Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/9611/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/9611/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Неос Банк», м.Київ, ЄДРПОУ 19358784

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери», м.Київ, ЄДРПОУ 36857208

про стягнення 400 000 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кузовлев Р.В.- по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери», м.Київ про стягнення 400 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №63/10 від 17.11.2010р. про надання юридичних послуг в частині надання послуг з підготування процесуальних документів та представництва інтересів заявника в судах всіх інстанцій, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 03.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04119, м.Київ, Шевченківський район, вул.Якіра, буд.10, офіс 6. Інших адрес вказаного учасника судового процесу матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 13.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарським судом також прийнято до уваги, що попередня судова кореспонденція, скерована на адресу відповідача, також була повернута до суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати».

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю ««Висоцький та партнери», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судові засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 13.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду спору та і не скористався правами, що передбачені господарським процесуальним законодавством, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (правонаступником якого відповідно до п.1.2 статуту є Публічне акціонерне товариство «Неос Банк») (замовник) було укладено договір №63/10 про надання юридичних послуг, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику юридичні послуги щодо представництва інтересів замовника у Вищому господарському суді України за касаційною скаргою на постанову від 25.10.2010р. Донецького апеляційного господарського суду по справі №25/66/10 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрія» банкрутом, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.

Додатковою угодою №3 від 11.07.2013р. до договору №63/10 від 17.11.2010р. контрагентами було погоджено надання юридичних послуг з підготування процесуальних документів та представництва інтересів замовника у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» по справі №818/482/2012 на рішення від 27.03.2012р. Орджонікідзевського суду Запорізької області по справі №22-ц/778/2377/13 та отримання остаточного рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яким позовні вимоги про витребування майна буде задоволено повністю.

Строк дії договору становить два роки з моменту його укладання. Договір буде автоматично пролонговано на той самий строк та на тих же умовах, якщо кожна із сторін не надасть іншій письмове повідомлення про припинення строку дії правочину за один календарний місяць до спливу терміну дії договору (п.п.10.2, 10.3 договору №63/10 від 17.11.2010р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №63/10 від 17.11.2010р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання юридичних послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось судом у додатковій угоді №3 від 11.07.2013р. до договору №63/10 від 17.11.2010р. контрагентами було погоджено надання юридичних послуг з підготування процесуальних документів та представництва інтересів замовника у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» по справі №818/482/2012 на рішення від 27.03.2012р. Орджонікідзевського суду Запорізької області по справі №22-ц/778/2377/13 та отримання остаточного рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яким позовні вимоги про витребування майна буде задоволено повністю.

За умовами вказаної угоди за означені послуги замовник протягом п'яти днів з моменту підписання додаткової угоди сплачує виконавцю грошові кошти в сумі 400 000 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов додаткової угоди №3 від 11.07.2013р. до договору №63/10 від 17.11.2010р. Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» у строк, узгоджений контрагентами, було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 400 000 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи меморіальним ордером 16.07.2013р. та банківською випискою з рахунку замовника.

Ухвалами від 20.04.2015р. та від 13.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати письмові заперечення щодо отримання від позивача грошових коштів в сумі 400 000 грн. в якості оплати послуг за додатковою угодою №3 від 11.07.2013р. до договору №63/10 від 17.11.2010р.

Однак, відповідачем вимоги суду виконано не було, факт належного виконання замовником своїх обов'язків з внесення оплати за договором №63/10 від 17.11.2010р. та додатковою угодою №3 до означеного правочину не спростовано.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що замовником було належним чином виконано свої грошові зобов'язання в частині внесення на рахунок виконавця оплати за надання юридичних послуг з підготування процесуальних документів та представництва інтересів замовника у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» по справі №818/482/2012 на рішення від 27.03.2012р. Орджонікідзевського суду Запорізької області по справі №22-ц/778/2377/13 та отримання остаточного рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яким позовні вимоги про витребування майна буде задоволено повністю в межах додаткової угоди №3 від 11.07.2013р. до договору №63/10 від 17.11.2010р.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.5.1 договору №63/10 від 17.11.2010р. після надання послуг виконавець направляє замовнику акт про надані послуги.

Замовник зобов'язаний підписати та скріпити печаткою акти про надані послуги протягом п'яти робочих днів з моменту їх отримання. Один екземпляр підписаного акту повертається виконавцю (п.5.2 договору №63/10 від 17.11.2010р.).

Тобто, умовами укладеного між сторонами правочину передбачено, що факт надання послуг засвідчується саме актом.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» послуги, обумовлені у додатковій угоді №3 від 11.07.2013р. до договору №63/10 від 17.11.2010р., надані не були, акт приймання передачі послуг заявником не отримано та не підписано.

Наразі, господарський суд зауважує, що передання і прийняття послуг на підставі підписаних в односторонньому порядку актів і виникнення за такими актами прав та обов'язків можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини їх неприйняття у строк, визначений правочином. Наведене узгоджується з правовою позицією, що наведена у постановах від 25.12.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/24211/13 та від 02.10.2012р. Верховного Суду України по справі №23/236.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 20.04.2015р. та від 13.05.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором №63/10 від 17.11.2010р.

Проте, як судом неодноразово зазначалось, відповідачем вимоги суду не виконано, докази належного виконання своїх обов'язків з надання юридичних послуг за договором №63/10 від 17.11.2010р. та, в тому числі, додатковою угодою №3 від 11.07.2013р. не представлено.

При цьому, відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, у суду відсутні підстави вважати, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» було належним чином виконано свої обов'язки за договором №63/10 від 17.11.2010р. та додатковою угодою №3 від 11.07.2013р. в частині підготування процесуальних документів та представництва інтересів замовника у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» по справі №818/482/2012 на рішення від 27.03.2012р. Орджонікідзевського суду Запорізької області по справі №22-ц/778/2377/13 та отримання остаточного рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яким позовні вимоги про витребування майна буде задоволено повністю.

Судом зазначалось, що за приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

У додатковій угоді №3 від 11.07.2013р. до договору №63/10 від 17.11.2010р. контрагентами було погоджено, що у випадку, якщо результат додаткової угоди не буде досягнутий, то суми, які передбачені до сплати та були сплачені, підлягають поверненню на письмове звернення замовника про повернення коштів. Сторони домовились про встановлення строків для повернення виконавцем грошових коштів - 5 робочих днів з моменту отримання вимоги.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, з огляду на недосягнення результату, для якого контрагентами було укладено додаткову угоду №3 від 11.07.2013р. до договору №63/10 від 17.11.2010р. та неотримання остаточного рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яким позовні вимоги заявника про витребування майна буде задоволено повністю, замовник 10.07.2014р. звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» з вимогою №0402-03/5634 від 08.07.2014р. про повернення грошових коштів в сумі 400 000 грн., що були сплачені в якості попередньої оплати за договором. Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком №3066 від 10.07.2014р. та описом вкладення до цінного листа, що скріплений печаткою відділення поштового зв'язку. Протягом розгляду спору відповідачем факту отримання наведеної вище вимоги спростовано не було.

Наразі, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №63/10 від 17.11.2010р., суд дійшов висновку, що у позивача на підставі умов додаткової угоди №3 від 11.07.2013р. до спірного правочину виникло право вимагати повернення попередньо сплачених коштів, а у Товариства з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» виник обов'язок їх повернути, строк виконання якого настав.

Однак, за твердженнями Публічного акціонерного товариства «Неос Банк», які з боку відповідача належним та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» грошові кошти в сумі 400 000 грн. повернуто замовнику не було.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що відповідачем так і не було доведеного належного виконання своїх обов'язків за договором №63/10 від 17.11.2010р., з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повернення виконавцем попередньо сплачених замовником грошових коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Неос Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» про стягнення 400 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Неос Банк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери», м.Київ про стягнення 400 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Висоцький та партнери» (04119, м.Київ, Шевченківський район, вул.Якіра, буд.10, офіс 1, ЄДРПОУ 36857208) на користь Публічного акціонерного товариства «Неос Банк» (03035, м.Київ, Солом'янський район, вул.Митрополита Василя Ліпківського, буд.45, ЄДРПОУ 19358784) грошові кошти в сумі 400 000 грн. та судовий збір в розмірі 8000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко