м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 25398506) передано до сфери управління Держгеонадра.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року № 1100-р «Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» було створене Державне підприємство «Українська геологічна компанія» шляхом виділення частини майна.

Згідно з наказом Державної служби геології та надр України від 16 листопада 2011 року № 153 «Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» було визначено Державне підприємство «Українська геологічна компанія» правонаступником частини майна, прав і обов'язків ПДРГП «Північгеологія» згідно з розподільчим балансом та передано на баланс майно згідно з актом приймання-передачі майна, активів та пасивів, затвердженим Головою Держгеонадра 09.02.2012 р.

Пунктом 5.3 Статуту ПДРГП «Північгеологія» та Статуту ДП «Українська геологічна компанія» визначено, що джерелами формування майна підприємства є державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення.

З матеріалів справи вбачається, що на баланс Державного підприємства «Українська геологічна компанія» було передане все майно, ПДРГП «Північгеологія» згідно з актом приймання передачі, в тому числі й усі транспортні засоби.

Факт передачі кожного транспортного засобу зафіксований також в актах приймання-передачі транспорного засобу, складених за формою додатку 2 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердежного Постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. № 1388 (далі - Порядок).

У 2012 році позивач звернувся до органів ДАІ з вимогою перереєструвати передані в процесі реорганізації транспортні засоби.

Однак, позивачеві було відмовлено в прийнятті документів на перереєстрацію в зв'язку з тим, що на спірні транспортні засоби накладено арешт та заборонено їх відчужувати за постановою державного виконавця ВП № 29072080 від 21.11.2011 р.

На думку позивача, перебування транспортних засобів під арештом було неправомірне, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-15024/11/2670 від 21.02.2012 р. постанову про накладення арешту від 21.11.2011 р. № 29072080 визнано незаконною та скасовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Частиною 5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження встановлено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Пунктом 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. N 512/5 визначено, що у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

На вимогу позивача, ПДРГП «Північгеологія», як сторона виконавчого провадження, звернулося 08.11.2012 р. до ВДВС з вимогою закінчити виконавче провадження ВП № 29072080 та зняти арешт. Однак, ВДВС не виконав вимог суду та арешт не зняв.

В квітні 2013 року, при повторній спробі перереєструвати транспортні засоби, позивачу було повторно відмовлено в прийнятті документів.

На письмовий запит представника ПДРГП «Північгеологія» 17.06.2013 р. було повідомлено, що транспортні засоби все ще перебувають під арештом по постанові ВП № 29072080 від 21.11.2011 р. і що для зняття арешту необхідно надати відповідну постанову ВДВС про зняття арешту.

05 липня 2013 р. ПДРГП «Північгеологія» було повторно подано документи до ВДВС щодо зняття арешту з майна у зв'язку зі скасуванням постанови про арешт. Однак, ВДВС зазначених дій не вчинив, арешт не зняв, причин таких дій не пояснив.

02 липня 2014 року позивач самостійно звернувся до ВДВС з вимогою виконати рішення суду та зняти арешт з майна ПДРГП «Північгеологія», в т.ч. з транспортних засобів.

В грудні 2014 року позивач втретє звернувся до УДАІ, та знову отримав відмову в зв'язку з знаходженням транспортних засобів під арештом.

Для вирішення даного питання, 14.01.2015 року позивач отримав дублікат постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та 20.01.2015 р. і самостійно подав до УДАІ в м. Києві заяву про зняття арешту.

25 лютого 2015 року позивач отримав відповідь від УДАІ в м. Києві про направлення до ВДВС Дарницького РУЮ для виконання лист та постанову Окружного адміністративного суду про скасування постанови про арешт ВП №29072080.

28.01.2015 року ПДРГП «Північгеологія» повідомило позивача, що спірні транспортні засоби оголошено у розшук за постановою ВП № 45611329 від 23.01.2015 року. Після ознайомлення представника ПДРГП «Північгеологія» з виконавчим провадженням було встановлено, що 27.11.2014 р. за постановою ВП №45611329 було накладено новий арешт на транспортні засоби, зареєстровані за ПДРГП «Північгеологія», і підставою до таких дій стала довідка ВРЕР-7 УДАІ м. Києва від 08.01.2015 р.

