Рішення

від 02.06.2015 по справі 904/2895/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.15р. Справа № 904/2895/15

За позовом Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп", 51260, Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Вільне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейн Стрим Альянс", 49005, м.Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, буд. 1а/117

про стягнення 25 052,5 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Новомосковський військовий лісгосп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейн Стрим Альянс" про стягнення основного боргу в сумі 17723,00 грн., пені в сумі 3261,03 грн., інфляційних втрат в сумі 3721,83 грн., 3% річних в сумі 346,69 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 06.08.2014 року за № 0806-1 в частині своєчасної та повної оплати за отриману продукцію та надані автопослуги.

Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання 20.05.2015 року, 02.06.2015 року не з'явився.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.04.2015 року юридичне місцезнаходження відповідача - 49005, м. Дніпропетровськ, вул.Писаржевського, буд. 1а оф. 117, - куди судом і направлялись ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі виносились вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014 року між Державним підприємством "Новомосковський військовий лісгосп", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейн Стрим Альянс", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 0806-1 за умовами п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує лісоматеріали відповідно умов даного договору.

Сортамент та обсяг товару зазначено в заявці покупця, яку він подає продавцю (п. 1.2 договору).

Ціна товару, що відпускається за даним договором згідно затвердженого прейскуранту на момент відпуску продукції (п. 3.1 договору).

Загальна вартість товару, що відпускається встановлюється окремо на кожну партію товару і вказується у видаткових накладних (п. 3.2 договору).

Загальна сума договору становить 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% (п.3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється протягом 20 днів після отримання товару.

Покупець здійснює оплату продукції на підставі рахунку, наданого продавцем ( п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору продавець зобов'язаний здійснювати відвантаження товару на умовах цього договору та відповідно до письмових заявок покупця.

Покупець вивозить товар своїм транспортом та за свій рахунок (п. 6.4 договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2014 року (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 16752,92 грн., що підтверджується накладними № 1317 від 06.08.2014 року, № 1370 від 12.08.2014 року, № 1392 від 15.08.2014 року, №1378 від 13.08.2014 року та довіреностями № 5-8/д від 05.08.2014 року, № 13-8/д від 13.08.2014 року, № 5-8/д-1 від 05.08.2014 року (а. с. 12-15), та надано відповідачу автопослуги на суму 970,08 грн., що підтверджується актом від 12.08.2014 року про фактичне надання послуг виконавцем замовнику (а. с. 11).

В порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач не розрахувався з позивачем; сума боргу відповідача перед позивачем склала 17723,00 грн. (16752,92 грн. + 970,08 грн.), яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату

В позовних вимогах про стягнення з відповідача пені в сумі 3261,03 грн. за період з 06.08.2014 року до 05.02.2015 року належить відмовити виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники коштів виплачуються на користь одержувача цих коштів за простроченння платежу пеню в розмірі, який встановлюється за узгодженням сторін.

Враховуючи, що приписами договору купівлі-продажу від 06.08.2014 року за № 0806-1 сторони не передбачили відповідальність у вигляді пені на випадок прострочення покупцем зобов'язання за договором нарахування позивачем пені є неправомірним.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 346,69 грн. за період з 06.08.2014 року до 01.04.2015 року підлягають задоволенню частково 3% річних в сумі 287,78 грн. за період з 05.09.2014 року до 01.04.2015 року.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3721,83 грн. за період з 06.08.2014 року до 01.04.2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зважає на невірне визначення позивачем періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки з врахуванням п. 4.1 договору розраховуючи з останньої накладної № 1392 від 15.08.2014 року право вимоги у позивача виникло 04.09.2014 року і, відповідно, початковою відліковою датою для нарахування 3% річних є 05.09.2014 року, а інфляційних втрат - 01.10.2014 року з огляду на наступне:

Приписами п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Однак, сума інфляційних втрат за скоригованим періодом складає 4905,60 грн., тоді як позивач просить суд стягнути інфляційних втрат в сумі 3721,83 грн., тобто в меншому розмірі і що є правом позивача.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 666, 692, 712, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейн Стрим Альянс" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, б. 1а, оф. 117, код ЄДРПОУ 39104308) на користь Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп" (51260, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с.Вільне, код ЄДРПОУ 14304726) 17723 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять три) грн. 00 коп. - основного боргу, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 78 коп. - 3% річних, 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 83 коп. - інфляційних втрат, 1584 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 89 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 05.06.2015 року.

Суддя С.П. Панна