Рішення

від 03.06.2015 по справі 911/1457/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 911/1457/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест»

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудком»

про визнання недійсним договору іпотеки

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участі представників:

від прокуратури: Ющенко М.А. (посвідчення № 030760)

від позивача: Топоров А.О. (довіреність № 6 від 06.01.2015 р.)

від відповідача 1: Яценко І.В. (довіреність б/н від 02.06.2015 р.)

від відповідача 2: Бабій О.В. (довіреність № 010-01/2343 від 11.04.2014 р.)

від третьої особи 1: Болбот К.Ю. (довіреність № 7-5/2038 від 06.04.2015 р.)

від третьої особи 2: не з'явились

Обставини справи:

Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі - позивач, ДП «Бориспільський лісгосп») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест» (далі - відповідач 1) та до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - відповідач 2, АТ «Укрексімбанк») про визнання недійсним договору іпотеки.

Так, прокурор просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір іпотеки від 12.01.2010 р. № 151410Z5, відповідно до якого, з урахуванням договору про внесення змін № 151410Z5-1 від 01.02.2010 р., забезпечуються всі вимоги банку як іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 151408К13 від 28.05.2008 р., відповідно до якого боржнику ТОВ «Євробудком» було надано кредит у сумі 71407074,85 дол. США та 2038677,99 грн. Предметом іпотеки за вказаним договором є земельна ділянка площею 98,4625 га, кадастровий номер 3220882688:03:003:0004, що належать на праві власності ТОВ «Євробудінвест» та розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Однак, зазначена земельна ділянка площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004 не належала ТОВ «Євробудінвест» на праві власності з огляду на те, що рішенням господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. у справі № 911/1771/14 було задоволено позов Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ДП «Бориспільське лісове господарство» до ТОВ «Союз Інтергруп», ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит», ТОВ «Євробудком», ТОВ «Євробудінвест», треті особи: Кабінет Міністрів України та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», про визнання недійсними договорів, визнання недійсними державних актів на право власності, витребування майна з незаконного володіння та визнання відсутнім права власності.

Серед іншого, вказаним рішенням було визнано недійсним договір купівлі-продажу між ТОВ «Союз Інтергруп» та ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» від 13.12.2009 р., який було зареєстровано в реєстрі за № 3715. Відтак, згідно зі ст. 216 ЦК України похідний договір від 21.12.2009 р., який зареєстровано в реєстрі за № 7591, купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, укладений між ТОВ «ПТГ «Самшит» та ТОВ «Євробудінвест» не створив права власності для ТОВ «Євробудінвест» на вказану ділянку, підтвердженням чому є визнання судом недійсним Державного акту на землю серії ЯЗ № 204962 від 25.12.2009 р. та визнання судом відсутнім права власності ТОВ «Євробудінвест» на зазначену земельну ділянку.

Таким чином, ТОВ «Євробудінвест», укладаючи спірний договір іпотеки № 151410Z5 від 12.01.2010 р., не було власником земельної ділянки площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, а тому ця земельна ділянка не могла бути предметом зазначеного договору іпотеки, і, відповідно, вказаний договір, на переконання прокурора, має бути визнаний недійсним на підставі приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2015 р. було порушено провадження у даній справі.

Прокурором було заявлено клопотання про витребування від відповідачів належним чином засвідченої копії оспорюваного договору іпотеки від 12.01.2010 р. № 151410Z5, яке було задоволено судом.

Розгляд справи відкладався.

У позовній заяві прокурор зазначив про залучення до участі у справі в якості третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької О.В., якою посвідчувався спірний правочин.

Оскільки згідно з приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору може бути залучено особу, якщо рішення з господарського спору може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї з сторін справи, суд не вбачає підстав для залучення нотаріуса, яким здійснювалось посвідчення оспорюваного договору іпотеки, до участі у даній справі в якості третьої особи.

До господарського суду Київської області 27.04.2015 р. засобами електронного зв'язку (вх. № 9810/15 від 27.04.2015 р.) були подані письмові пояснення прокурора № 2810вих-15 від 24.04.2015 р.

До господарського суду Київської області 29.04.2015 р. позивачем було подано заяву № 141 від 27.04.2015 р. про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

До господарського суду Київської області 29.04.2015 р. представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 10140/15 від 29.04.2015 р.), за змістом якого відповідач 1 просить суд припинити провадження у справі за відсутності предмету спору. При цьому ТОВ «Євробудінвест» зазначичло, що на момент укладення договору іпотеки, відповідач 1 був власником земельної ділянки, що є предметом договору іпотеки, та користувався всіма правами, наданими йому положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, тобто були дотримані всі вимоги, необхідні для чинності правочину. Окрім того, при укладенні договору іпотеки було накладено заборону на відчуження саме земельної ділянки відповідача, а не земель лісгоспу в кварталі 41, 42, 43 та 44 Вишеньківського лісництва, які перебувають в користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство» та на які, за твердженням прокурора, накладається спірна земельна ділянка відповідача 1.

Також, на думку відповідача 1, порушені інтереси держави щодо накладання спірної земельної ділянки на землі лісгоспу в кварталі 41, 42, 43 та 44 Вишеньківського лісництва, які перебувають в користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», вже були захищені рішенням господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. у справі № 911/1771/14.

Зважаючи на викладене, відповідач 1 не вбачає підстав для захисту інтересів держави при визнанні недійсним договору іпотеки та представлення інтересів держави у даному судовому процесі заступником Бориспільського міжрайонного прокурора.

До господарського суду Київської області 29.04.2015 р. представником відповідача 2 було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 10092/15 від 29.04.2015 р.) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

До господарського суду Київської області 29.04.2015 р. представником відповідача 2 було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 10090/15 від 29.04.2015 р.) про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України, як державного органу, уповноваженого управляти корпоративними правами ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», а також ТОВ «Євробудком», яке виступало позичальником за укладеним з банком кредитним договором, у забезпечення виконання зобов'язань за яким банком було укладено з відповідачем 1 у даній справі оспорюваний договір іпотеки № 151410Z5 від 12.01.2010 р.

Клопотання відповідача 2 про залучення Кабінету Міністрів України (далі - третя особа 1) та ТОВ «Євробудком» (далі - третя особа 2) до участі у даній справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача було задоволено судом ухвалою від 29.04.2015 р., виходячи зі змісту позовної заяви і характеру спірних правовідносин.

До господарського суду Київської області 06.05.2015 р. надійшли письмові пояснення прокурора № 2810вих-15 від 24.04.2015 р.

До господарського суду Київської області 18.05.2015 р. позивачем було подано письмові пояснення № 155 від 15.05.2015 р. у справі, за змістом яких ДП «Бориспільський лісгосп» зазначало про підтримання позовних вимог прокурора та наголошувало на тому, що обтяження, які містяться в реєстрі обтяжень нерухомого майна стосовно земельних ділянок, зазначених в рішенні господарського суду Київської області у справі № 911/1771/14, які були витребувані на користь ДП «Бориспільський лісгосп», перешкоджають реєстрації державних актів на витребувані земельні ділянки в органах реєстраційної служби.

До господарського суду Київської області 21.05.2015 р. відповідачем 2 ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було подано відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 11848/15 від 21.05.2015 р.), за змістом якого відповідач 2 проти позову прокурора заперечує, виходячи з того, що оспорюваний прокурором договір іпотеки був посвідчений нотаріально, що беззаперечно, на думку банку, свідчить про те, що нотаріусу були надані всі необхідні документи щодо предмету іпотеки, зокрема, ті, що посвідчували право власності іпотекодавця на спірну земельну ділянку на момент укладення оспорюваного правочину. Крім того, банк зауважує, що на момент укладення іпотечного договору право власності на земельну ділянку належало іпотекодавцю та жодною особою оскаржено не було, і жодних відомостей, які б могли свідчити про наявність прав третіх осіб на предмет іпотеки ані у сторін, ані у нотаріуса не було.

Також банк наголошує на тому, що позивачем не надано доказів, які би свідчили про те, що сторонами в момент укладення іпотечного договору було допущено недодержання (порушення) вимог, встановлених чинним законодавством України, а тому, відповідно, у матеріалах справи, на думку відповідача 2, відсутні докази, які підтверджують обґрунтованість позову.

У судовому засіданні 21.05.2015 р. представник прокуратури позовні вимоги підтримав; представники позивача позов прокурора підтримували; представники відповідача 1 та відповідача 2 проти позовних вимог прокурора заперечували. Присутній у засіданні суду 21.05.2015 р. представник третьої особи 1 - Кабінету Міністрів України заявив усне клопотання про оголошення у розгляді справи перерви для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, у зв'язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву до 03.06.2015 р.

