Рішення

від 03.06.2015 по справі 914/923/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 р. Справа№ 914/923/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівжитлокомплекс", м.Львів

про стягнення 13 541,61 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури Куцик В.Б. - прокурор (посвідчення №011165);

від позивача Терех-Лагодюк О.М.- представник (довіреність №212/10 від 28.01.2016р.);

від відповідача Малець Ю.В. - представник (довіреність № б/н від 03.04.2015р.)

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Прокурор Залізничного району міста Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівжитлокомплекс" про стягнення 13 541,61 грн., з яких 11 743,64 грн. - основний борг, 845,77 грн. - пеня, 94,86 грн. - 3% річних та 857,34 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 23.03.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.04.2015р. Ухвалою суду від 08.04.2015р. розгляд справи відкладено на 06.05.2015р. Ухвалою від 06.05.2015р. розгляд справи відкладено на 20.05.2015р. Ухвалою від 20.05.2015р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 03.06.2015р.

Представник позивача подав пояснення (вх.№21618/15 від 26.05.2015р.) по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та поданих поясненнях.

Представник відповідача подав додаткові пояснення (вх.№22425/15 від 02.06.2015р.) до відзиву на позовну заяву, в яких ТзОВ "Львівжитлокомплекс" проти позову заперечує. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд -

встановив:

01.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівжитлокомплекс" (надалі - виконавець) та Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" (надалі - теплопостачальна організація) укладено договір №107 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту - договір), згідно якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати виконавцю теплову енергію в гарячій воді, гарячу воду в потрібних йому обсягах, а виконавець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію на опалення, вентиляцію та підігрів води в залежності від конкретних потреб виконавця (далі по тексту - теплова енергія) та/або гарячу воду за встановленими відповідними органами влади тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Адресою об'єкта теплопостачання є 79069, м.Львів, вул.Річицька, 9.

Теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби в наступні періоди: теплова енергія на опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; теплова енергія на підігрів води, або постачання гарячої води - протягом року згідно з графіком, затвердженим органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).

Згідно із п.3.2.2. договору виконавець зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії та/або гарячої води в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Облік споживання теплової енергії і гарячої води проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності (під відсутністю, крім фактичної відсутності, розуміється також: пошкодження, виходу з ладу, неправильна/некоректна робота приладів обліку, нездійснення повірки у встановлені терміни) - розрахунковим способом згідно норм чинного законодавства та умов цього договору (п.5.1 договору).

Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць.

Виконавець зобов'язується проводити оплату за теплову енергію та/або гарячу воду шляхом перерахування коштів на банківський рахунок теплопостачальної організації в термін до 25 числа місяця, наступного за звітним, в розмірі фактично спожитої теплової енергії та/або гарячої води житловим будинком виконавця, на підставі рахунку, наданого теплопостачальною організацією (п.6.3. договору).

Крім того судом встановлено, що між сторонами договору 01.12.2012р. укладено договір №1 про внесення змін до договору про постачання теплової енергії №107 від 01.11.2012р., відповідно до якого сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до договору №107, а саме:

- розділ 6 договору № 107 додати пунктом 6.10. наступного змісту:

« 6.10. У відповідності до ст.528 Цивільного Кодексу України зобов'язання виконавця згідно цього Договору по оплаті спожитої теплоної енергії може виконуватися як безпосередньо виконавцем, так і іншими особами (в тому числі мешканцями житлового будинку, постачання теплової енергії до якого є предметом цього договору).»

- розділ 6 Договору №107 додати пунктом 6.11. наступного змісту:

« 6.11. Теплопостачальна організація зараховує кошти, поступлені від інших осіб, як виконання обов'язку виконавця по цьому договору, якщо в платіжному дорученні, квитанції на переказ готівки, іншому платіжному документі вказано, що сума оплачується такою іншою особою за ТзОВ «Львівжитлокомплекс», а також вказано те, що оплату здійснено на виконання умов Договору №107»

- розділ 6 Договору №107 додати пунктом 6.12. наступного змісту:

« 6.12. Теплопостачальна організація веде облік коштів, що надійшли від інших осіб на виконання обов'язку виконавця за цим договором, конкретно по кожній такій іншій особі. Теплопостачальна організація складає в двох примірниках щомісячний звіт про поступлені кошти від інших осіб на виконання обов'язку виконавця за цим договором, з переліком по

кожній особі.»

Як зазначено у позовній заяві, всупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 11 743,64 грн.

У відповідності до п.7.2.3. договору виконавець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків та теплову енергію, а саме зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Отже на підставі п.7.2.3. договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 845,77 грн.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України відповідачу нараховано 94,86 грн. 3% річних та 857,34 грн. інфляційних втрат.