Таким чином, на думку позивача, бездіяльність ВДВС по зняттю арешту по скасованій постанові ВП № 29072080 від 21.11.2011 року призвела до неможливості позивачем перереєструвати транспортні засоби на законного володільця автомобілів та надала підстави для повторного неправомірного арешту майна, яке фактично належить позивачеві.

Дії державної виконавчої служби, направлені на розшук автомобілів, зареєстрованих за ПДРГП «Північгеологія» мають наслідком затримання таких автомобілів та зберігання їх на спеціальному майданчику.

Таким чином, доказами, наданими по справі, та обґрунтуванням правової позиції доведено, що спірні автомобілі не належать на праві власності ПДРГП «Північгеологія» та не перебувають у його господарському віданні.

Крім того, під арешт потрапили транспортні засоби, які зареєстровані за позивачем, зокрема:

ИЖ-2126 АА1206КЕномер № 58 в таблиці 1 ВАЗ-2107 АА3865ІНномер № 149 в таблиці 1 ВАЗ-2107 АА5641ВНномер № 151 в таблиці 1 Skoda Oct.Сlassic АА5291ІАномер № 157 в таблиці 1 Skoda Oct.Сlassic АА7829МНномер № 158 в таблиці 1 КІА Shuma АА6675ОАномер № 161 в таблиці 1 DAEWOO Lanos АА7419СНномер № 163 в таблиці 1

По зазначених автомобілях позивач здійснив усі визначені законодавством дії щодо перереєстрації, однак вони були включені до переліку арештованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності або іншого речового права на це майно і про зняття з нього арешту.

За таких обставин Державне підприємство «Українська геологічна компанія» Державної служби геології та надр України звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Казенного підприємства «Південукргеологія», Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія», Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.

Оскільки в судовому засіданні 19.05.2015 р. Господарським судом м. Києва було прийнято заяву позивача про міну підстав позову, то господарський суд розглядає справу № 910/5309/15-г за позовом Державного підприємства «Українська геологічна компанія» Державної служби геології та надр України до Казенного підприємства «Південукргеологія», Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія», Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві про визнання права власності, права господарського відання на автотранспортні засоби та зняття з них арешту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини першої статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з частиною першою статті 136 та частиною першою статті 137 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

За приписами ч. 5. ст. 22 Господарського кодексу України, Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Право господарського відання та право оперативного управління покладено в основу створення суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно зі ст. 4 Закону від 21 вересня 2006 р. № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», до компетенції уповноважених органів управління (міністерств) відносить, зокрема, прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затвердження статутів підприємств; здійснення контролю за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Відповідно до ч. 3 статті 73 Господарського кодексу України, майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

За приписами ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне унітарне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Господарський суд встановив, що згідно з пунктом 4 Положення про Державну службу геології та надр України (надалі - Держгеонадра), затвердженим Указом Президента України 06.04.2011 р. № 391/2011 визначено, що Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань: 41) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держгеонадр України; 42) виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 810-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби геології та надр» Північне державне регіональне геологічне підприємство «Північгеологія» (м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 25398506) передано до сфери управління Держгеонадра.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року № 1100-р «Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» було створене Державне підприємство «Українська геологічна компанія» шляхом виділення частини майна.

Згідно з наказом Державної служби геології та надр України від 16 листопада 2011 року № 153 «Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» було визначено Державне підприємство «Українська геологічна компанія» правонаступником частини майна, прав і обов'язків ПДРГП «Північгеологія» згідно з розподільчим балансом та передано на баланс майно згідно з актом приймання-передачі майна, активів та пасивів, затвердженим Головою Держгеонадра 09.02.2012 р.

Пунктом 5.3 Статуту ПДРГП «Північгеологія» та Статуту ДП «Українська геологічна компанія» визначено, що джерелами формування майна підприємства є державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення.

У відповідності до ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, державні комерційні підприємства, наділені правом повного господарського відання, правом оперативного управління, отримують певну сукупність прав та обов'язків, щодо закріпленого за ними майна. При цьому, власником майна державних унітарних підприємств залишається держава, а тому Господарський кодекс України передбачає певні обмеження щодо розпорядження майном, що належить державним унітарним підприємствам.

