Рішення

від 28.05.2015 по справі 910/6225/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №910/6225/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп"

Про стягнення 29 773,81 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Харечко В.І. - представник (дов. № 8 від 02.02.2015 р.)

Від відповідача Лабатюк Я.М. - представник (дов. № б/н від 01.10.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 110 від 08.07.2011р. у розмірі 86773,81 грн. (63000 грн. - основна заборгованість, 2275,71 грн. - 3% річних, 17898,58 грн. - інфляційна складова, 3599,52 грн. - пеня).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2015 р. порушено провадження у справі №910/6225/15-г та призначено справу до розгляду на 06.04.2015 р.

У судове засідання 06.04.2015 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість, 06.04.2015р. відділом діловодства суду від відповідача одержано телеграму у якій викладено клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відповідач обґрунтовує неможливістю забезпечити участь свого представника у судовому засіданні у зв'язку з перебуванням останнього у службовому відрядженні, у зв'язку із чим і просить відкласти розклад справи. Дане клопотання судом задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 24.04.2015р., про що виніс відповідну ухвалу від 06.04.2015р.

24.04.2015р. відділом діловодства суду від позивача одержано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Згідно даної заяви позивач зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 49773,81 грн. (26000 грн. - основна заборгованість, 2275,71 грн. - 3% річних, 17898,58 грн. - інфляційна складова, 3599,52 грн. - пеня).

24.04.2015р. відділом діловодства суду від позивача одержано клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно даного клопотання позивач просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю повноважного представника бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку із участю у іншому судовому засіданні.

24.04.2015р. відділом діловодства суду від відповідача одержано телеграму у якій викладено клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно якого, відповідач просить суд відкласти розгляд справи з метою надання часу для примирення сторін шляхом добровільної оплати боргу в повному обсязі.

У судове засідання 24.04.2015 р. представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 24.04.2015 р. заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подане через відділ діловодства суду 24.04.2015 р., суд зазначає наступне.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається до розгляду.

Також, судом задоволено клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, задоволенням клопотань сторін про відкладення розгляду справи, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 18.05.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. представник позивача подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Згідно даної заяви позивач зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 29773,81 грн. (6000 грн. - основна заборгованість, 2275,71 грн. - 3% річних, 17898,58 грн. - інфляційна складова, 3599,52 грн. - пеня).

Розглянувши у судовому засіданні 18.05.2015 р. заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.05.2015 р. подав суду клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. отголошено перерву до 28.05.2015 р. о 09 год. 50 хв.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 28.05.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Етол-Україна» (відповідно до протоколу № 1 засідання Загальних зборів учасників ТОВ «Етол-Україна» перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна») (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 110 від 08.07.2011 р. (далі-Договір).

Як встановлено сторонами у п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар в асортименті, кількості, по ціні, що погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

При цьому, відповідно до п. 3.2. Договору, в момент поставки товару постачальник зобов'язаний передати покупцю на відповідну партію товару: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, оригінали чи належним чином засвідчені копії документів.

За змістом п. 4.1, 4.2. Договору, загальна сума договору складається з вартості всіх фактичних поставок за цим договором. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі на умовах післяплати не пізніше 15 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 71 841, 12 грн., що підтверджується видатковою накладною № 00-12230003 від 23.12.2013 р. на суму 71 841, 12 грн. Вказана видаткова накладна підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Відповідачем було частково виконано зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, а саме 07.04.2014 р. у сумі 8841,12 грн., що підтверджується наявною у справі банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів зворотного, станом на час подання до суду позовної заяви, неоплаченим з боку відповідача був поставлений товар на суму 63 000, 00 грн., що і просив стягнути позивач.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачеві 57 000, 00 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, що стало підставою для подання позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог, що прийняті судом до розгляду в судовому засіданні 24.04.2015 р. та 18.05.2015 р. із кінцевими вимогами про стягнення основного боргу у сумі 6000, 00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 2275,71 грн. - 3% річних, 17898,58 грн. - інфляційної складової, 3599,52 грн. - пені.

Водночас, в процесі розгляду справи, а саме 06.05.2015 р. відповідачем було здійснено оплату вартості основного боргу у розмірі 6000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4687.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений товар відповідач у встановлений строк в повному обсязі не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення неоплачену суму вартості товару, а також 3% річних, інфляційні втрати та пеню за прострочення сплати вартості товару за Договором.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору, в тому числі в межах позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 6 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено суму основної заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в розмірі 6000, 00 грн. в процесі розгляду даної справи та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/6225/15-г в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 6000, 00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості повністю погашена відповідачем.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 5.3 Договору, у випадку прострочення оплати покупцем поставленого товару, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 3 599, 52 грн. та обчислюється з 08.01.2014 р. по 07.07.2014 р. з урахуванням здійсненої 07.04.2014 р. оплати 8 841, 12 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що вказаний розрахунок відповідає матеріалам справи та нормам законодавства, а отже позовні вимоги стосовно стягнення пені задовольняються повністю у заявленій сумі.

Позовною вимогою позивача є також стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 2275,71 грн. та інфляційних втрат у сумі 17898,58 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши дані розрахунки, суд зазначає, що вимоги в частині 3% річних та інфляційних збитків задовольняються повністю у заявленому позивачем розмірі - 2275,71 грн. - 3% річних, 17898,58 грн. - інфляційні збитки.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, відповідач доказів спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин, зважаючи також на часткову сплату частини заборгованості у процесі розгляду справи, та припинення провадження у справі у цій частині на підставі п. 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Груп» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2А, оф. 3, ідентифікаційний код 37192853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» (82300, Львівська обл., м. Борислав, вул. Коваліва, 46-Б, ідентифікаційний код 25227710) 3599 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 52 коп. пені, 2275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 71 коп. 3% річних, 17 898 (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 58 коп. інфляційних збитків, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі №910/6225/15-г у частині стягнення 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 28.05.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева