Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/10268/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/10268/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло», с.Петропавлівська Борщагівка, ЄДРПОУ 37757191

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4», м.Київ, ЄДРПОУ 37165641

про стягнення 149 760 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Давидова Д.О. - по дов.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло», с.Петропавлівська Борщагівка звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 149 760 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №33 від 19.07.2012р. в частині здійснення оплати поставленого товару в повному обсязі та у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 03.06.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03083, м.Київ, Голосіївський район, вул.Червонопрапорна, буд.28, офіс 36. Інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 20.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, про отримання відповідачем означеної судової кореспонденції свідчить поштове повідомлення №0103034417567.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником судового процесу судової кореспонденції, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки відповідача в судове засідання 03.06.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 20.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

До того ж, за висновками суду, з 28.04.2015р. (дата отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» ухвали про порушення провадження по справі у відповідності до поштового повідомлення №0103034080228) у відповідача було більш ніж достатньо часу для підготування та висловлення своєї правової позиції по суті спору.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився у судове засідання 03.06.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені заявником документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (покупець) було укладено договір №33, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти його і оплати.

Найменування, загальна кількість та ціна товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком №1 до договору (п.1.2 договору №33 від 19.01.2012р.).

У специфікації №1 від 19.07.2012р. контрагентами погоджено, що у межах договору поставляються світильники ЖКГ LED-Street-30/3/1/У1-6500К/420лм/Д у кількості 480 одиниць загальною вартістю 149 760 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1 договору №33 від 19.01.2012р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №33 від 19.01.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України . В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України , які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України ).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У специфікації №1 від 19.07.2012р. контрагентами погоджено, що у межах договору поставляються світильники ЖКГ LED-Street-30/3/1/У1-6500К/420лм/Д у кількості 480 одиниць.

За умовами п.1.3 договору №33 від 19.01.2012р. місцем передачі товару є склад постачальника, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Ворошилова, буд.33.

Приймання-передача товару за кількістю та якістю проводиться покупцем або уповноваженими ним особами шляхом підписання видаткової накладної. Днем передачі товару вважається підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Право власності на товар, що постачається, переходить до покупця з моменту отримання товару покупцем та підписання ним видаткової накладної (п.п.6.1, 6.3 договору №33 від 19.01.2012р.).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов спірного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (представник на підставі довіреності №703 від 20.07.2012р.) прийнято світильники ЖКГ LED-Street-30/3/1/У1-6500К/420лм/Д у кількості 480 одиниць, про що сторонами складено видаткову накладну №86 від 20.07.2012р. на суму 149 760 грн.

Одночасно, факт здійснення наведеної вище господарської операції засвідчується податковою накладною №5 від 20.07.2012р.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 03.06.2015р. судом було оглянуто оригінал видаткової накладної №86 від 20.07.2012р. та встановлено, що остання підписана представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 24.04.2015р. та від 20.05.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача товару за видатковою накладною №86 від 20.07.2012р. на суму 149 760 грн. в межах договору №33 від 19.01.2012р.

Проте, відповідачем витребуваних судом пояснень надано не було, факту отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло» в межах спірного правочину не спростовано.

Отже, господарський суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлена позивачем видаткова накладна є належним доказом передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 149 760 грн. в межах договору №33 від 19.01.2012р. здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вказувалось, вище у специфікації сторонами було погоджено, що загальна вартість товару становить 149 760 грн.

За умовами п.3.1 договору №33 від 19.01.2012р. усі розрахунки між сторонами проводяться у безготівковій формі, у національній валюті України шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника.

Обов'язок по оплаті товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на банківський рахунок постачальника в сумі, що зазначена у специфікації та рахунку-фактурі на товар. Покупець зобов'язується оплати постачальнику рахунок-фактуру в повному об'ємі за умови 100% перерахування коштів замовником об'єкту будівництва - Холдинговою компанією «Київміськбуд».

За поясненнями представника позивача, рахунок №120 від 19.07.2012р. на суму 149 760 грн. було передано відповідачу нарочно.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 24.04.2015р. та від 20.05.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло» рахунку №120 від 19.07.2012р. на суму 149 760 грн.

Однак, як вказувалось вище, відповідачем вимоги суду не виконувались, заперечення щодо отримання рахунку на оплату товару за договором №120 від 19.07.2012р. на суму 149 760 грн. представлені не були.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено за видатковою накладною №86 від 20.07.2012р. на суму 149 760 грн. в межах договору №33 від 19.01.2012р., настав.

Наразі, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що визначення контрагентами у договорі такої умови оплати, як отримання грошових коштів від особи, що не є учасником спірних правовідносин, не нівелює обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» оплатити отриманий товар. При цьому, суд вказує, що згідно зі ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а умовами спірного правочину, а саме п.5.2.2 саме на покупця покладено обов'язок оплатити товар.

Слід також наголосити, що фактичне невиконання покупцем своїх обов'язків з оплати товару на протязі майже трьох років призводить до істотного порушення прав та інтересів продавця.

До того ж, на виконання запиту господарського суду м.Києва Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» було надано пояснення №01854/0/2-15 від 13.05.2015р., в яких зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» не є учасником спірних правовідносин, а отже у останнього відсутній обов'язок з оплати товару за договором №33 від 19.01.2012р.

Крім того, суд звертає увагу, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» свої грошові зобов'язання за договором №33 від 19.01.2012р. виконано не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 49 760 грн.

Ухвалами від 24.04.2015р. та від 20.05.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором №33 від 19.01.2012р.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» відповідних доказів до матеріалів справи представлено не було.

При цьому, з 28.04.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для надання витребуваних судом доказів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 149 760 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло», с.Петропавлівська Борщагівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 149 760 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (03083, м.Київ, Голосіївський район, вул.Червонопрапорна, буд.28, офіс 36, ЄДРПОУ 37165641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Електронне світло» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Ворошилова, буд.33, ЄДРПОУ 37757191) заборгованість в розмірі 149 760 грн. та судовий збір в сумі 2995,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.06.2015р.

Суддя М.О. Любченко