Рішення

від 03.06.2015 по справі 914/1095/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 р. Справа№ 914/1095/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «ФруктЕксПол», с. Марковичі Локачинського району Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Імпекс ЛВ», м. Львів

про стягнення 218 320,72 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Приватним підприємством «ФруктЕксПол», с. Марковичі Локачинського району Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Імпекс ЛВ», м. Львів про стягнення 218 320,72 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2015 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 13.05.2015 року. Ухвалою суду від 13.05.15 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 03.06.15 р.

03.06.15 р. представник позивача в судове засідання не з'явився, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, конверт з ухвалою суду повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно Спеціального витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійсненого за електронним запитом суду від 15.05.15 р. №20570336, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 79012, м. Львів, вул. Похила, буд.3, кв.9, тобто за адресою, зазначеною у позовній заяві.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив наступне.

24.06.2014 року між Приватним підприємством «ФруктЕксПол», с. Марковичі, Локачинського району Волинської області (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач, покупець) укладено договір №1 поставки товару.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар- ягоди чорної смородини загальною вартістю 600 000,00 грн., в кількості, за ціною, згідно до п.3.1 договору, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену ціну.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 395 256,00 грн., а саме:

- відповідно до видаткової накладної №3 від 29.06.14 р. поставлено товар на суму 100 000,00 грн.;

- відповідно до видаткової накладної №7 від 01.07.14 р. поставлено товар на суму 103 478,40 грн.;

- відповідно до видаткової накладної №8 від 01.07.14 р. поставлено товар на суму 103 001,60 грн.;

- відповідно до видаткової накладної №19 від 07.07.14 р. поставлено товар на суму 88 776,00 грн.

Факт отримання товару підтверджується виданою відповідачем довіреністю №5 від 29.06.14 р. на отримання товару від ПП «ФруктЕксПол».

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов'язався здійснити повну передоплату товару.

Свої зобов'язання за договором відповідач виконав частково здійснивши повну передоплату поставки по накладній №3 від 27.06.14 р. в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 27.06.14 р.; часткову передоплату по накладній №7 від 01.07.14 р. в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 01.07.14 р.; часткову оплату по накладній №8 від 01.07.14 р. в сумі 35 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 04.07.14 р.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 160 256,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки договором не встановлено строк протягом якого покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар, тому строк такої оплати настав після його отримання.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від неоплаченої суми. Враховуючи вказане, відповідно до поданого розрахунку, позивачем за накладною №7 від 01.07.14 р. за період з 01.07.14 р. по 03.07.14 р. нараховано відповідачу 5,53 грн. пені; по накладній №8 від 01.07.14 р. за період з 01.07.14 р. по 27.12.14 р. нараховано пеню в сумі 8 938,19 грн.; по накладній №19 від 07.07.14 р. за період з 07.07.14 р. по 02.01.15 р. нараховано пеню в сумі 11 171,18 грн., що разом становить 20 114,90 грн .

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача за весь час прострочення 34 455,04 грн. інфляційних втрат та 3 494,88 грн. 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті позову суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання по договору позивач виконав, поставивши відповідачу товар на суму 395 256,00 грн.

Натомість, відповідачем, всупереч умов договору, оплату за поставлений товар здійснено частково в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 160 256,00 грн.

Відповідно до умов договору за прострочення виконання зобов'язання (п.7.1) позивачем правомірно за накладною №7 від 01.07.14 р. за період з 01.07.14 р. по 03.07.14 р. нараховано відповідачу 5,53 грн. пені; по накладній №8 від 01.07.14 р. за період з 01.07.14 р. по 27.12.14 р. нараховано пеню в сумі 8 938,19 грн.; по накладній №19 від 07.07.14 р. за період з 07.07.14 р. по 02.01.15 р. нараховано пеню в сумі 11 171,18 грн., що разом становить 20 114,90 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вищенаведене, відповідно до поданого розрахунку, позивачем правомірно нараховано відповідачу за період з 01.08.14 р. по 28.02.15 р. 34 455,04 грн. інфляційних втрат та за період з 01.07.14 р. по 23.05.15 р. 3 494,88 грн. 3% річних.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено та у встановленому законом порядку не спростовано відповідачем заборгованість перед позивачем на загальну суму 218 320,72 грн. з яких 160 256,00 грн. складає основна сума боргу, 20 114,90 грн. пеня, 34 455,04 грн. інфляційні втрати та 3 494,88 грн. 3% річних.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 218 320,72 грн. заборгованості за поставлений товар.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15, 526, 625, 692 ЦК України, ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85,116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Імпекс ЛВ» (79012, м. Львів, вул. Похила, буд.3, кв.9; код ЄДРПОУ 37741035) на користь Приватного підприємства «ФруктЕксПол» (45500, с. Марковичі, Локачинського району, Волинської області; код ЄДРПОУ 33315889) 160 256,00 грн. основного боргу, 20 114,80 грн. пені, 34 455,04 грн. інфляційних втрат, 3 494,88 грн. 3% річних та 4 366,41 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.06.2015 р.

Суддя Чорній Л.З.