Рішення

від 02.06.2015 по справі 915/326/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 915/326/15

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Бартошук В.О.,

з участю представника позивача - Карастана С.В., дов. від 22.01.2015 р. № 10/02-02,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ",

02100, м. Київ, б-р Верховної Ради, 7,

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" Ларченко Ірини Миколаївни,

адреса для листування: 54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 39,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "КМК",

54001, пр-т. Жовтневий, 43, м. Миколаїв,

про стягнення заборгованості в сумі 350 грн. за договором банківського рахунку від 18.04.2005 р. № 05/57, -

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (далі - Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Підприємство "КМК" про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 350 грн., з посиланням на невиконання відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати вартості послуг Банку, наданих у лютому-червні 2014 року за укладеним між ними договором банківського рахунку від 18.04.2005 р. № 05/57.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, правом участі в судовому засіданні та подання відзиву на позов не скористався, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, який підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами у справі укладено договір банківського рахунку від 18.04.2005 р. № 05/57, до якого вносилися зміни та доповнення, зокрема, додатковим договором від 26.03.2009 р. сторони узгодили обслуговування банківського рахунку за допомогою автоматизованої системи "IFOBS Клієнт-банк", а додатковим договором від 26.12.2011 р. виклали його в новій редакції. Дане випливає із заяви Банку від 31.03.2015 р. № 5549/2600, згідно котрої в додаткових договорах невірно вказано реквізити договору, до якого зміни та доповнення вносяться, оскільки цими додатковими договорами вносилися зміни і доповнення саме до укладеного сторонами договору банківського рахунку від 18.04.2005 р. № 05/57.

Згідно договору Банк зобов'язався відкрити відповідачу рахунок і надавати послуги/проведення операцій по цьому рахунку (розрахунково-касове обслуговування), а відповідач - своєчасно здійснювати оплату за надання розрахунково-касового обслуговування, а саме: комісію за безперервні послуги (щомісячна комісія) в день її нарахування 26 числа поточного місяця (якщо 26 число припадає на вихідний день, не пізніше наступного робочого дня) з періодом нарахування з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця згідно діючих тарифів Банку та умов договору (пп. 4.2 договору), за тарифним пакетом Банку "Торговий" (пп. 8.6 договору).

Банком у тарифах, затверджених станом на 26.10.2013 р., визначено в тарифному пакеті "Торговий" із здійсненням розрахункового обслуговування за допомогою автоматизованої системи "IFOBS Клієнт-банк" щомісячну оплату в розмірі 70 грн.

На виконання умов цього договору Банк відкрив ТОВ "Підприємство "КМК" поточний рахунок № 26007301132229, і у період 26.02.-13.06.2014 р. надав послуги з обслуговування цього рахунку, що підтверджується виписками за вказаний період з особового рахунку № 26007301132229 відповідача.

У поданому Банком розрахунку заборгованості також зазначено про нарахування комісії у сумі 70 грн. за обслуговування рахунку відповідача за № 26042300132229, проте доказів на підтвердження того, що цей рахунок відкрито у Банку на ім'я відповідача, та що по вказаному рахунку Банком здійснювалося розрахунково-касове обслуговування позивачем не подано суду.

Ураховуючи викладене, суд визнає доведеним надання Банком розрахункових послуг по рахунку відповідача за № 26007301132229 у період з 26.02.2014 р. по 13.06.2014 р., тобто протягом чотирьох місяців, загальна вартість котрих складає суму 280 грн. (70 грн. х 4 міс.).

Надання послуг у сумі 70 грн. за обслуговування рахунку за № 26042300132229 позивачем не доведено, а тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми за обслуговування зазначеного розрахункового рахунку є безпідставними, і що в цій частині позову належить відмовити.

Що стосується вимог про стягнення з ТОВ "Підприємство "КМК" грошових коштів у вищевказаній сумі 280 грн., суд приходить до такого висновку.

Із виписок з особового рахунку № 26042300132229 випливає, що на рахунку відповідача обліковувалися грошові кошти станом на 25.03.2014 р. в сумі 234827 грн. 33 коп., станом на 25.04.2014 р. в сумі 251614 грн. 13 коп., станом на 25.05.2014 р. в сумі 251899 грн. 13 коп. і станом на 16.06.2014 р. (день прийняття рішення про ліквідацію Банку) в сумі 252259 грн. 13 коп.

