Рішення

від 03.06.2015 по справі 914/1169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 р. Справа№ 914/1169/15

за позовом: до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ Рудківського виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Рудки Самбірського району Львівської області про:стягнення 7 186,66 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача : Мельник В.В. - представник (довіреність від 18.04.2014р.);

від відповідача : не з»явився;

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотання в порядку ч.6 ст.81-1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступали.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до відповідача, Рудківського виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Рудки Самбірського району Львівської області, про стягнення 7186,66 грн. заборгованості, з якої: 2443,16 грн. пені, 686,70 грн. -3% річних,4056,80 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 10.04.2015 року (суддя Козак І.Б.) порушено провадження справі і прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 12.05.2015 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Козак І.Б. і з метою недопущення порушення процесуальних строків розгляду справи, розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області від 12.05.2015 року, у відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/1169/15 за результатами якого визначено суддю Кітаєву С.Б. для розгляду даної справи.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 12.05.2015 року, розгляд справи відкладався на 03.06.2015 року.

12.05.2015 року (після судового засідання) за вх.№19039/15 в суді зареєстровано подане представником позивача клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів.

В судове засідання 03.06.2015 року позивач забезпечив явку повноважного представника, який з підстав наведених у позовній заяві заявлені позовні вимоги підтримав, просить задоволити позов повністю та стягнути на користь позивача з відповідача 7186,66 грн. заборгованості, з якої: 2443,16 грн. пені, 686,70 грн. -3% річних, 4056,80 грн. інфляційних втрат; відшкодувати понесені судові витрати.

Із клопотаннями, заявами (зокрема в порядку ч.4 ст.22 ГПК України) позивач до суду не звертався.

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов та витребовуваних документів не подав, заявлені позивачем позовні вимоги не заперечив і не спростував у встановленому порядку шляхом подання належних та допустимих доказів. Із заявами, клопотаннями відповідач до суду не звертався.

Матеріалами у справі, зокрема Витягом з ЄДРПОУ, підтверджується , що місцезнаходженням Рудківського виробничого управління житлово-комунального господарства (код ЄДРПОУ 03348815) є адреса: 81440, Львівська область, Самбірський район, місто Рудки, площа Відродження, будинок 5, яка відповідає адресі, вказаній позивачем у позовній заяві і на яку останнім скеровано відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а судом - ухвали по даній справі.

Так, ухвала від 10.04.2015 р. про порушення провадження у справі отримана відповідачем 17.04.2015, ухвала від 12.05.2015 р. про відкладення розгляду справи на 03.06.2015р. - 19.05.2015р., що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, відповідно, за №79014 0958910 6 та за №79014 0980877 0.

У випадку нез»явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п.3.9.2 п.3.9 Постанови від 26 грудня 2018 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процессуального кодексу України судами першої інстанції» (в чинній редакції)).

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши представника позивача, судом встановлено.

28.12.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та Рудківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2890-БО-21, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, газ , що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 36,0 тис.куб.м.(тридцять шість тисяч куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.) та в кількості, зазначеній в цьому пункті договору.

Згідно п.5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.

Згідно п.5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою -20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-305,60 грн., крім того ПДВ-20%-61,12 грн., всього з ПДВ -366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ-20%-776,96 грн., всього з ПДВ -4661,74 грн.

Відповідно до п.5.5, загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 139852,20 грн., крім того ПДВ-27970,44 грн., разом з ПДВ-167822,64 грн.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу . Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов»язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п.7.2, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов»язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 ( п»ять) років.

