Ухвала

від 02.06.2015 по справі 344/18768/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18768/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1003/2015

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретарів: Турів О.М., Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_2, представника ТзОВ "Люксінвестбуд" Лазоришина Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвестбуд" про повернення коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвестбуд" до ОСОБА_4 про відшкодування завданої матеріальної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвестбуд" (далі ТзОВ "Люксінвестбуд") про повернення коштів, посилаючись на те, що 21.11.2013 року у цивільній справі за його позовом до ТзОВ «Люксінвестбуд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири він уклав з відповідачем мирову угоду про передачу йому у власність квартири АДРЕСА_1 за оплату вартості 570200 грн. в строк до 12.12.2013 року. На виконання мирової угоди він передав відповідачу 22200 грн., однак мирова угода не була виконана - квартира йому не передана, внесені ним кошти залишаються у відповідача. Просить вказану суму коштів стягнути з відповідача, так як вони набуті без достатньої правової підстави.

ТзОВ «Люксінвестбуд» подало зустрічний позов до ОСОБА_4 про відшкодування завданої матеріальної шкоди, в обґрунтування якого посилалось на те, що 25.10.2007 року відповідно до договору купівлі-продажу ТзОВ «Люксінвестбуд» придбало у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 за ціною 572200 грн. Кошти йому були виплачені в повному обсязі та жодних претензій з боку ОСОБА_4 на той час не було. Крім цього, в 2007 році товариством у вказаному будинку було придбано ряд інших квартир з метою реалізації бізнес-проекту по будівництву в м.Івано-Франківську групи багатоповерхових житлових будинків з вбудованими закладами громадського призначення в межах кварталу вулиць Січових Стрільців, 32 - Є.Коновальця, 12, при умові знесення існуючих будинків відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №98 від 28.02.2006 року. Відповідно була розроблена робоча документація, за яку товариство сплатило кошти в сумі 300339,15 грн.

Своїми навмисними діями, які виразились у невиселенні з проданої квартири, що призвело до неможливості знесення будинку №48-А, ОСОБА_4 завдав товариству істотної шкоди, оскільки через це товариство не змогло реалізувати свій бізнес-проект по будівництву багатоквартирних житлових будинків. Нічим не обґрунтоване небажання ОСОБА_4 виселятись призвело до того, що товариство змушене було заморозити розпочатий проект, а згодом і відмовитись він нього, внаслідок чого були втрачені значні кошти, які були інвестовані у цей проект і використані для придбання квартир для відселення інших осіб, що проживали в будинках, які підлягали знесенню. Тільки після семирічної судової тяжби 27 жовтня 2014 року ОСОБА_4 вдалося виселити із незаконно займаної квартири. Така поведінка позивача призвела до того, що товариство було змушене продати в 2013 році придбані в 2007 році квартири, які прийшли за цей період майже в повну непридатність, за дуже низькими цінами, зазнавши при цьому значних матеріальних збитків. Загальна сума отриманих коштів від продажу квартир становить 296900 грн., тоді як на їх придбання було витрачено 849160 грн. Крім цього, ОСОБА_4 завдав товариству матеріальної шкоди у вигляді втраченої вигоди, яку воно могло отримувати, здаючи дану квартиру в найм, взявши мінімальну вартість найму за 83 місяці (за час незаконного проживання ОСОБА_4 в даній квартирі) - у сумі 124500 грн. В зв'язку з чим позивач просив суд зустрічний позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 977099 грн. 15 коп. матеріальної шкоди і судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 березня 2015 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «Люксінвестбуд» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 22200 гривень та витрати по оплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Люксінвестбуд" матеріальні збитки у розмірі 300339 грн. 15 коп. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1123,24 грн. В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.

На зазначене рішення в частині задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи. Апелянт зазначає, що суд позбавив його права на доказування, можливості надати заперечення по суті позовних вимог, чим порушено ст.10 ЦПК України. Вважає, що судом зроблено помилковий висновок про те, що він, нібито, наніс збитки ТзОВ "Люксінвестбуд" в розмірі 300339,15 грн. витрат на розроблення робочої документації. Апелянт ОСОБА_4. стверджує, що жодним чином не перешкоджав реалізувати відповідачу свій бізнес-проект, який, навпаки, був припинений у зв'язку з рішенням зборів учасників №8 від 06.08.2013 року. Ризик реалізації вказаного бізнес-проекту повинно нести саме товариство, а не треті особи. За умовами договору на нього не покладалось жодних обов'язків щодо реалізації бізнес-проекту чи його сприянню, а його реалізація покладалась на відповідача, який і повинен нести відповідальність та фінансові ризики.