Отже, на день виникнення зобов'язань по оплаті послуг Банку на розрахунковому рахунку відповідача у Банку обліковувалися грошові кошти в сумі більшій, ніж указані грошові зобов'язання.

У відповідності з п. 4.5 договору в редакції від 26.12.2011 р. ТОВ "Підприємство "КМК" доручило Банку здійснювати меморіальним ордером договірне списання заборгованості перед Банком за надані послуги/проведені операції за цим договором.

Таке доручення кореспондується з правом Банку здійснювати на свою користь договірне списання коштів з рахунку відповідача у випадку його несвоєчасних розрахунків за надання банківських послуг (п.3.1.11 договору в редакції від 26.12.2011 р.).

Умови укладеного сторонами договору банківського рахунку узгоджуються з чинним законодавством України, яким передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст. 1068 ЦК України).

Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження, зокрема у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч.2 ст. 1071 ЦК України).

У заяві від 31.03.2015 р. № 5549/2600, зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 30.03.2015 р. за № 5398/15, Банк стверджує, що після введення процедури тимчасової адміністрації на період з 14 березня по 13 червня 2014 року, а потім і його ліквідації Банк не мав повноважень здійснювати договірне списання з рахунку відповідача вартості наданих послуг.

Свої твердження позивач обґрунтував посиланням на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ч.5 ст.36 якого передбачено, що з моменту введення тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом, та ст.52 якого передбачено черговість задоволення вимог кредиторів.

Такі твердження Банку основані на помилковому трактуванні законодавства, на яке він посилається.

Дійсно на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.03.2014 р. № 135 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2014 р. № 14 введено тимчасову адміністрацію Банку на період з 14 березня по 13 червня 2014 року, а потім і його ліквідацію рішенням від 16.06.2014 р. № 49.

Введення зазначених процедур не є підставами для невиконання Банком умов укладеного з відповідачем договору банківського рахунку в частині надання послуг із зарахування на поточний рахунок грошових коштів.

Чинним законодавством України, і Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зокрема, не передбачено у процедурі введення тимчасової адміністрації банку ні припинення укладених останніми договорів, ні зупинення ними виконання умов за договорами банківського рахунку, в тому числі в частині договірного списання з банківських рахунків клієнтів вартості наданих тим послуг.

Із суті Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та "Про банки і банківську діяльність" випливає, що у процедурі введення тимчасової адміністрації та ліквідації банківським установам належить виконувати господарські зобов'язання, якщо це буде сприяти збереженню або збільшенню ліквідної маси.

У відповідності до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк відповідає за своїми зобов'язаннями перед вкладниками і клієнтами своїми активами, в тому числі належними йому грошовими коштами на поточному рахунку (ст.58 Закону).

У спірних правовідносинах за договором банківського рахунку Банк є кредитором, а ТОВ "Підприємство "КМК" - боржником.

Згідно чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст.193 ГК України).

Отже, Банк на підставі договору та у відповідності до наведеного законодавства України мав повноваження здійснити списання грошових коштів, які обліковувалися на поточному рахунку відповідача в Банку, в рахунок погашення вартості наданих послуг на свій поточний рахунок, збільшивши вартість своїх активів.

Суд також вважає, що навіть та обставина, що згідно ст.50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до ліквідаційної маси банку включаються будь-які грошові кошти, в тому числі, які обліковуються на поточному рахунку клієнтів, не позбавляє останніх права власності на такі грошові кошти.

Конституцією України встановлено принцип верховенства права, згідно якого Конституція України має найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України).

Основним законом передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст.41 Конституції України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини борг, який виникає внаслідок ухвалення судом рішення на користь особи, може розглядатися як "майно" для цілей ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду від 05.07.2005 р. у справі "Агротехмсервіс" проти України) .

Таким чином, суд визнає, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів з ТОВ "Підприємство "КМК" за обставин наявності на його поточному рахунку в Банку грошових коштів у розмірі більшому ніж спірна сума, і ухилення Банку від їх договірного списання, є безпідставним посяганням на право приватної власності ТОВ "Підприємство "КМК".

Ураховуючи викладене, суд визнає, що в задоволені позову про стягнення грошових коштів у сумі 280 грн. належить відмовити.

У судовому засіданні 02 червня 2015 року, згідно зі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03 червня 2015 року .

Суддя Ю.М. Коваль.