Відповідно до п.11.1 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

17.07.2013 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/2890-БО-21 від 28.12.2012 року у якій сторони погодили з 01.07.2013 року викласти пункти 5.2 і 5.5 статті 5 «Ціна газу» в новій редакції. Так, згідно п.5.5, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Відповідно до п.2 Додаткової угоди, решта умов договору залишається незмінною і обов»язковою для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач передав у власність , а відповідач прийняв протягом 2013 року природний газ у обсязі 31,196 тис.м.куб. на загальну суму 144654,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме : актом від 31.01.2013 р. (поставка у січні 2013р.) на суму 31 746,43 грн.; актом від 28.02.2013 року (поставка у лютому 2013р.) на суму 26 460,03 грн.; актом від 31.03.2013 р. (поставка у березні 2013 р.) на суму 28194,18 грн.; актом від 30.04.2013 р. (поставка у квітні 2013 р.) на суму 9780,32 грн.; актом від 31.10.2013 р. (поставка у жовтні 2013р.) на суму 6 557,01 грн.; актом від 30.11.2013 р. (поставка у листопаді 2013 р.) на суму 16 849,11 грн.; актом від 31.12.2013 р. (поставка у грудні 2013 р.) на суму 25067,17 грн.

Покупець (відповідач у справі) взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав із порушенням встановленого договором строку виконання, а відтак, у відповідності з п.7.2 договору, за порушення строків виконання грошового зобов»язання за договором, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої згідно розрахунку позивача становить 2 443,16 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за період прострочення, яка згідно розрахунку позивача складає 686,70 грн., та інфляційні втрати в сумі 4 056,80 грн. (розрахунок додається до позовної заяви).

Відтак, позивач у позовній заяві, а його представник у судовому засіданні просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 7 186,66 грн., з яких 2 443,16 грн. пеня, 3% річних - 686,70 грн. інфляційні втрати - 4056,80 грн., розрахунки яких наведено у долученому до позовної заяві документі, іменованому як «Розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних Рудківське ВУ ЖКГ за договором від 28.12.2012 №13/2890-БО-21, станом на дату остаточного розрахунку».

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст.11 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу №13/2890-БО-21 від 28 грудня 2012 року, за змістом якого позивач взяв на себе зобов»язання поставляти природний газ відповідачу, а останній взяв на себе обов»язок прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах та в строки встановлені договором.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки товару.

Відповідно до ст.611 ЦК України та ст.230 ГК України у разі порушення зобов»язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов»язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Актом від 31.01.2013 р. підтверджується поставка позивачем відповідачу природного газу у січні 2013 року вартістю 31 746,43 грн.

«Якщо у договорі виконання грошового зобов»язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року ( частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов»язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов»язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов»язання буде 1 серпня 2014 року», - зазначено у п.1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» (надалі- Постанова №14).

Враховуючи умови п.6.1 договору, відповідач мав обов»язок провести розрахунок з позивачем за отриманий у січні 2013 року газ до 14 лютого 2013 року, тобто, включно по 13.02. 2013 року.

До 14 лютого 2013 року (що вбачається з розрахунку позивача за зобов»язаннями січня 2013 р., підтверджується банківськими виписками і не спростовано відповідачем) відповідач не перерахував позивачу за отриманий у січні 2013 року природний газ кошти в сумі 31 746,43 грн.. Кошти перераховані: 28.02.2013р. в сумі 21 746,43 грн.; 01.03.2013 р. в сумі 10 000,00 грн.

За період з 14.02.2013 р. по 28.02.2013 р. (за 15-ть днів прострочки) від суми боргу 31746,43 грн. позивач нарахував відповідачу 195,70 грн. пені, а за період з 01.03.2013 р. по 01.03.2013р. (за один день прострочки) - 4,11 грн. пені від суми боргу 21 746,43 грн. за зобов»язаннями січня 2013 року.

Однак, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені (п.1.9 Постанови №14). Отже, пеня підлягає стягненню за період з 14.02.2013р. по 27.02.2013р. від суми боргу 31 746,43 грн. в сумі 182,65 грн.; за 28.02.2013р. від суми боргу 21 746,43 грн. - в сумі 8,94 грн. Разом - в сумі 191,59 грн .

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За зобов»язаннями січня 2013 року позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 39,96 грн. за ті ж періоди, що й пеня.

Перерахувавши 3% річних суд дійшов висновку, що за зобов»язаннями січня 2013 року 3% річних підлягають до стягнення в сумі 38,32 грн . , а саме : за період з 14.02.2013р. по 27.02.2013 р. від суми боргу 31 746,43 грн. - 36,53 грн. ; за 28.02.2013 року від суми боргу 21746,43 грн. - 1,79 грн.

Враховуючи, що дні 28.02.2013р. і 01.03.2013р. є датами фактичної сплати заборгованості і не включається в період часу за який здійснюється стягнення нарахованих 3% річних, то згідно проведеного судом перерахунку за зобов»язаннями січня 2013 року до стягнення підлягають 3% річних в сумі 38,32 грн .

Вартість поставленого у лютому 2013 року газу - 26 460,03 грн. Відповідач зобов»язаний був оплатити 26 460,03 грн. до 14.03.2013 року. Оплата проведене відповідачем 27.03.2013 року у повній сумі (26 460,03 грн.). За період з 14.03.2013р. по 26.03.2013 р. від суми боргу 26 460,03 грн. пеня підлягає до стягнення в сумі 141,36 грн. , а 3% річних - в сумі 28,27 грн .

Позивачем неправомірно включено в розрахунки пені та 3% річних за зобов»язаннями лютого 2013 року дату 27.03.2013 р., яка є датою розрахунку відповідачем за отриманий у лютому 2013 року природний газ.

Вартість поставленого у березні 2013 року газу - 28 194,18 грн. Відповідач зобов»язаний був оплатити 28 194,18 грн. до 14.04.2013 року. Оплата проведене відповідачем 22.04.2013 року у повній сумі (28 194,18 грн.). За період з 14.04.2013р. по 21.04.2013 р. від суми боргу 28 194,18 грн. пеня підлягає до стягнення в сумі 92,69 грн. , а 3% річних - в сумі 18,54 грн .

Позивачем неправомірно включено в розрахунки пені та 3% річних за зобов»язаннями березня 2013 року дату 22.04.2013 р., яка є датою розрахунку відповідачем за отриманий у березні 2013 року природний газ.

За зобов»язаннями квітня, жовтня та листопада 2013 року позивач не нараховував пеню та 3% річних, оскільки як вбачається із Розрахунку, з боку відповідача відсутнє прострочення оплати отриманого у цих місяцях 2013 року природного газу.

Вартість поставленого у грудні 2013 року газу - 25 067,17 грн. Відповідач зобов»язаний був оплатити 25 067,17 грн. до 14.01.2014 року. Оплата проведене відповідачем 29.10.2014 року у повній сумі (25 067,17 грн.).

Як вбачається із розрахунку пені за зобов»язаннями грудня 2013р., позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня за період з 14.01.2014 року по 14.04.2014 р. в сумі 812,45 грн. та за період з 15.04.2014 р. по 13.07.2014 р. в сумі 1 174,38 грн., разом - в сумі 1 986,83 грн . та 3% річних за ці ж періоди - в сумі 595,43 грн .

Із врахуванням вищенаведеного вимога позивача у позові про стягнення пені підлягає до задоволення частково, в сумі 2412,47 грн .; вимога про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково - в сумі 680,56 грн.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця ( див. Постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).

Виходячи із розрахунку позивача, останнім правомірно за зобов»язаннями грудня 2013 року нараховано 4 056,80 грн. інфляційних втрат .

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково в сумі 7149,83 грн., з яких: пеня - 2412,47 грн., 3% річних - 680,56 грн., інфляційні втрати - 4056,80 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1817,64 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3,22, 32, 33, 34, 36, 43, 49,75, 82, 83, 84,85, 116 ГПК України, суд,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Рудківського виробничого управління житлово-комунального господарства (81440, Львівська область, Самбірський район, м.Рудки, площа Відродження, будинок 5; код ЄДРПОУ 03348815) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) кошти в сумі 7149,83 грн., з яких : 2412,47 грн. пеня, 680,56 грн. - 3% річних, 4056,80 грн. - інфляційні втрати, а також стягнути 1817,64 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

В засіданні 03.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення виготовлено 08.06.2015р.

Суддя Кітаєва С.Б.