Рішення

від 08.06.2015 по справі 904/2959/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.15р. Справа № 904/2959/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Державного підприємства "КИЇВПАССЕРВІС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ІНЖИНІРІНГ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 72437грн.66коп.

Представники:

Від позивача: Богданов О.В., дов. №1/06-14/2049 від 23.12.2014р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Київпассервіс» м. Київ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс - Інжиніринг» м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 56000грн., неустойки в розмірі 7487грн.06коп., 7% штрафу в розмірі 3920грн., інфляційної складової в розмірі 4796грн., 3% річних в розмірі 234грн.60коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору підряду №141-14 від 01.10.2014р. щодо строків виконання робіт з ремонту асфальтобенного покриття на території автостанції «Дарниця» в м. Києві; платіжне доручення №17475 від 02.10.2014р. на суму 56000грн.; претензію №1/06-18/74 від 27.01.2015р.; норми Цивільного та Господарського кодексів.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору підряду №141-14 від 01.10.2014р. відповідачу було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 56000грн. (80% вартості робіт). Відповідач в строки, встановлені пунктом 2.3 договору, роботи не розпочав. Початок робіт - 06.10.2014р., завершення - 27.10.2014р. На момент звернення до суду роботи не розпочаті та не виконані.

З огляду на приписи пункту 3.2 договору підряду позивач направив на адресу відповідача претензію №1/06-18/74 від 27.01.2015р. з вимогою повернути суму сплаченого авансу. Відповідач залишив вказану вимогу без реагування.

На підставі пункту 6.2 договору підряду позивач нарахував та заявив до стягнення суму неустойки (пені) в розмірі 7487грн.06коп. за період з 28.10.2014р. по 25.03.2015р.

Згідно статті 231 Господарського кодексу України позивач також заявив до стягнення суму 7% штрафу за прострочення зобов'язання з виконання підрядних робіт в розмірі 3920грн.

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач також заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 4796грн. за період січень-лютий 2015р. та 3% річних в розмірі 234грн.60коп. за період з 03.02.2015р. по 25.03.2015р., нарахованих за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми 56000грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2015р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання. У зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладався.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом..

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 50, офіс 6.

З метою виконання приписів Господарського процесуального кодексу України на вказану адресу судом було скеровано ухвали від 08.04.2015р., від 19.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення було повернене органом поштового зв'язку з приміткою «За спливом строку зберігання. Адресат не розшуканий»

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні 03.06.2015р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 03.06.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Заслухавши доводи позивача, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Державним підприємством «Київпассервіс» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс - Інжиніринг» (далі - підрядник) був підписаний договір підряду №141-14 від 01.10.2014р.(далі - договір), згідно якого замовник доручає, а підрядник на свій ризик бере на себе зобов'язання власними силами чи із залученням третіх юридичних чи фізичних осіб виконати роботи з ямкового ремонту асфальтобенного покриття на території автостанції «Дарниця» в м. Києві.

Перелік, обсяг виконаних робіт з вказівкою матеріалів, використаних для їхнього виконання, міститься в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору. Суду не надані докази складання сторонами таких актів.

В розділі 2 договору сторони визначили, що вартість робіт з урахуванням вартості матеріалів підрядника відповідно до кошторису складає 70000грн. (з ПДВ).

Пунктом 2.3 договору визначено, що замовником здійснюється попередня оплата в розмірі 80% від загальної вартості робіт, яка дорівнює 56000грн. Платіжним дорученням №17475 від 02.10.2014р. вказана сума була перерахована відповідачу.

Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом п'яти банківських днів з моменту прийняття ним виконаних робіт.

В свою чергу, згідно пункту 3.1 договору на підрядника були покладені зобов'язання розпочати роботи не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати та виконати підрядні роботи протягом 15 робочих днів з моменту їх початку.

В пункті 3.3 договору сторони передбачили, що строк виконання робіт може бути змінений за взаємною згодою сторін. Доказів такої зміни суду не надано.

З урахуванням здійсненої попередньої оплати платіжним дорученням №17475 від 02.10.2014р. та положень пункту 3.1 договору, відповідач мав розпочати виконання робіт не пізніше 07.10.2014р. та завершити їх до 28.10.2014р. (включно).

Пунктом 3.2 договору сторони встановили обов'язок підрядника повернути сплачений аванс за вимогою замовника протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги від замовника у випадку неможливості закінчити виконання робіт у визначені строки.

Підписуючи договір, підрядник усвідомлював, що у разі невиконання підрядних робіт, у нього виникає зобов'язання з повернення отриманих грошових коштів. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач розпочав та завершив виконання підрядних робіт згідно умов договору.

Стаття 849 Цивільного кодексу України визначає, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду.

Враховуючи це, на адресу відповідача було направлено вимогу №1/06-18/74 від 27.01.2015р., в якій позивач вимагав повернути протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги суму сплаченого авансу в розмірі 56000грн. Таким чином, позивач фактично відмовився від договору підряду, а зобов'язання відповідача з виконання робіт трансформувалось у зобов'язання повернути кошти.

Згідно з матеріалами справи вказана вимога була отримана відповідачем 27.01.2015р., в строк до 03.02.2015р. (включно) грошове зобов'язання виконане не було.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми авансу в розмірі 56000грн.

На підставі пункту 6.2 договору підряду позивач нарахував та заявив до стягнення суму неустойки (пені) в розмірі 7487грн.06коп. за період з 28.10.2014р. по 25.03.2015р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що належний розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання з виконання підрядних робіт дорівнюватиме 3840грн.22коп. за період з 29.10.2014р. по 27.01.2015р. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 3646грн.84коп. слід відмовити.

Згідно статті 231 Господарського кодексу України позивач також заявив до стягнення суму 7% штрафу за прострочення зобов'язання з виконання підрядних робіт в розмірі 3920грн.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до матеріалів справи, 7% штраф нарахований позивачем, який належить до державного сектору економіки, за прострочення понад 30днів зобов'язання з виконання підрядних робіт вартістю 56000грн. За результатами перевірки вказаного розрахунку судом не встановлено порушень чинного законодавства. Тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

На підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач також заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 4796грн. за період січень-лютий 2015р. та 3% річних в розмірі 234грн.60коп. за період з 03.02.2015р. по 25.03.2015р., нарахованих за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми авансу в розмірі 56000грн.

На відміну від обставин справи №921/266/13-г/7(3-90гс14), в договорі підряду №141-14 від 01.10.2014р. сторони прямо встановили обов'язок відповідача повернути грошові кошти у разі невиконання підрядних робіт та строк його виконання. Тобто зобов'язання відповідача повернути грошові кошти в даному випадку ґрунтується на договорі. Тому суд не застосовує висновки, викладені в постанові Верховного суду України від 16.09.2014р. у справі №921/266/13-г/7(3-90гс14).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що належний розмір становитиме за період з 04.02.2015р. по 25.03.2015р. становитиме суму більшу, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення суми 3% річних в розмірі 234грн.60коп.

Відносно вимог про стягнення суми інфляційної складової, суд зазначає наступне. З огляду на зміст пункту 3.2 договору та отримання вимоги про повернення суми авансу 27.01.2015р., строк виконання зобов'язання з повернення грошових коштів було порушено відповідачем у лютому 2015р. Позивач помилково застосував індекс інфляції за січень 2015р.

Крім того, за загальним правилом, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволенні суми інфляційної складової в розмірі 4796грн., нарахованої за період січень-лютий 2015р.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Київпассервіс» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс - Інжиніринг» м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості в розмірі 56000грн., неустойки в розмірі 7487грн.06коп., 7% штрафу в розмірі 3920грн., інфляційної складової в розмірі 4796грн., 3% річних в розмірі 234грн.60коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс - Інжиніринг» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 33402379, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд.50, офіс 6) на користь Державного підприємства «Київпассервіс» м. Київ (Ідентифікаційний код 33348385, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд.15а) суму 56000грн., пеню в розмірі 3840грн.22коп., 7% штрафу в розмірі 3920грн., 3% річних в розмірі 234грн.60коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1614грн.06коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 03.06.2015р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 08.06.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова