Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/6432/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/6432/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Укрпромсоюз»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Демидов В.О.

За участю представників сторін:

від позивача - Березенко В.В. (довіреність № 1 від 14.07.2014),

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

17.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Укрпромсоюз» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення позивача від 16.02.2015 року № 649 про перерахування на розрахунковий рахунок №33117319700011, УК у Шевченківському районі м. Києва код 37995466 ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 11021100, коштів в сумі 58710 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов договору про обслуговування банківського рахунку системою «FC BUSINESS DSL» від 29.03.2013 № 31860/1728540-980 та норм законодавства України, було прийнято платіжне доручення від 16.02.2015 № 649, яке відповідачем не виконано.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою відповідача ухвали господарського суду. Відзив на позовну заяву відповідачем не наданий.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

29.03.2013 між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) було укладено договір № 31860/1728540980 від 29.03.2013 про обслуговуання банківського рахунку Системою FC BUSINESS (далі за текстом - договір) та відкрито поточний рахунок у філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» №260090172285401.

Відповідно до п. 1.2 договору банком здійснюється дистанційне обслуговування рахунків клієнтів. Пунктом 2.5 визначено, що дистанційне обслуговування рахунків за допомогою Системи FC BUSINESS передбачає направлення клієнтом до банку дистанційних розпоряджень щодо проведення операцій за рахунками клієнта, відкритими за договором РКО та їх обробку банком. Платіжні доручення, що направляються клієнтом у банк із використанням системи FC BUSINESS, повинні містити усі обов'язкові реквізити, що визначені вимогами законодавства України.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що Банк залишає без виконання електронний документ/дистанційне розпорядження, якщо виникла потреба з'ясувати особу клієнта, суть діяльності, фінансовий стан, коли клієнт не надав документів, відомостей, що підтверджують ці дані, або умисно подав неправдиві відомості про себе, або своєчасно їх не оновив. Про причину невиконання електронного документа/дистанційного розпорядження банк повідомляє клієнта засобами системи FC BUSINESS (с обов'язковим посиланням на статтю закону України та пункт нормативно-правового акту Національного банку, відповідно до яких розрахунковий документ не може бути виконано).

Сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та укладений на строк, що не може перевищувати строк дії договору РКО (п. 7.1, п. 7.2 договору).

Позивач зазначає, що 05.02.2015 року ним було сформовано в системі FC BUSINESS платіжне доручення на сплату податку на прибуток підприємств за №636. Однак, у зв'язку зі зміною реквізитів по сплаті вказаного податку платіжне доручення № 636 від 07.02.2015 було відмінено, а взамін нього було сформовано платіжне доручення №646 від 10.02.2015, в якому вказали нові реквізити: розрахунковий рахунок №33117319700011, УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, Банк ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код бюджетной класифікації 11021100, якому в системі FC BUSINESS клієнт-банк йому було присвоєно статус «не виконані». Позивачем було прийнято рішення відмінити зазначене платіжне доручення.

Крім того, 16.02.2015 було сформовано платіжне доручення по сплаті податку на прибуток підприємств №649 (далі за текстом - платіжне доручення), яке банком було прийнято, однак станом на день подачі позову мало статус «не виконані».

Позивачем до відповідача було направлено лист від 11.02.2015 №044-2 щодо виконання умов договору та здійснення перерахування грошових коштів в розмірі 58710 грн. згідно платіжного доручення.

Листом від 26.02.2015 позивачем було поінформовано ДПІ у Шевченківському районі про прийняття 16.02.2015 відповідачем платіжного доручення №649 для перерахування податку на прибуток підприємств за 2014 рік у сумі 58710 грн. через «Центральне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», однак станом банком вказані кошти переведено не було із незалежних від позивача причин.

У судове засідання позивачем надана довідка, видана відділенням №7 філії «Центральне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про те, що позивачем 05.03.2013 відкрито поточний рахунок №2600.9.0.172854.01 в національній валюті, станом на 18.05.2015 залишок грошових коштів на розрахунковому рахунку складає 85515,85 грн.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем вимог щодо перерахування коштів згідно платіжного доручення, просив зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення позивача від 16.02.2015 року № 649 про перерахування на розрахунковий рахунок №33117319700011, УК у Шевченківському районі м. Києва код 37995466 ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 11021100, коштів в сумі 58710 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ст.ст. 21 та 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. За приписами п. 22.7 ст. 22 вказаного Закону, у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача у прийнятті до виконання платіжного доручення № 649 від 16.02.2014 та повернення його позивачу без виконання з встановлених законом підстав.

Відповідно до ст. 30 України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ вважається завершеним, зокрема, з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, за приписами частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України , банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно умов договору банк був зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження (пункт 8.1 ст. 8 Закону України України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі, зокрема, порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав передбачені законом підстави обмежувати права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на рахунку останнього.

Отже, невиконанням наданого позивачем платіжного доручення № 649 від 16.02.2015 та неперерахування коштів за вказаними у ньому реквізитами, є порушенням з боку відповідача встановлених договором зобов'язань.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з 01.01.2014 розмір судового збору за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру становить 1218 грн., а за подання позовних заяв майнового характеру - не менше 1827 грн. та не більше 73080 грн.

Предметом поданого позову є зобов'язання відповідача виконати подане позивачем платіжне доручення. З огляду на це суд дійшов висновку, що фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.

У підпунктах 1.6 та 1.24 пункту 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» також надано тлумачення, що документом на переказ є, зокрема, паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу та їх клієнтами для передачі доручень на переказ коштів, а переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Отже, із наведеного тлумачення також вбачається, що наслідком зобов'язання банку виконати платіжне доручення буде рух певної конкретної визначеної у дорученні суми грошових коштів, які відповідно можуть бути вартісно оцінці.

Висновку про те, що вимога виконати платіжне доручення є майновою вимогою дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.03.2015 № 3-24гс15, який вказав, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

При цьому висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, суд доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги про зобов'язання виконати платіжне доручення направлені на захист майнового інтересу позивача та підлягають вартісній оцінці по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати, та отже такі позовні вимоги є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.

Із квитанції №N19PA44504 від 17.03.2015 вбачається, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 1218 грн.

Враховуючи те, що заявлена вимога є майновою, суд дійшов висновку, що при зверненні до суду із даною позовною заявою позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1872 грн.

Враховуючи часткову сплату позивачем судового збору при зверненні до суду із даною позовною заявою, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України 654 грн. судового збору.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, Україна, м. Київ, вул. Артема, 60, код 09807856) виконати платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Укрпромсоюз» (04119, м.Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, код 38620092) №649 від 16.02.2015 по перерахуванню на розрахунковий рахунок №33117319700011 УК у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, Банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 11021100 грошові кошти у сумі 58710 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот десять) гривень.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Укрпромсоюз» (04119, м.Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, код 38620092) на користь Державного бюджету України 654 грн. судового збору, після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 31, код 25745867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Укрпромсоюз» (04119, м.Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, офіс 139, код 38620092) 1827 грн. судового збору, після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В судовому засіданні 02.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 08.06.2015.

Суддя В.О. Демидов