Таким чином загальний розмір заборгованості, який прокурор в інтересах держави в особі позивача просить стягнути з відповідача становить 13 541,61 грн., з яких 11 743,64 грн. - основний борг, 845,77 грн. - пеня, 94,86 грн. - 3% річних та 857,34 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву та додаткові пояснення до відзиву. Зокрема відповідач зазначив, що ним велася лише організаційна робота, яка полягала у формуванні квитанцій на оплату послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді та направленні їх мешканцям, які самостійно здійснювали проплати на рахунок ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та відповідно виконували зобов'язання виконавця за договірними правовідносинами. А тому відповідач вважає, що, оскільки, заборгованість виникла не з його вини, а мешканців будинку, тому на останніх покладається обов'язок по її погашенню.

Також відповідач зазначив, що з 10.04.2014р. ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з метою приведення своєї діяльності у відповідність до норм чинного законодавства України зобов'язане було переукласти договори про постачання теплової енергії в гарячій воді індивідуально з кожним мешканцем (власником квартири), що зокрема передбачено ч.3 ст.29 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». А тому, відповідач вважає, що належною стороною договору, а відповідно споживачем, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» є власники квартир, орендарі чи квартиронаймачі.

Також відповідач зазначив, що із моменту укладення договору №107 і в момент виникнення заборгованості споживачами послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді були власники квартир (які обладнані індивідуальними приладами обліку тепла), а не забудовник, який, на думку відповідача, є неналежною стороною договору.

Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що дія договору №107 припинилась 31.12.2014р.

Також ТзОВ "Львівжитлокомплекс" зазначає, що позивачем не надано договорів, які були укладені між ним та індивідуально кожним мешканцем, а тому відповідач вважає, що платежі, які проводились мешканцями будинку, здійснювались в рахунок виконання відповідачем зобов'язань за договором №107.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Відтак, оскільки ЛКП "Залізничнетеплоенерго" створене Львівською міською радою, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради. Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідачу постачалась теплова енергія в гарячій воді згідно укладеного з позивачем договору №107 від 01.11.2012р.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не оплатив спожиті послуги в строки передачені п.6.3. договору.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи містяться рахунки, які виставлялись відповідачу. Відповідно до поданого позивачем розрахунку позовних вимог заборгованість позивача становить 11 743,64 грн.

Щодо заперечень відповідача про наявність у нього вказаної заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно із поданим позивачем розрахунком боргу останнє нарахування за спожиту теплову енергію для ТзОВ «Львівжитлокомплекс» здійснено за жовтень 2014р. на основі поданих показників загальнобудинкового лічильника, тобто до моменту передачі будинку по вул.Річицькій, 9 з балансу ТзОВ «Львівжитлокомплекс» на баланс ОСББ «Річицьке». Кінцевий показ лічильника зазначено також у виставленому відповідачу рахунку №10-107 від 31.10.2014р.

В листопаді 2014р. позивачем проводилось нарахування кожному мешканцю будинку по вул.Річицька, 9 на основі показів лічильника, зафіксованих у акті про використання теплової енергії. Відповідно до акту різниця показів за листопад становить 63,70 Дж, що відповідає 15,309 спожитих ГКАЛ, на які проведено нарахування. Даний факт підтверджується відомістю нарахувань за теплову енергію за листопад 2014р. слід також відмітити, що показник за попередній період в акті про використання теплової енергії та кінцевий показник в рахунку №10-107 від 31.10.2014р. співпадають.

Таким чином, з листопада 2014р. позивач проводить нарахування мешканцям будинку по вул.Річицькій, 9 лише поточні нарахування за спожиту теплову енергію без заборгованості, а кошти, які надійшли від мешканців будинку в оплату боргу ТзОВ «Львівжитлокомплекс» відповідно до договору №1 про внесення змін до договору про постачання теплової енергії враховані в поданому розрахунку заборгованості.

Щодо терміну дії договору слід зазначити, що відповідно до п.10.3. договору припинення дії договору не звільняє виконавця від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Відповідачем доказів сплати заборгованості ним чи мешканцями будинку у відповідності до договору №1 про внесення змін до договору про постачання теплової енергії у розмірі 11 743,64 грн. не подано.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 11 743,64 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п.7.2.3. договору виконавець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків та теплову енергію, а саме зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 845,77 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 94,86 грн. 3% річних та 857,34 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то сплата судового збору відповідно до ст.49 ГПК України в розмірі 1 827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівжитлокомплекс" (79049, м.Львів, вул.Драгана, буд. 9 кв. 25, код ЄДРПОУ 32712444) на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри, буд. 4а, код ЄДРПОУ 20784943) 11 743,64 грн. - основного боргу, 845,77 грн. - пені, 94,86 грн. - 3% річних та 857,34 грн. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівжитлокомплекс" (79049, м.Львів, вул.Драгана, буд. 9 кв. 25, код ЄДРПОУ 32712444) в дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 08.06.2015р.

Суддя Петрашко М.М.