Рішення

від 02.06.2015 по справі 914/1182/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 р. Справа№ 914/1182/15

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сколе, Львівська область

до відповідача: Комунального підприємства "Сколівське житлово - комунальне господарство", м. Сколе, Львівська область

про стягнення 189 393, 645 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: не з'явився

Зміст ст.22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Сколівське житлово - комунальне господарство" про стягнення 189 393, 645 грн.

Ухвалою від 10.04.2015 р. (суддя Козак І.Б.) порушено провадження у справі № 914/1182/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2015 р.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Козак І.Б., 04.11.2014 р. автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1182/15 передано для розгляду судді Манюку П.Т.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні подав докази часткової оплати заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства "Сколівське житлово - комунальне господарство" (надалі - відповідач) про стягнення 189 393, 645 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.01.2014 р. між ним та відповідачем укладено договір № 1 суборенди транспортного засобу (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування транспортний засіб: автомобіль (сміттєвоз - С), марка та модель: МАЗ - 5335, державний реєстраційний номер: НОМЕР_2

Згідно п. 3.1 додатку до договору від 24.03.2014 р. № 1 розмір орендної плати становить 8 950, 00 грн. за кожен місяць оренди з 01.04.2014 р.

27.08.2014 р. сторонами була укладена ще одна додаткова угода до договору № 1 якою сторони внесли зміни до п. 3.1 договору, а саме погодили, що розмір орендної плати за повний календарний місяць становитиме 10 700, 00 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати виконав частково, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 146 700, 00 грн., яку останній просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 5 166, 14 грн. та інфляційні втрати в розмірі 37 527, 50 грн.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні надав акт звірки розрахунків від 22.05.2015 р. в якому сторони погодили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 119 600, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк та згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

Як встановлено судом, 01.01.2014 р. між сторонами укладено договір № 1 суборенди транспортного засобу, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування транспортний засіб: автомобіль (сміттєвоз - С), марка та модель: МАЗ - 5335, державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 для використання у виробничих цілях.

Відповідно ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з п. 3.1. договору, розмір орендної плати становить 10 700, 00 грн. (з урахуванням додаткової угоди від 27.08.2014 р.).

Як зазначено у щомісячних рахунках-фактурах на сплату орендної плати, що підписувалися позивачем та отримувалися відповідачем, вказані рахунки підлягали оплаті протягом одного дня з моменту його отримання платником.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач за отриманий товар оплату здійснив частково, внаслідок чого, на думку позивача, у відповідача, станом на 01.03.2015 р., виникла заборгованість в розмірі 146 700, 00 грн.

Позивач звертаючись з позовною заявою до суду просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, проте ним не враховано, що відповідачем частина заборгованість в розмірі 15 000, 00 грн. була сплачена в березні місяці 2015 р., що підтверджується актом звірки розрахунків від 22.05.2015 р., тобто до звернення з відповідним позовом до суду. Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача 15 000, 00 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, після звернення позивача з відповідним позовом до суду, відповідачем в травні 2015 р. була сплачена частина заборгованості в розмірі 12 100, 00 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків від 22.05.2015 р., підписаним сторонами, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки представник відповідача в попередньому судовому засіданні доказів повного погашення заборгованості не представив, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 119 600, 00 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а відтак підлягають до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 37 527, 50 грн., суд вважає, що вони розраховані вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. В частині стягнення 3% річних в розмірі 5 166, 14 грн., суд вважає, що при їх розрахунку позивачем не вірно визначено період прострочення заборгованості, тому стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 5 124, 81 грн.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сколівське житлово-комунальне господарство» (82600, м. Сколе Львівської області, вул. Стрийська, 34, код ЄДРПОУ 35130622) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму в розмірі 165 775, 03 грн., з них:

- 119 600, 00 грн. - заборгованості з орендної плати;

- 5 124, 81 грн. - 3% річних;

- 37 527, 50 грн. - інфляційних втрат;

- 3 522, 72 грн. - судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 12 100, 00 грн. основного боргу припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 04.06.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.