03.06.2015 р. до господарського суду представником третьої особи 1 - Кабінету Міністрів України були подані письмові пояснення б/н, б/д (вх. № 12906/15 від 03.06.2015 р.), за змістом яких третя особа 1 зазначила про те, що ненадходження на користь відповідача 2 АТ «Укрексімбанк» значних сум коштів за кредитними договорами створює відповідні негативні наслідки для державного бюджету в цілому, та просила суд прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

03.06.2015 р. до господарського суду представником позивача були подані додаткові пояснення б/н від 03.06.2015 р., за змістом яких ДП «Бориспільський лісгосп» наголошувало на тому, що обтяження, які містяться в реєстрі обтяжень нерухомого майна стосовно земельних ділянок, витребуваних на користь позивача за рішенням суду у справі № 911/1771/14 ускладнює реєстрацію державного акту на витребувані земельні ділянки в органах реєстраційної служби.

У судовому засіданні 03.06.2015 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримували; представник третьої особи 1 був присутнім; представники відповідачів проти позову заперечували.

У судовому засіданні 03.06.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та інших учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.07.2014 р. у справі № 911/1771/14, яке набрало законної сили, серед іншого, було визнано недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» договір від 13.12.2009 р., зареєстрований в реєстрі за № 3715, купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області; визнано недійсним державний акт на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест» серії ЯЗ № 204962 від 25.12.2009 р. на земельну ділянку загальною площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області; витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест» на користь Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» земельну ділянку загальною площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, вартістю 67269580,00 грн.; визнано відсутнім право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест» на земельну ділянку загальною площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Як встановлено ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Водночас, згідно з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказаним вище рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/1771/14 встановлено факт відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест» права власності на земельну ділянку загальною площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, внаслідок того, що ТОВ «Євробудінвест» придбавало спірну земельну ділянку у ТОВ «ПТГ «Самшит», яке, в свою чергу, придбавало земельну ділянку у ТОВ «Союз Інтергруп» за договором, який був визнаний недійсним у судовому порядку, і, відповідно, не створив ані для ТОВ «ПТГ «Самшит», ані для ТОВ «Євробудінвест» правових наслідків у вигляді права власності на земельну ділянку загальною площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Як вбачається з матеріалів даної справи № 911/1457/15, між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Євробудком» було укладено кредитний договір № 151408К13 від 28.05.2008 р. (зі змінами і доповненнями), відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АТ «Укрексімбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Євробудінвест» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №151410Z5 від 12.01.2010 р., відповідно до пункту 1.3 якого предметом іпотеки за іпотечним договором є нерухоме майно - земельна ділянка площею 98,4625 га, кадастровий номер 3220882600:03:003:0004, що належить іпотекодавцю на праві власності та розташована на території Бориспільського району Київської області, Гнідинська сільська рада, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор просить суд визнати іпотечний договір №151410Z5 від 12.01.2010 р. недійсним з огляду на те, що ТОВ «Євробудінвест» не було власником спірної земельної ділянки, яка належить державі, і, відповідно, не мало права передавати її в іпотеку банку.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, позиції сторін, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено у пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

У позовній заяві прокурор зазначає, що відповідач 1 розпорядився спірною земельною ділянкою без належного на те права, передавши в іпотеку відповідачеві 2 майно, власником якого відповідач 1 не був.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як зазначалося вище, рішенням суду у справі № 911/1771/14 встановлено, що ТОВ «Євробудінвест» не було власником спірної земельної ділянки, оскільки набуло її за наслідками укладення низки недійсних правочинів.

При цьому слід мати на увазі, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Отже, оскільки ТОВ «Євробудінвест» на час укладення з відповідачем 2 іпотечного договору не було власником предмета іпотеки, то, відповідно, воно не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання такого правочину.

Відтак, оспорюваний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як слідує з матеріалів справи, на даний час держава в особі ДП «Бориспільський лісгосп» позбавлена можливості розпоряджатися належною державі земельною ділянкою, що є предметом оспорюваного договору іпотеки, оскільки вказана земельна ділянка перебуває в іпотеці банку, у зв'язку з чим порушене право держави підлягає захисту.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним укладеного між відповідачами іпотечного договору є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Решта доводів та посилань учасників судового процесу наведених вище висновків господарського суду не спростовують .

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат належить, зокрема, судовий збір.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Поряд з цим, згідно з п. 2.2 тієї ж постанови Пленуму, статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Якщо відповідні позовні заяви мають майновий характер, розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються в рівних частинах на відповідачів 1 та 2 шляхом стягнення до Державного бюджету України сум судового збору за однією немайновою вимогою прокурора про визнання недійсним договору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 20-а, код 35614809) та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) договір іпотеки № 151410Z5 від 12.01.2010 р., яким передано в іпотеку земельну ділянку площею 98,4625 га із кадастровим номером 3220882600:03:003:0004, що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудінвест» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 20-а, код 35614809) до Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код 00032112) до Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 05.06.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна