Рішення

від 26.05.2015 по справі 910/7089/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа № 910/7089/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст ЛТД»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»

про розірвання договору та стягнення 36 069, 36 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Іванова Х.О. за довіреністю № 12 від 01.04.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст ЛТД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (далі - відповідач) про розірвання укладеного між сторонами Договору банківського рахунку № 69 від 14.09.2006 р. та стягнення 35 869, 36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 14.09.2006 р. між ним та відповідачем було укладено Договір банківського рахунку № 69, в порушення умов якого відповідачем належним чином не виконано зобов'язання з переказу грошових коштів, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/7089/15-г, її розгляд призначено на 16.04.2015 р.

16.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд розірвати укладений між сторонами Договір банківського рахунку № 69 від 14.09.2006 р. та стягнути з відповідача 36 069, 36 грн.

У судовому засіданні 16.04.2015 р. від представника позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 13.05.2015 р.

27.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він звертає увагу на те, що наразі розпочато процедуру ліквідації банку, проте як задоволення вимог кредиторів поза межами такої процедури не допускається.

У судовому засіданні 13.05.2015 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015 р. на підставі клопотання представника позивача розгляд справи було відкладено на 26.05.2015 р.

22.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він вказує на те, що ним було отримано довідку про закриття рахунку в банку 27.03.2015 р., що свідчить про ігнорування його заяви про закриття рахунку та перерахування коштів від 05.11.2014 р.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2015 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Так, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо судової практики у подібних правовідносинах.

У судовому засіданні 26.05.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Експобанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк») в особі директора Куренівської філії КБ «Експобанк» Швед Л.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віст ЛТД» було укладено Договір банківського рахунку № 69 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору було визначено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті України № 26008800069101 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком, в тому числі на переказ грошових коштів з рахунку за допомогою платіжних інструментів.

Згідно із п. 2.1.1. Договору, банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи клієнту його права безперешкодно розпоряджатись цими коштами.

Пунктом 2.3.1. Договору, банк зобов'язався своєчасно здійснювати операції за рахунком відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2.3.2 Договору було передбачено, що банк зобов'язаний виконувати розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу - в день їх надходження; після операційного часу - наступного банківського дня.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони погодили, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами рахунку з дотримання вимог чинного законодавства, за винятком обмежень встановлених законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: виписок банку по поточному рахунку позивача від 16.09.2014 р., 17.09.2014 р., 18.09.2014 р., позивачем були зроблені грошові операції, за наслідком яких відповідачем було списано з рахунку позивача: 15.09.2014 р.: 120, 00 грн., 136, 04 грн., 482, 65 грн.; 16.09.2014 р.: 22 030, 92 грн.; 17.09.2014 р.: 4, 00 грн., 4 019, 06 грн., 5 391, 24 грн., 2, 00 грн., проте не перераховані на зазначений позивачем у платіжних дорученнях рахунки.

29.09.2014 р. вказані кошти були повернуті на рахунок позивача, відкритий у відповідача, що підтверджується випискою за 29.09.2014 р.

Причина повернення коштів, зазначена в виписці банку - за рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Так, судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 97 від 25.09.2014 р. у АТ «КБ «Експобанк» з 25.09.2014 р. по 25.12.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Експобанк» - Бондаря Ю.М.

Постановою Правління Національного банку України від 22.01.2015 р. № 41 відкликано банківську ліцензію АТ «КБ «Експобанк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015 р. № 15 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «КБ «Експобанк», про що повідомлення офіційно оприлюднене у газеті «Голос України».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Так, у відповідності до п. 1. ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 статті 1090 Цивільного кодексу України визначено, що платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 1092 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення, у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Відповідно до п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Частинами 1 і 2 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що невиконанням договору було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі запису на поточному рахунку позивача, відкритому у банку.

При цьому, суд враховує, що тимчасова адміністрація в АТ «КБ «Експобанк» була запроваджена з 25.09.2014 р., а отже у відповідача були відсутні перешкоди у виконанні спірних платежів позивача від 15.09.2014 р., 16.09.2014 р., 17.09.2014 р. у встановлені Договором та чинним законодавством строки.

Суд враховує, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/14 та постанові від 01.04.2015 р. у справі № 910/5560/14, позивач має статус кредитора відповідача та на нього поширюються обмеження щодо задоволення його вимог під час запровадження тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Експобанк», встановлені приписами пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Однак такі обмеження виникли лише з 25.09.2014 р., а отже відповідач порушив умови Договору, не виконавши спірні платежі.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановленні договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом з тим, розірвано в судовому порядку може бути лише діючий Договір, проте якщо він припинив свою дію станом на момент розгляду відповідного спору по суті, - такий позов задоволено бути не може.

За змістом п. 10.2. Договору сторонами було визначено, що він діє до моменту закриття рахунку, відкритого позивачу відповідачем.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно з пунктом 20.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р. (в редакції станом на дату прийняття рішення про початок ліквідації відповідача) було визначено, що після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи Довідки АТ «КБ «Експобанк» № 11.01/2883 від 15.05.2015 р., позивачу було закрито поточні рахунки: 05.02.2015 р. - № 26008106174001 в дол. США.; 26.02.2015 р. - № 26008106174001 в Євро; 27.03.2015 р. - № 26008106174001 в національній валюті України.

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що 27.03.2015 р. спірний Договір припинив свою дію.

Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги в цій частині задоволені бути не можуть, а провадження щодо їх розгляду підлягає припиненню, з урахуванням того, що спірний Договір втратив чинність після порушення провадження у справі.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

У свою чергу, що стосується вимог позивача про стягнення грошових коштів, то суд також вважає такі вимоги такими, що не можуть бути наразі задоволеними в силу перебування відповідача в ліквідаційній процедурі.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно з ч. 6 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено порядок та черговість задоволення вимог до банку.

Зокрема, частиною четвертою вказаної статті встановлено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після запровадження тимчасової адміністрації відповідача та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у спеціальному порядку, з дотриманням визначеного ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» принципу черговості.

З урахуванням викладеного, підстави для стягнення з відповідача спірних грошових коштів відсутні, оскільки дана вимога позивача підлягає задоволенню в межах ліквідаційної процедури відповідача у спеціальному порядку за принципом черговості.

Задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, суд відмовляє у позові у даній справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в частині вимог про стягнення грошових коштів покладаються на позивача, а в частині вимог про розірвання Договору, провадження щодо розгляду яких суд припинив, - на відповідача, оскільки спір в цій частині виник з вини останнього.

При цьому, суд враховує те, що дана справа не є такою, що пов'язана із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, у зв'язку з чим п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» застосуванню не підлягає, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 218, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі щодо розгляду позовних вимог про розірвання Договору банківського рахунку № 69 від 14.09.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віст ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк».

2. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24; код ЄДРПОУ 09322299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст ЛТД» (02232, місто Київ, вулиця Висоцького, будинок 7; код ЄДРПОУ 21557132) 36 069 (тридцять шість тисяч шістдесят дев'ять) 36 коп., - відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24; код ЄДРПОУ 09322299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст ЛТД» (02232, місто Київ, вулиця Висоцького, будинок 7; код ЄДРПОУ 21557132) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2015 р.

Суддя В.С. Ломака