Рішення

від 27.05.2015 по справі 908/2225/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/34/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 Справа № 908/2225/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОКАР" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського, 31, ідентифікаційний код 34941123)

до відповідача: Відділу освіти Бердянської районної державної адміністрації (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Перемоги, 3, ідентифікаційний код 02136169)

про стягнення 213 891, 80 грн.

суддя Соловйов В.М.,

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Кірчева Л.І., довіреність № 15 від 06.05.2015р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "ГЕОКАР" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Відділу освіти Бердянської районної державної адміністрації про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 195 124, 04 грн. за неналежне виконання обов'язків за договором № 33 від 11.06.2012р. на виконання робіт з капітального ремонту.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.04.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 15, 22, 33, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст. 3, 5, 193, 230 ГК України, ст. 6, 11, 525, 526, ч. 1 ст. 530, 610, 611, 625, 629, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 854 ЦК України.

Ухвалою від 06.04.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2225/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.05.2015р. о 14 год. 30 хв.

Ухвалою від 12.05.2015р. розгляд справи відкладений на 27.05.2015р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 27.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 03.06.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляла.

В судовому засіданні 27.05.2015р. представник позивача підтримала заяву про збільшення розміру позовних вимог від 06.05.2015р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 104 984, 40 грн. основного боргу, 51 540, 13 грн. пені, 7 843, 63 грн. - 3 % річних та 49 523, 64 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на виконання умов договору на виконання робіт з капітального ремонту № 33 від 11.06.2012р. ТОВ "ГЕОКАР" виконало, а Відділ освіти Бердянської районної державної адміністрації прийняв будівельні роботи на загальну суму 278 658, 00 грн.

Проте відповідач не в повному обсязі виконав свої грошові зобов'язання за договором та здійснив лише авансовий платіж у розмірі 173 673, 60 грн. Інших оплат від відповідача не надходило.

Таким чином неоплаченою залишилась сума боргу у розмірі 104 984, 40 грн.

Дана заборгованість підтверджена актом звірки взаєморозрахунків та відповіддю на претензію.

У зв'язку із порушенням грошових зобов'язань відповідачу також нараховано 3 % річних, пеня та втрати від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судове засідання 27.05.2015р. не з'явився, відзив та заперечення проти позову не надав.

18.05.2015р. на адресу суду від відповідача надійшов лист від 18.05.2015р. № 598 про розгляд справи без участі його представника.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Згідно роз'яснень, що надані судам в підпункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відділом освіти Бердянської районної державної адміністрації (Замовник) та ТОВ "ГЕОКАР" (Виконавець) укладений договір № 33 від 11.06.2012р. на виконання робіт з капітального ремонту за умовами якого Замовник доручає Виконавцю виконання робіт з капітального ремонту приміщень їдальні Шевченківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, за адресою: вул. Леніна, буд. 83, село Шевченкове, Бердянського району Запорізької області, згідно затвердженої кошторисної документації (п. 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2012р.) ціна договору складає згідно кошторису та договірної ціни 278 658, 00 грн., у тому числі ПДВ 46 443, 00 грн.

Як зазначено у пункті 3.1 Договору, Виконавець розпочне виконання робіт з моменту отримання дозволу на початок виконання робіт по капітальному ремонту, але не раніше 01.07.2012р.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що датою закінчення робіт вважається дата її прийняття Замовником, але на пізніше 31.12.2012р.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, приймання - передача закінчених робіт проводиться у порядку, встановленому нормативними актами та договором.

Згідно пункту 5.3 Договору, передача закінчених робіт Виконавцем і приймання їх Замовником оформлюється актом виконаних робіт.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття Замовником акту виконаних робіт.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються виконавцем та передаються Замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів Замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи (п. 6.2 Договору).

Пунктом 6.3 Договору передбачено право Замовника перерахувати авансом 30 % від вартості робіт Виконавцю для початку проведення капітального ремонту.

На виконання умов Договору позивачем було виконану роботи за загальну суму 278 658, 00 грн., що підтверджується:

актом № 1 приймання виконаних робіт за вересень 2012р. форми № КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 20125р. на суму 103 819, 20 грн. (т.1, а.с. 55-69);

актом № 2 приймання виконаних робіт за жовтень 2012р. форми № КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012р. на суму 69 854, 40 грн. (т.1, а.с.79-94);

актом № 3 приймання виконаних робіт за листопад 2012р. форми № КБ-2в та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012р. на суму 104 984, 40 грн. (т.1, а.с.105-117).

Також сторонами до даного Договору було підписано договірну ціну, зведений кошторисний розрахунок та декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Проте відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором та здійснив часткову оплату у розмірі 173 673, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № U1103756 від 06.08.2012р. на суму 83 597, 40 грн., № U1316546 від 17.09.2012р. на суму 20 221, 80 грн. та № U1578250 від 31.10.2012р. на суму 69 854, 40 грн. (т.1, а.с.127-129).х розрахунків від 31.12.2012р., 16.09.2014р., 26.05.2015р.

Доказів оплати даної суми відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на виконання робіт з капітального ремонту № 33 від 11.06.2012р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Ціна роботи визначена сторонами в пункті 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2012р.) і складає 278 658, 00 грн., у тому числі ПДВ 46 443, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 879 ЦК України, матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст. 879 ЦК України).

Передання та прийняття робіт регламентоване статтею 882 ЦК України, частинами 1, 4 якої встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 Договору, приймання - передача закінчених робіт проводиться у порядку, встановленому нормативними актами та договором. Передача закінчених робіт Виконавцем і приймання їх Замовником оформлюється актом виконаних робіт.

Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт підписані сторонами без зауважень.

Остання довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2012р. разом з актом № 3 форми № КБ-2в підписані сторонами 07.11.2012р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання відповідача щодо оплати робіт за договором на виконання робіт з капітального ремонту № 33 від 11.06.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 104 984, 40 грн. позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 8.1 договору на виконання робіт з капітального ремонту № 33 від 11.06.2012р. сторони передбачили, що у разі невиконання Виконавцем договірних зобов'язань застосовуються штрафні санкції не нижче подвійної облікової ставки НБУ.

За приписами п.6.1 Договору, оплата виконаних робіт проводиться після прийняття Замовником акту виконаних робіт.

Оскільки стягнення проводиться за актом виконаних робіт № 3 за листопад 2012 року, який підписаний 07.11.2012р., прострочка виконання зобов'язань за цим актом починається з 08.11.2012р.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, та заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 104 984, 40 грн. за період 08.11.2012р. по 08.05.2013р. (182 дні прострочки) пеня складає 7 845, 89 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 7 845, 89 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 43 694, 24 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором на виконання робіт з капітального ремонту № 33 від 11.06.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, та заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 104 984, 40 грн. за період з 08.11.2012р. по 06.05.2015р. (910 днів прострочки) 3 % річних складає 7 850, 98 грн.

Позивачем заявлено до стягнення річні в сумі 7 843,63 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення 3 % річних від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму річних в розмірі 7 843, 63 грн., тобто в межах позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача 49 523, 64 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, та заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 104 984, 40 грн. за період з листопада 2012р. по березень 2015р. (індекс інфляції 151, 10058946) втрати від інфляції складають 53 647, 65 грн.

Оскільки відповідне клопотання в порядку п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму цих втрат в розмірі 49 523, 64 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми (з урахуванням збільшених позовних вимог) 213 891,80 грн. в частині 43 694, 24 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 170 197, 56 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 20,43 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 403, 88 грн. судового збору (79, 57 % від належних до сплати 4 277, 84 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Бердянської районної державної адміністрації (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Перемоги, 3, ідентифікаційний код 02136169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОКАР" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського, 31, ідентифікаційний код 34941123) 104 984 (сто чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 49 523 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 64 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 7 843 (сім тисяч вісімсот сорок три) грн. 63 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 7 845 (сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 89 коп. пені та 3 403 (три тисячі чотириста три) грн. 88 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 43 694 (сорок три тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 24 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 03.06.2015р.

Суддя В.М. Соловйов