Рішення

від 02.06.2015 по справі 909/306/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 р. Справа № 909/306/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства "Мєга-Вуд", проспект Визволителів, 5, м. Київ, 02660

поштова адреса:03680,м.Київ, вул.Козацька, буд.120/4

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про стягнення 99600, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з"явився,

від відповідача: представник не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Мєга-Вуд" звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 99600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору №16/09/14 від 16.09.14 щодо поставки та передачі пиловника хвойних порід, у зв"язку з чим просив повернути 99600,00 грн. перерахованих згідно платіжних доручень №51 від 24.09.14 та №54 від 26.09.14

Представник позивача в судове засідання не з"явився, проте подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами вих.№142 від 27.05.15 (вх.№8414/15 від 29.05.15) та заяву про зменшення розміру позовних вимог вих.№143 від 27.05.15 (вх.№ 5923/15 від 29.05.15). Дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вих.№143 від 27.05.15 (вх.№ 5923/15 від 29.05.15).

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№5751/15 від 27.07.15.

Станом на 02.06.15 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога приватного підприємства "Мєга-Вуд" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 52901,40 грн. вартості непоставленого товару (попередньої оплати).

16.09.14 між сторонами даного спору по справі укладено договір №16/09/14 купівлі-продажу товарів.

Відповідно до п.1. договору продавець, в разі наявності необхідної кількості товару, зобов"язується за заявками покупця поставити та передати товар, а покупець зобв"язується прийняти та здійснити оплату такого товару на умовах визначених у цьому договорі.

Пунктом 1.2. договору сторонами обумовлено найменування товару: пиловник хвойних порід відповідно до протоколу погодження ціни, який є невід"ємною частиною цього договору

Згідно п. 1.3. договору, датою отримання товару покупцем вважається дата, вказана у видаткових накладних на товар, що відпускається.

Покупець зобов"язаний провести оплату на розрахунковий рахунок продавця за товар, що постачається на підставі рахунка-фактури, а продавець зобов"язується поставити такий товар у кількості та асортименті, згідно заявок покупця, надісланих продавцю у будь-якій формі (п. 2.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, покупець здійснює оплату вартості замовленого товару на підставі отриманого від продавця рахунку, на розрахунковий рахунок або в касу продавця.

Згідно п.5.2. договору доставка товару здійснюється за рахунок покупця, шляхом самовивозу з території продавця.

Договір набирає чинності з дня його підпису і діє до 31.12.14, а в частині розрахунків до моменту його остаточного виконання (пункт 7.1.).

Сторонами у п. 9.1. передбачено, що умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов"язковим складанням письмового документу.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Оскільки договором купівлі -продажу №16/09/14 від 16.09.14 сторони не обумовили строку передачі товару, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання п.4.1. договору позивач перерахував відповідачу 93600,00 грн., згідно платіжного доручення №51 від 24 вересня 2014 року, як плату за поставку 120 м 3 пиловника хвойних порід/ялини, смереки, на підставі виставленого останнім рахунка/invoice №-16/09 та 6000,00 грн. згідно платіжного доручення №54 від 26 вересня 2014року за пиловник хвойних порід згідно договору №16/09/14 від 16.09.14., копії яких долучено до матеріалів справи.

В порушення умов договору відповідач частково поставив товар в кількості 59,87 м 3 на суму 46698,60 грн., що підтверджується накладною №0/132 від 03 жовтня 2014 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача 22.10.14 направлено вимогу №76 про повернення грошових коштів та лист №75 про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.10.14 , копія якого долучена до матеріалів справи. Проте дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

20.02.15 позивач також направив відповідачу вимогу (телеграму) про повернення коштів у семиденний термін, які сплачені у якості передоплати. Однак, 21.02.15, відповідач від отримання телеграми відмовився.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"( із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року), оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури)

тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження

рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Аналіз зазначених вище норм законодавства та доказів наявних в матеріалах справи дає підстави суду вважати, що право позивача порушено, а зобов"язання повернути передоплату в сумі 52901,40 грн. у відповідача виникло у семиденний строк після повернення телеграми.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем становить 52901,40 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідачем доказів поставки товару на суму оплачену позивачем або повернення грошових коштів не подано.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару та неповернення суми передоплати, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 52901,40 грн. боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

В розділі 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року зазначено, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Позивач заявою вих.№143 від 27.05.15 (вх.№ 5923/15 від 29.05.15) зменшив розмір позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду по суті. З врахуванням вказаної заяви, розмір позовних вимог зменшено на 46698,60 грн., а тому позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 165,00 грн.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу - приватному підприємству"Мєга-Вуд" з Державного бюджету України судового збору в розмірі 165,00 грн., в зв"язку із зменшенням розміру позовних вимог, про що винести ухвалу.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 614, 629,655, 663 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 49, 75 ст. 82 - 85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Мєга-Вуд" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 52901,40 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Мєга-Вуд", проспект Визволителів, 5, м. Київ, 02660 (код ЄДРПУ 38874466) 52901,40 (п"ятдесят дві тисячі дев"ятсот одну гривню сорок копійок) заборгованості та 1827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"