Крім того, вважає, що посилання суду на судове рішення від 17.06.2014 року, як на доказ неправомірності дій апелянта, що призвели до нанесення майнової шкоди, є необгрунтованим, оскільки у вказаному рішенні йдеться про виселення ОСОБА_7 та неповнолітніх осіб ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які не були стороною договору купівлі-продажу квартири, а фактично проживали в ній, і оскарження ОСОБА_7 договору купівлі-продажу квартири є її конституційним правом, а захист такого права в судовому порядку не передбачає відшкодування збитків в зв'язку з судовим розглядом.

На думку апелянта, наявність мирової угоди, втрата чинності якої стала підставою для стягнення в його користь коштів в сумі 22200 грн., є свідченням правомірності його дій щодо врегулювання спору, і, аж ніяк, не свідчить про безпідставність невиконання умов договору купівлі-продажу квартири, як це помилково зазначив суд першої інстанції. З огляду на це, апелянт вважає, що відповідачем не надано доказів неможливості знесення будинку, початку будівництва та реалізації бізнес-проекту в цілому саме з його вини. Тому судом невірно застосовано статті 22 та 1166 ЦК України, які передбачають наявність вини у завданні шкоди.

Також, на думку ОСОБА_10, заслуговує на увагу його припущення, що позивач, отримавши суму, еквівалентну вартості розробленої робочої документації, як власник, може продати її іншій будівельній компанії для здійснення будівництва.

З наведених підстав просив рішення суду в частині стягнення з нього матеріальних збитків скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній, та просив скаргу задовольнити.

Представник ТзОВ "Люксінвестбуд" Лазоришин Б.І. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

ОСОБА_4 оскаржує рішення суду в частині часткового задоволення зустрічного позову - стягнення з нього на користь ТзОВ "Люксінвестбуд" матеріальних збитків у розмірі 300339 грн. 15 коп., а тому згідно ч.1 ст.303 ЦПК України саме в цій частині апеляційний суд перевіряє та переглядає рішення. В іншій же частині - задоволення первісного позову ОСОБА_4 та часткової відмови в зустрічному позові ТзОВ "Люксінвестбуд" - рішення суду перегляду не підлягає, оскільки ТзОВ "Люксінвестбуд" із рішенням суду погодилось і його не оскаржує.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що з метою реалізації бізнес-проекту по будівництву в м.Івано-Франківську групи багатоповерхових житлових будинків з вбудованими закладами громадського призначення в межах кварталу вулиць Січових Стрільців, 32 - Є.Коновальця, 12, ТзОВ «Люксінвестбуд» придбало у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу від 25.10.2007 року (а.с.118). Крім того, з метою реалізації вказаного бізнес-проекту ТзОВ "Люксінвестбуд" придбало у даному будинку АДРЕСА_1 наступні квартири: квартиру № 1, площею 33,1 кв.м. (згідно договору купівлі-продажу від 25.10.2007р.); квартиру №2, площею 24,1 кв.м. (згідно договору купівлі-продажу від 12.09.2007р.); квартиру №3, площею 21,6 кв.м.; частину квартири АДРЕСА_4, яка знаходилась в даховому приміщенні зазначеного будинку (а.с.25-28).

На замовлення ТзОВ «Люксінвестбуд» приватним підприємством «А+Б» було розроблено робочу документацію «Група багатоповерхових житлових будинків з вбудованими закладами громадського призначення в межах кварталу вулиць Січових Стрільців 32 - Є.Коновальця, 12 в м. а Івано-Франківську» (а.с.42-44,45,46,47-48,49,50,51), за яку ТзОВ «Люксінвестбуд» сплатило кошти в сумі 300339,15 грн., що також підтверджується наданими представником відповідача під час розгляду справи в апеляційній інстанції документами: відповіддю на запит за підписом начальника другого міського відділення "Райффайзен Банк Аваль" та випискою із поточного рахунка.

Відповідно до рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 93 від 28.02.2006р. та №628 від 26.12.2007р. (а.с.38,41) ТзОВ «Люксінвестбуд» надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва групи багатоквартирних житлових будинків з вбудованими закладами громадського призначення в межах кварталу вулиць Січових Стрільців, 32 - Євгена Коновальця, 12, при умові знесення існуючих будинків з відселенням мешканців, при умові знесення гаражів обласної податкової адміністрації та при умові виконання комплексного благоустрою кварталу з влаштуванням внутрішньої пішохідної зони від вул.Січових Стрільців, 32 до вул. Є.Коновальця, 12 в м.Івано-Франківську.

Однак ОСОБА_4 тривалий час не виселявся з проданої ним ТзОВ «Люксінвестбуд» квартири АДРЕСА_3. Такі дії ОСОБА_4 є незаконними, оскільки він продав квартиру у встановленому законом порядку та втратив право на проживання у ній.

Згідно протоколу зборів учасників ТзОВ «Люксінвестбуд» № 8 від 06.08.2013р. вирішено відмовитись від реалізації даного бізнес-проекту у зв'язку з неможливістю його втілення через незаконні дії ОСОБА_4, які виразились у безпідставному невиконанні умов договору купівлі-продажу квартири, його невиселенні з проданої квартири, а як наслідок, неможливості знесення будинку та початку будівництва. Вирішено розпочати продаж придбаних квартир (а.с.35-37).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.06.2014р. в цивільній справі за позовом ТзОВ «Люксінвестбуд» до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про виселення, яке набрало законної сили, позов задоволено, вирішено виселити відповідачів із незаконно займаної житлової квартири АДРЕСА_1. Фактично вказане вище рішення суду виконано 27.10.2014 р. (а.с.65).

Правильно встановивши вищезазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування збитків, які полягають у витратах на розроблення робочої документації «Група багатоповерхових житлових будинків з вбудованими закладами громадського призначення в межах кварталу вулиць Січових Стрільців, 32 - Є.Коновальця, 12 в м.Івано-Франківську».

З таким висновком погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина завдавача шкоди (за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини).

Так, на підставі належних та допустимих доказів, суд правильно встановив, що винні дії ОСОБА_4, які полягали у тому, що він тривалий час не виселявся із проданої ним квартири, є неправомірними. Саме через такі дії останнього ТзОВ "Люксінвестбуд" не змогло реалізувати вищевказаний бізнес-проект, відмовившись від його реалізації, так як через невиселення ОСОБА_4 товариство не змогло знести будинок НОМЕР_1 та розпочати будівництво, чим ТзОВ "Люксінвестбуд" завдано шкоду у вигляді витрат на розроблення робочої документації «Група багатоповерхових житлових будинків з вбудованими закладами громадського призначення в межах кварталу вулиць Січових Стрільців, 32 - Є.Коновальця, 12 в м.Івано-Франківську» в сумі 300339,15 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно стягнув матеріальну шкоду.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд позбавив апелянта права на доказування, можливості надати заперечення по суті позовних вимог, чим порушено ст.10 ЦПК України, є безпідставними, оскільки із матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 особисто був присутній у судових засіданнях і мав достатньо часу та можливості подати заперечення по суті позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що судом зроблено помилковий висновок про те, що саме він наніс збитки ТзОВ "Люксінвестбуд" в розмірі 300339,15 грн. як витрат на розроблення робочої документації, то вважає, що не перешкоджав реалізувати відповідачу свій бізнес-проект, який, навпаки, був припинений у зв'язку з рішенням зборів учасників №8 від 06.08.2013 року. Ризик же реалізації вказаного бізнес-проекту повинно нести саме товариство, а не треті особи. За умовами договору на нього не покладалось жодних обов'язків щодо реалізації бізнес-проекту чи його сприянню, а його реалізація покладалась на відповідача, який і повинен нести відповідальність та фінансові ризики. Такі доводи не заслуговують на увагу з огляду на те, що бізнес-проект був припинений у зв'язку з рішенням зборів учасників №8 від 06.08.2013 року саме через незаконні дії ОСОБА_4, а тому ТзОВ "Люксінвестбуд" має право на відшкодування шкоди.

Доводи апелянта про те, що суд помилково послався на судове рішення від 17.06.2014 року (а.с.111-112), як на доказ неправомірності дій апелянта, що призвели до нанесення майнової шкоди, оскільки у вказаному рішенні йдеться про виселення ОСОБА_7 та неповнолітніх осіб ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які не були стороною договору купівлі-продажу квартири, а фактично проживали в ній, і оскарження ОСОБА_7 договору купівлі-продажу квартири є її конституційним правом, а захист такого права в судовому порядку не передбачає відшкодування збитків у зв'язку з судовим розглядом. То такі доводи спростовуються матеріалами справи, так як судом встановлено, що саме ОСОБА_4 не виселявся із проданої ним квартири і саме його діями відповідачу завдано шкоду.

Отже доводи апелянта про те, що його дії були правомірними і відповідачем не надано доказів неможливості знесення будинку, початку будівництва та реалізації бізнес-проекту в цілому саме з його вини, спростовуються встановленими судом обставинами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування в цій частині не вбачається. В іншій частині рішення не оскаржувалося, а тому не переглядалося колегією суддів.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук