Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/2383/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/2383/15-г

За позовом Фесан Оксани Василівни

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс»

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Фесан О.В. особа встановлена;

Корінь А.А. адвокат

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фесан Оксана Василівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача розкрити інформацію та надати позивачу:

- бухгалтерську звітність (річні баланси) в період з грудня 2009 року по 2014 рік включно;

- протоколи загальних зборів учасників, якими затверджувалась фінансова звітність в період з грудня 2009 року по 2014 рік включно;

- господарські договори, які укладались в період з грудня 2009 року по 2014 рік включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.15. порушено провадження у справі № 910/2383/15-г та призначено її до розгляду на 10.03.15.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.03.15., 30.03.15., 14.04.15. розгляд справи відкладався.

Розпорядженням № 04-23/372 від 17.04.15. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/2383/15-г передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.15. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 19.05.15.

В судовому засіданні 19.05.15. позивачем підтримано подану ним 28.04.15. через відділ діловодства суду заяву, відповідно до якої Фесан Оксана Василівна просить суд зобов'язати відповідача розкрити інформацію та надати позивачу для ознайомлення:

- бухгалтерську звітність (річні баланси) в період з грудня 2009 року по 2014 рік включно;

- протоколи загальних зборів учасників за період з грудня 2009 року по 2014 рік включно.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням даних уточнень до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.15. розгляд справи було відкладено на 02.06.15.

В судовому засіданні 02.06.15. позивачем було підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 02.06.15. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/2383/15-г.

В судовому засіданні 02.06.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.07. було зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс» засновниками (учасниками) якого є: Шпаченко Микола Анатолійович з розміром внеску до статутного фонду 22 440,00 грн. та Фесан Оксана Василівна з розміром внеску до статутного фонду 21 560,00 грн.

06.03.14. позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс», звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс» з проханням надати наступну інформацію: відомості про господарську діяльність відповідача, наявність підписаних договорів з контрагентами на поставку та купівлю продукції, копії таких договорів за період з грудня 2009 року по лютий 2014 року, копію протоколів учасників товариства за період з грудня 2009 року по лютий 2014 року, бухгалтерську звітність всіх документів, а також банківські виписки за період з грудня 2009 року по лютий 2014 року, інформацію про найнятих працівників, та укладені між ними та відповідачем трудові договори, затверджені директором відповідача правила внутрішнього трудового розпорядку та штатний розпис, інформацію про проведені державними органами перевірки господарської діяльності відповідача та результати цих перевірок, інформацію про основні засоби відповідача, наявність договорів оренди приміщень та матеріальних цінностей, що застосовуються для ведення відповідачем господарської діяльності.

Відповідач вказану інформацію позивачу не надав.

Посилаючись на відмову відповідача у наданні йому вказаної інформації, що є порушенням його корпоративних прав, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм право на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтування своєї правової позиції в справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Пунктом "г" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Згідно ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства (п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.08 ).

Учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства, а саме: річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, якщо інше не передбачено установчими документами товариства, окрім того, товариство не зобов'язане надавати учаснику запитувану ним інформацію у письмовому вигляді (у вигляді ксерокопій), вже сам учасник має право робити виписки, фотографії, копії (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.15. у справі № 3-208гс14).

Пунктом 7.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс» передбачено, що на вимоги учасника Товариство зобов'язано надати йому на ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність Товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління Товариства тощо.

Таким чином, зазначеними нормами матеріального права та положеннями статуту відповідача передбачено надання учаснику товариства інформації, яку відповідачем позивачу надано не було, що є підставою для спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації.

З огляду на все викладене вище в сукупності вимоги позивача є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, б. 10; ідентифікаційний код 35208782) розкрити та надати Фесан Оксані Василівні (04071, м. Київ, вул. Межигірська, б. 50, кв. 11; ідентифікаційний номер 2934104001) для ознайомлення інформацію:

- бухгалтерську звітність (річні баланси) Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, б. 10; ідентифікаційний код 35208782) за період з грудня 2009 року по 2014 рік включно;

- протоколи загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, б. 10; ідентифікаційний код 35208782) за період з грудня 2009 року по 2014 рік включно.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Буд Комплекс» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, б. 10; ідентифікаційний код 35208782) на користь Фесан Оксани Василівни (04071, м. Київ, вул. Межигірська, б. 50, кв. 11; ідентифікаційний номер 2934104001) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.15.

Суддя Т.М. Ващенко