Зокрема, у відповідності до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Приписами частини 3 статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 396 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. До захисту права господарського відання застосовуються положення, встановлені для захисту права власності.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого права господарського відання, в тому числі визнання цього права, у порядку та у спосіб, встановленому для захисту права власності, а також має право вимагати захисту майнового права - права власності, яке є первинним від права господарського відання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду в справах № 3/225 від 22.07.2009 р. та № 3-67гс11 від 04.07.2011 про визнання державної власності.

Статтею 141 Господарського кодексу України встановлено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Виникнення майнових прав та обов'язків, відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, здійснюється з підстав: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що на баланс Державного підприємства «Українська геологічна компанія» було передане все майно, ПДРГП «Північгеологія» згідно з актом приймання передачі, в тому числі й усі транспортні засоби.

Факт передачі кожного транспортного засобу зафіксований також в актах приймання-передачі транспортного засобу, складених за формою додатку 2 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. № 1388 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 розділу Загальні положення Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції.

Пунктом 34 розділу Перереєстрація транспортних засобів Порядку визначено, що перереєстрація транспортних засобів, які передаються у зв'язку з реорганізацією юридичних осіб, проводиться на підставі актів приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 2, свідоцтва про реєстрацію, а також засвідчених у встановленому порядку копій рішень власників про реорганізацію.

На виконання вимог пункту 7 Порядку, в 2012 році позивач звернувся до органів ДАІ з вимогою перереєструвати передані в процесі реорганізації транспортні засоби. Однак, позивачеві було відмовлено в прийнятті документів на перереєстрацію в зв'язку з тим, що на спірні транспортні засоби накладено арешт та заборонено їх відчужувати за постановою державного виконавця ВП № 29072080 від 21.11.2011 р.

При цьому, перебування транспортних засобів під арештом було неправомірним, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-15024/11/2670 від 21.02.2012 р. постанову про накладення арешту від 21.11.2011 р. № 29072080 визнано незаконною та скасовано.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження встановлено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що неодноразові звернення позивача до ВДВС щодо зняття арешту з автотранспортних засобів не були задоволені. Крім того, 28.01.2015 року ПДРГП «Північгеологія» повідомило позивача, що спірні транспортні засоби оголошено в розшук за постановою ВП № 45611329 від 23.01.2015 року, на підставі довідки ВРЕР-7 УДАІ м. Києва від 08.01.2015 р.

Таким чином, бездіяльність ВДВС по зняттю арешту по скасованій постанові ВП № 29072080 від 21.11.2011 року призвела до неможливості позивача перереєструвати транспортні засоби на законного володільця автомобілів та надала підстави для повторного неправомірного арешту майна, яке фактично належить позивачу.

Дії державної виконавчої служби, направлені на розшук автомобілів, зареєстрованих за ПДРГП «Північгеологія» мають наслідком затримання таких автомобілів та зберігання їх на спеціальному майданчику.

Відповідно до п. 12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1102, повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, незважаючи на те, що позивач не є стороною виконавчого провадження по стягненню боргу з ПДРГП «Північгеологія» на користь КП «Південукргеологія», він понесене необґрунтовані витрати у випадку визнання за ним права господарського відання на спірні автомобілі.

Крім того, спірні транспортні засоби безпідставно вилучаються з користування позивачем, що створює перешкоди у виконанні поставлених перед ним завдань, в тому числі за державним замовленням по розвитку мінерально-сировинної бази України.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 144 Господарського кодексу України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, ані приписи ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», ані приписи Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 138, не містять положень щодо пов'язування моменту реєстрації транспортного засобу із набуттям особою права власності на нього; так, положення вказаних актів, регулюють та встановлюють обов'язки продавців та покупців транспортних засобів (зняття з реєстраційного обліку, обов'язок реєстрації транспортного засобу, тощо), водночас, не містять положень щодо виникнення права власності на транспортний засіб з моменту його державної реєстрації у відповідних реєстраційних органах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2013 р. у справі № 903/379/13.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні автомобілі не належать на праві власності ПДРГП «Північгеологія» та не перебувають у його господарському віданні.

Крім того, під арешт потрапили транспортні засоби, які зареєстровані за позивачем, а саме:

ИЖ-2126 АА1206КЕномер № 58 в таблиці 1 ВАЗ-2107 АА3865ІНномер № 149 в таблиці 1 ВАЗ-2107 АА5641ВНномер № 151 в таблиці 1 Skoda Oct.Сlassic АА5291ІАномер № 157 в таблиці 1 Skoda Oct.Сlassic АА7829МНномер № 158 в таблиці 1 КІА Shuma АА6675ОАномер № 161 в таблиці 1 DAEWOO Lanos АА7419СНномер № 163 в таблиці 1

По зазначених автомобілях позивач здійснив усі визначені законодавством дії щодо перереєстрації, однак вони були включені до переліку арештованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності або іншого речового права на це майно і про зняття з нього арешту.

Для встановлення об'єктивних обставин справи, обставин накладення арешту на майно ПДРГП «Північгеологія», дотримання ВДВС порядку накладення та зняття арешту, позивач просив суд витребувати від ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві матеріали виконавчих проваджень ВП № 29072080 та ВП № 45611329.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України , рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, якими зокрема є накази господарських судів, ухвали.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» визначено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121 2 ГПК.

За таких обставин, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-15024/11/2670 від 21.02.2012 р. постанову про накладення арешту на все майно ПДРГП «Північгеологія» від 21.11.2011 р. № 29072080 визнано незаконною та скасовано, то ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві повинен був зняти арешт зі спірних транспортних засобів та не оголошувати їх в розшук постановою про розшук майна боржника ВП № 45611329 від 23.01.2015 р. у виконавчому провадженні за наказом Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 р. у справі № 910/11784/14 за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Казенного підприємства «Південукргеологія» до Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2 812 062,04 грн.

Таким чином, вимога позивача про зняття арешту зі спірних транспортних засобів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Українська геологічна компанія» до Казенного підприємства «Південукргеологія», Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія», Відділу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

При цьому, Господарський суд м. Києва зауважує, що при зверненні позивача з позовом до суду було сплачено судовий збір за одну майнову вимогу в розмірі 1 827,00 грн. та одну немайнову вимогу в розмірі 1 218,00 грн., тоді як позов містить три вимоги - одну майнову та дві немайнові, у зв'язку з чим господарський суд стягує судовий збір за одну немайнову вимогу з відповідачів в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за державою Україна в особі Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16, код ЄДРПОУ 37536031) право державної власності, а за Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 38078094) право господарського відання на наступні автотранспортні засоби та зняти з них арешт:

№ п.п.Марка та модель транспортного засобуДержавний номерРік випуску 1.УРАЛ 43202 11157КА 1984 2.УРАЛ-375Е 21620КА 1974 3.УРАЛ-4320АА 6478 СЕ 1991 4.УРАЛ 43202 11104КА 1986 5.УАЗ-3151201 26396КА 1985 6.УАЗ-8109 7632УЧ 1998 7.УАЗ - 3741 спец.тех. 23442КА 1993 8.УАЗ-8109 6419УЧ 1988 9.УАЗ-3909 49783 КА 2003 10.УАЗ-8109 15672КА 1998 11.УАЗ-3303 00618 КА 1987 12.УАЗ-31512 36007КА 1993 13.УАЗ-3151201 25262КА 1985 14.УАЗ-3741 3632 КИУ 1993 15.УАЗ-З741спец.тех. 14522КА 1993 16.УАЗ-3909 08432 КА 1999 17.УАЗ-2206 07858 КА 1999 18.УАЗ-3909 23423 КА 1999 19.УАЗ-3909 28657 КА 2000 20.УАЗ-3909 28658 КА 2000 21.УАЗ-3151201 23424КА 1988 22.УАЗ-3909 31353 КА 2001 23.УАЗ-31514 31510 КА 2001 24.УАЗ-3909 28661 КА 2000 25.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 7591 ВК 2005 26.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 2941 ВМ 2005 27.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 2940 ВМ 2005 28.УАЗ-3909 26406 КА 2000 29.УАЗ-3909 25295 КА 2000 30.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 7586 ВК 2005 31.УАЗ-3909 25523КА 2000 32.УАЗ-3151201 25246КА 1987 33.УАЗ-3909 ВП-6ТКАА 6917 ВВ 2005 34.УАЗ-3151201 18611КА 1986 35.УАЗ-3909 25296 КА 2000 37.ПР-2ПН-2МАА2342ХТ 1987 36.УАЗ-374105 гр.фур. 01127КА 1993 38.ПР-1АП-1,5АА5037ХР 1985 39.ПВТ-100АА1452ХХ 2004 40.ОДАЗ-9357АА6864ХТ 1988 41.МАЗ-938660АА1634ХР 2008 42.МАЗ-5334 сп.бур. 10235КА 1988 43.МАЗ-642205АА 6551 НХ 2008 44.МАЗ-38925 21832КА 1982 45.МАЗ-5334 21353КА 1982 46.МАЗ-5224АА1347ХХ 1986 47.МАЗ-5334АА1396НА 1986 48.МАЗ-500 11158КА 1977 49.МАЗ-5334 1БА15В 11543КА 1991 50.МАЗ-200 11541КА 1963 51.МАЗ-93866 13793КА 1993 52.МАЗ-5334 сп.бур. 11156КА 1989 53.МАЗ-5334 12338КА 1990 54.МАЗ-64229 53946КА 1993 55.КРАЗ-255 сп.сейс. 2199КИУ 1986 56.КАМАЗ-4310 УРБ 11525КА 1986 57.КАМАЗ-53215 автокранАА 8024 ІВ 2008 58.ИЖ-2126 43205КА 2002 59.ИАПЗ-754В 21807КА 1980 60.ЗИЛ ММЗ-45021 10256КА 1987 61.ЗИЛ-131 11544КА 1992 62.ЗИЛ -131 УГБ-20 2888КИУ 1992 63.ЗИЛ-131 11521КА 1992 64.ЗИЛ-131НА 11545КА 1992 65.ЗИЛ-131 СВП-74 10257КА 1986 66.ЗИЛ-131 А 09545 КА 1889 67.ЗИЛ-131 СК-1-74 6672КИН 1988 68.ЗИЛ-131 ПБУ-1 11522КА 1991 69.ЗИЛ-131АА5735АР 1982 70.ЗИЛ-131А ЭРС-67 15970КА 1986 71.ЗИЛ-131 11151КА 1975 72.ЗИЛ-131АА8066ВА 1983 73.ЗИЛ-131АА8065ВА 1983 74.ЗИЛ-131 Сп.АРС-14 11153КА 1975 75.ЗИЛ-131 БУР.УСТ. 08442КА 1987 76.ЗИЛ-131 08441КА 1985 77.ЗИЛ-131бур.ус.КГК 14560КА 1987 78.ЗИЛ-131А 14558КА 1987 79.ЗИЛ-131 Ст.карот. 06137КА 1988 80.ЗИЛ -431610 10238 КА 1986 81.ЗИЛ-131 СВП-74 3592КИУ 1987 82. 3ИЛ-131А ван.цис. 11147КА 1975 83.ЗИЛ-131А 32506КА 1989 84.ЗИЛ-131 Ст.карот. 11163КА 1989 85.ЗИЛ-431610 2458КИУ 1990 86.ЗИЛ-131 А СТК 2455КИУ 1991 87.ЗИЛ-131 СК-1-74 2454КИУ 1991 88.ЗИЛ-131 Сп.водовіз 11154КА 1998 89.ЗИЛ-131 СВП-74 15971КА 1987 90.ЗИЛ-131А 11106КА 1986 91.ЗИЛ-5301ССАА4163КВ 2004 92.ЗИЛ-131НА СК-1-74 3594КИУ 1989 93.ЗИЛ-131 УРБ 2А-2 14962КА 1988 94.ГКБ-817АА1581ХХ 1987 95.ГКБ-8328АА 1581 ХХ 1991 96.ГКБ-817 15673КА 1984 97.ГКБ-8328 16206КА 1989 98.ГКБ-817 6376УЧ 1988 99.ГКБ-817 15160КА 1985 100.ГКБ-817 15013КА 1987 101.ГКБ-817 13749КА 1992 102.ГКБ-817 16430КА 1985 103.ГКБ-817 16431КА 1980 104.ГКБ-817 16902КА 1982 105.ГКБ-817 16915КА 1982 106.ГКБ-817 13748 КА 1991 107.ГКБ-819 14950КА 1992 108.ГКБ-817 19161КА 1985 109.ГКБ-817 15015КА 1988 110.ГКБ-819 12195КА 1992 111.ГКБ-8328АА6871ХТ 1988 112.ГКБ-817 15435КА 1984 113.ГКБ-817 19163КА 1989 114.ГКБ-819 13705КА 1992 115.ГКБ-9383 21831КА 1981 116.ГКБ-817 19162КА 1984 117.ГКБ-819 14952КА 1992 118.ГАЗ-ЧАЗ-32212АА 7436 АК 2004 119.ГАЗ-2705-434АА 2931 ІА 2008 120.ГАЗ-2705 ВП-6ТКАА 7494 СВ 2007 121.ГАЗ 33021-212 47986КА 2003 122.ГАЗ-2705-434АА6956НС 2008 123.ГАЗ-6611 СВП-6 2168КИУ 1999 124.ГАЗ-2705-434АА 2930 ІА 2008 125.ГАЗ-704АА6799ХТ 1981 126.ГАЗ-6601 СКС 2480КИУ 1987 127.ГАЗ-5205 2509КИУ 1988 128.ГАЗ-2705 39602 КА 2002 129.ГАЗ - 6611 СМ-66 2527 КИУ 1987 130.ГАЗ -6601 СМ-66 2495КИУ 1987 131.ГАЗ - 6611ЦЕС-2 2484 КИУ 1986 132.ГАЗ-2705 16115 КА 2002 133.ГАЗ - 6611 СМ-66 2693КИУ 1988 134.ГАЗ-66 (фургон)АА1906АО 1990 135.ГАЗ-27057 ВП-6ТКАА2251 АК 2004 136.ГАЗ-5312 00616КА 1988 137.ГАЗ -2705-414АА6397ІВ 2007 138.ГАЗ-66 20658КА 1992 139.ГАЗ-66 (фургон)АА1905АО 1990 140.ГАЗ-3110 50011КА 2000 141.ГАЗ -33021 10259КА 2000 142.ГАЗ-3110 55189 КА 2000 143.ГАЗ-2705 26415 КА 2000 144.ГАЗ 22171 «Соболь» 19764 КА 1999 145.ГАЗ-32212 23447КА 1999 146.ГАЗ-33023 (Газель тандем)АА5289СА 2006 147.ГАЗ-31105АА6449СЕ 2006 148.ВАЗ-2121 23418 КА 1992 149.ВАЗ-2107 23474КА 2000 150.ВАЗ-21073 34727 КА 2001 151.ВАЗ-2107 25294КА 200 152.ВАЗ-21043 24351 КА 2000 153.ВАЗ 21099 77018 КА 2000 154. VOLKSWAGEN ТRANSPORTERАА9608АС 2004 155. VOLKSWAGEN PASSATАА 3460 АК 2003 156. Toyta KаmriАА 7772 МА 2008 157. Skoda Oct.Сlassic 46263КА 2003 158. Skoda Oct.Сlassic 46261КА 2003 159. Skoda Oct.Amb 41751КА 2002 160. Skoda Oct.Eleg. 55122КА 2001 161.КІА Shuma 42331КА 2002 162. FAW CA 1061K28L5R5-0111АА8621НК 2008 163. DAEWOO Lanos 36023КА 2002

3. Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 11, код ЄДРПОУ 01432150) на користь Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 38078094) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 015 (одна тисяча п'ятнадцять ) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 25398506) на користь Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 38078094) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (02121, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 7 Є, код ЄДРПОУ 34968768) на користь Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 38078094) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 11, код ЄДРПОУ 01432150) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 406 (чотириста шість) 00 коп.

7. Стягнути з Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» 02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 25398506) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 406 (чотириста шість) грн. 00 коп.

8. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (02121, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 7 Є, код ЄДРПОУ 34968768) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 406 (чотириста шість) грн. 00 коп.

9. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.15.

Суддя Т.М. Ващенко