Рішення

від 03.06.2015 по справі 914/1192/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 р. Справа№ 914/1192/15

Господарський суд Л/о у складі судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали

за позовом: Самбірського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства «Агротехнології», с. Велика Білина Самбірського району Л/о

про стягнення 131 983,71 грн.

Представники:

від прокуратури : Леонтьєва Н.Т. - прокурор відділу

від позивача: Стадник З.Д. - представник

від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Самбірським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Львів до Фермерського господарства «Агротехнології», с. Велика Білина Самбірського району Л/о про стягнення 131 983,71 грн.

Ухвалою суду від 14.04.2015 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 20.05.2015 року. Ухвалою суду від 20.05.15 р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 03.06.15 р.

03.06.15 р. представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача на рахунок позивача 131 983,71 грн. боргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином і у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи; письмових пояснень по суті позову суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи , суд встановив наступне.

24 вересня 2009 року між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та фермерським господарством «Агротехнології» укладено договір №32/2009 про надання фінансової підтримки фермерському господарству.

Відповідно до п.1.1. Договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошові фінансову підтримку на поворотній основі в сумі 100 000,00 грн., а позичальник зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути її позикодавцю у визначений цим договором строк.

Згідно п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язався повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі згідно з встановленим графіком:

- до 01.11.12 р. в сумі 30 000,00 грн.;

- до 01.11.13 р. в сумі 30 000,00 грн.;

- до 24.09.2014 р. в сумі 40 000,00 грн.

На виконання умов договору позивачем на банківський рахунок відповідача перераховано грошові кошти, що підтверджується: платіжним дорученням №38 від 02.10.2009 р. на суму 100 000,00 грн.

Однак, відповідач, свій обов'язок, щодо повернення грошових коштів позивачу, не виконав, в результаті чого, згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості №108, станом на 11.03.15 р. розмір заборгованості становить 100 000,00 грн.

21.01.15р. позивачем надіслано відповідачу претензію №41 з вимогою сплати боргу в сумі 100 000,00 грн., яку останнім залишено без відповіді та без задоволення.

З огляду на викладене, позивач просить суд задоволити позов та стягнути з відповідача 100 000,00 грн. грошових коштів.

Крім цього, відповідно до п. 5.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 14 038,36 грн. пені.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3 895,35 грн. 3% річних та 14 050,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті позову суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств с державною бюджетною установою, яка виконує функції із реалізації державної політики щодо підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Згідно ст.11 Закону України «Про фермерське господарство» та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою КМ України від 25.08.04 р. №1102 Фонд надає фермерським господарствам, за рахунок коштів державного бюджету, фінансову підтримку на поворотній основі.

Отже, позивач надає безпроцентну фінансову допомогу (позику) фермерським господарствам для розвитку та підтримки сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов господарювання, що забезпечує реалізацію державної політики підтримки фермерських господарств, створення стабільних фінансових умов для становлення приватного селянського сектора економіки України. Для даних цілей залучаються кошти Державного бюджету згідно Закону України «Про державний бюджет України».

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, тобто зазначений договір є реальним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.04 №22 (в редакції від 18.10.06, чинній на момент вчинення банківської операції) платіжне доручення -розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення обов'язково має містити такі реквізити: назву розрахункового документа або реєстру; код розрахункового документа; номер розрахункового документа; дату складання розрахункового документа; суму словами та цифрами; код, назву та рахунок платника; банк платника; код банку платника; банк та код банку отримувача; назву, код та рахунок отримувача.

У разі перерахування коштів на рахунки клієнтів-отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в інших банках, розрахунковий документ засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку або підписами уповноважених осіб згідно з внутрішніми нормативними документами банку та відповідального виконавця банку.

Платіжне доручення, долучене позивачем до матеріалів справи, вказаним вимогам відповідає.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що кошти, які перераховувалися позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, перераховувалися як «надання фінансової підтримки на поворотній основі». Відтак, у суду наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 100 000,00 грн.

Також відповідно до поданого суду розрахунку позивачем нараховано відповідачу за період з 14.09.14 р. по 10.03.15 р. 14 038,36 грн. пені. Однак судом здійснено перерахунок пені за вказаний період (сума боргу х(подвійна облікова ставка НБУ)/365 х кількість днів прострочки) та визначено її в розмірі 13 835,60 грн.

Крім цього, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 895,35 грн. 3% річних за період з 01.11.12 р. по 11.03.15 р. та 14 050,00 грн. інфляційних втрат за період з листопада 12 р. по січень 15 р.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 131 780,95 грн. з яких 100 000,00 грн. складає основна сума боргу, 3 895,35 грн. 3% річних, 14 050,00 грн. інфляційні втрати та 13 835,60 грн. пеня.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті позову суду не надав. Заборгованість на момент розгляду справи судом не погасив.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обгрунтованими поданими суду доказами і є такими, що підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 204, 526, 610, 612, 638, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Агротехнології» (81467, Львівська область, Самбірський район, с. Велика Білина; код ЄДРПОУ 36564712) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (м. Львів, Технічна,1; адреса для листування: м. Львів, вул. Замарстинівська,49; код ЄДРПОУ 13817211) 100 000,00 грн. боргу, 3 895,35 грн. 3% річних, 14 050,00 грн. інфляційних втрат та 13 835,60 грн. пені.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Агротехнології» (81467, Львівська область, Самбірський район, с. Велика Білина; код ЄДРПОУ 36564712) в дохід державного бюджету 2 635,61 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.06.2015 р.

Суддя Чорній Л.З.