Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/8036/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/8036/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 14360570

до відповідача: Приватного підприємства «Агро союз трейд», м.Київ, ЄДРПОУ 36798457

про стягнення 304 569,62 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Хитрова Л.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного підприємства «Агро союз трейд», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 152 436, 89 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 108 405,51 грн. та пені в сумі 43 727,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що 12.09.2013р. Приватне підприємство «Агро союз трейд» підписало заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua), які разом із заявою складають договір б/н від 12.09.2013р. банківського обслуговування. Проте, взятих на себе зобов'язань зі своєчасного повернення кредитних коштів та плати процентів за їх користування за вказаним правочином відповідач не виконав, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 03.06.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Приватне підприємство «Агро союз трейд» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Ярославів Вал, буд.26-А. Інших адрес Приватного підприємства «Агро союз трейд» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 13.05.2015р. метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що попередні конверти з ухвалами суду, скеровані відповідачу, також повернуто на адресу господарського суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати».

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного підприємства «Агро союз трейд», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 13.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився, в тому числі, у судове засідання 03.06.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, 12.09.2013р. Приватне підприємство «Агро союз трейд» із застосуванням системи Клієнт-Банк звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» з заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені на офіційному сайті банку http:// privatbank.ua.

Відповідно до наведеної заявки операції виконуються у відповідності з «Умовами і правилами надання банківських послуг» - розділ 3.2.2 чи окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуги «Гарантовані платежі».

За умовами п.3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та призначенням, що визначені в заявці на договірне списання, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, уплати процентів та винагороди в обумовлені договором строки. Відновлювальна кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання за майбутніми господарськими договорами, що не перевищує строку повернення кредиту. Зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, Приватним підприємством «Агро союз Трейд» було подано Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» заявки №825 від 12.09.2013р. на суму 200 000 грн. та №842 від 07.11.2013р. на суму 200 000 грн.

Представленими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку відповідача підтверджується, що позивачем заявки Приватного підприємства «Агро союз Трейд» було виконано та зараховано означені грошові кошти в якості гарантійних платежів на рахунок відповідача.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалами від 03.04.2015р., від 22.04.2015р. та від 13.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення щодо отримання від Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» грошових коштів на підставі заявок №825 від 12.09.2013р. та №842 від 07.11.2013р.

Проте, станом на момент вирішення справи по суті Приватним підприємством «Агро союз Трейд» факт отримання грошових коштів від позивача за означеними вище заявками спростовано не було.

При цьому, за висновками суду, про отримання відповідачем означених грошових коштів свідчать часткові погашення кредитних зобов'язань, які підтверджуються банківськими виписками з рахунку Приватного підприємства «Агро союз Трейд».

Отже, приймаючи до уваги Умови та правила надання банківських послуг, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту.

Відтак, за висновками суду, наведені вище обставини та фактична видача відповідачу грошових коштів свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом зазначалось, що згідно з п.3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відновлювальна лінія надається для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання за господарськими договорами.

У п.3.2.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт погашає заборгованість за кредитом в розмірі, що наведений у заявці, в строк тридцяти днів з дати виконання платежу. Датою виконання заявки є дата зарахування грошових коштів на рахунок клієнта.

Пунктом 3.2.2.7.5 Умов передбачено, що у разі порушення клієнтом буд-якого з зобов'язань за договором банк має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Як було встановлено вище, на підставі заявок №825 від 12.09.2013р. та №842 від 07.11.2013р. банком було зараховано на рахунок Приватного підприємства «Агро союз Трейд» грошові кошти у сумах, що наведені в заявці.

02.01.2015р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №30912К3В0S05Т від 24.12.2014р. з вимогою про повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Факт направлення означеної претензії підтверджується фіскальним чеком №5221 від 02.01.2015р.

Наразі, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів, господарський суд встановив, що строк повернення кредиту та сплати процентів за його користування настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Приватним підприємством «Агро союз Трейд» належним чином свої обов'язки з повернення кредитних коштів виконано не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 152 436,89 грн.

Наразі, означений розмір заборгованості Приватного підприємства «Агро союз Трейд» підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача.

При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що позивачем оплати, що надходили на виконання укладеного між сторонами правочину зараховувались у послідовності, що визначена п.3.2.2.9.9 Умов та правил надання банківських послуг, а саме спочатку погашення неустойки, сплата процентів за користування кредитом, а в останню чергу на погашення кредитної заборгованості.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 03.04.2015р., від 22.04.2015р. та від 13.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором б/н від 12.09.2013р.

Проте, як зазначалось вище, відповідачем вимоги суду виконано не було, правової позиції по суті спору не висловлено, витребуваних доказів не представлено, факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Приватного підприємства «Агро союз трейд» про заборгованості за кредитом в сумі 152 436, 89 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Так, п.3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. клієнт сплачує проценти в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення кредитної заборгованості в строк до 30 днів (включно), на тридцять перший день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому, за користування простроченим кредитом клієнт сплачує 56% річних від суми заборгованості.

Наразі, за весь час користування кредитними коштами Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» нараховувались проценти у відповідності до розмірів, визначених п.3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг, заборгованість відповідача з внесення яких (з урахуванням часткових оплат), за твердженнями позивача, становить 108 405,51 грн.

Після проведення перевірки представленого заявником до матеріалів справи розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є вірним, а вимоги заявлені банком в цій частині, обґрунтованим.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину та враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Приватного підприємства «Агро союз трейд» в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення пені в сумі 43 727,22 грн. також підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частина 6 ст.232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.2.2.10.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань проводиться протягом п'ятнадцяти років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п.3.2.2.10.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Наразі, за порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором б/н від 12.09.2013р. позивачем було нараховано пеню з 17.11.2014р. по 13.03.2015р. (включно) на загальну суму 43 727, 22 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд встановив, що останній є вірним, а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Приватного підприємства «Агро союз трейд» в частині стягнення пені в сумі 43 727,22 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит за договором б/н від 12.03.2013р. на підставі заявок №825 від 12.09.2013р. та №842 від 07.11.2013р. відповідача, тоді як останній кредитних коштів в повному обсязі не повернув та не сплатив відсотків за їх користування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Приватного підприємства «Агро союз трейд» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 152 436, 89 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 108 405,51 грн. та пені в сумі 43 727,22 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до Приватного підприємства «Агро союз трейд», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 152 436, 89 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 108 405,51 грн. та пені в сумі 43 727,22 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Агро союз трейд» (01054, м.Київ, Печерський район, вул.Ярославів Вал, буд.26-А, ЄДРПОУ 36798457) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 152 436, 89 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 108 405,51 грн., пеню в сумі 43 727,22 грн. та судовий збір в розмірі 6091,39 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко