Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/9438/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/9438/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомФізичної особи - підприємця Решотки Сергія Павловича доТовариства з обмеженою відповідальністю "Колор-Синтез" простягнення 154 504 грн 05 коп. Представники: від позивача: Сагайдак А.В., свідоцтво №2612 від 27.08.2012 від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.04.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Решотки Сергія Павловича з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор-Синтез" про стягнення 154 504 грн 05 коп. заборгованості за договором оренди автотранспортної техніки № 18 від 03.01.2013, в тому числі: 80 800 грн 00 коп. основного боргу, 5 147 грн 94 коп. 3 % річних, 29 169 грн 27 коп. інфляційних втрат, 34 346 грн 84 коп. пені та 4 040 грн 00 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди автотранспортної техніки № 18 від 03.01.2013 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 80 800 грн 00 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договорами позивачем нараховано пеню у розмірі 34 346 грн 84 коп., 3 % річних у розмірі 5 147 грн 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 29 169 грн 27 коп. та штраф у розмірі 4 040 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 порушено провадження у справі № 910/9438/15-г, розгляд справи призначений на 14.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2015 розгляд справи відкладено на 02.06.2015, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

02.06.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи до матеріалів справи та заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 5 278 грн 03 коп. 3 % річних, 50 214 грн 92 коп. інфляційних втрат, 37 198 грн 69 коп. пені та 4 040 грн 00 коп. штрафу.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 02.06.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просить суд їх задовольнити. Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 02.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 між Фізичною особою - підприємцем Решоткою Сергієм Павловичем (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колор-Синтез" (орендар) укладено договір оренди автотранспортної техніки № 18, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування навантажувач Hitachi ZW220, державний № 384-76АА, навантажувач Hitachi ZW250, державний № 464-48АА, та навантажувач Hitachi ZW250, державний № 470-35АА (техніка), а також зобов'язується забезпечити своїми силами її керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавця встановлену договором орендну плату.

У відповідності до пункту 9.1. договору даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє по 31 грудня 2013 року та поширює дію на відносини між сторонами, що виникли з 1 січня 2013 року (відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

Згідно з пунктом 5.1. договору за 1 добу оренди навантажувача Hitachi ZW220 розмір орендної плати складає 6000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%.

Положеннями пункту 5.2. договору сторонами визначено, що час фактичного використання техніки оформлюється актом виконаних робіт, підписаним представниками сторін по даному договору. Підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) представником

замовника є підтвердженням відсутності будь - яких претензій з його боку.

Підставою для підписання акту виконаних робіт є заповнені подорожні листи з зазначенням в них часу використання машини (пункт 5.3. договору).

Відповідно до пункту 5.4 договору акт виконаних робіт надається орендарю в перший робочий день тижня, в якому зазначається обсяг робіт за попередній тиждень. Акт виконаних робіт підписується і повертається орендарем в день його надання орендодавцем.

Згідно з пунктом 5.7. договору орендна плата вноситься в такий строк і в такому порядку: шляхом безготівкового (на поточний рахунок, зазначений в договорі) або готівкового розрахунку у формі 100% оплати суми, зазначеної в акті виконаних робіт (наданих послуг), протягом одного календарного дня наступного за днем підписання такого акту.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору оренди автотранспортної техніки № 18 від 03.01.2013 позивачем було передано відповідачу в оренду автотранспортну техніку, що підтверджується підписаними та скріпленим печатками обох сторін актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 04.02.2013 на загальну суму 18 000 грн 00 коп., № 11 від 11.02.2013 на загальну суму 42 000 грн 00 коп. та № 23 від 18.02.2013 на загальну суму 30 000 грн 00 коп., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 80 800 грн 00 коп. станом на час звернення до суду з позовною заявою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Вказану суму заборгованості відповідач сплатив позивачу під час розгляду справи судом, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 5 278 грн 03 коп. 3 % річних, 50 214 грн 92 коп. інфляційних втрат, 37 198 грн 69 коп. пені та 4 040 грн 00 коп. штрафу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.3. договору в разі прострочення оплати оренди орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 5% від суми боргу та пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 8.7 договору сторони домовились збільшити строк позовної давності по вимогам про стягнення пені та штрафних санкцій до трьох років, пеня нараховується за весь час прострочення до повного погашення заборгованості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата інфляційних втрат та трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 8.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних, інфляційні втрати, штраф та пеня.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 278 грн 03 коп. 3 % річних, 50 214 грн 92 коп. інфляційних втрат, 37 198 грн 69 коп. пені та 4 040 грн 00 коп. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд покласти судові витрати, а саме - судовий збір та витрати на послуги адвоката, на відповідача. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Між позивачем та адвокатським об'єднанням «Кулаков, Біднягін та партнери» укладено договір про надання правової (юридичної) допомоги №15-10/01 від 15.10.2012. 10.11.2014 між сторонами було укладено Додаткову угоду №6, відповідно до умов якої адвокат Сагайдак А.В. представляє інтереси клієнта по відношенню, зокрема, до відповідача по даній справі з оплатою в розмірі 1 000 грн 00 коп.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення, яким підтверджуються витрати позивача за додатковою угодою №6 від 10.11.2014 до договору №15-10/01 від 15.10.2012. Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження належними доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Судом враховано рекомендації, викладені у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", а саме - за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор-Синтез" (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 10, ідентифікаційний код 35464767) на користь Фізичної особи - підприємця Решотки Сергія Павловича (50083, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пров. Шверника, буд. 21, ідентифікаційний код 2401706373) пеню у розмірі 37 198 (тридцять сім сто дев'яносто вісім) грн 69 коп., штраф у розмірі 4 040 (чотири тисячі сорок) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 5 278 (п'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 50 214 (п'ятдесят тисяч двісті чотирнадцять) грн 92 коп., витрати на юридичну допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 934 (одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири) грн 63 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 05.06.2015

Суддя Н.Б. Плотницька