Рішення

від 02.06.2015 по справі 914/1113/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 р. Справа№ 914/1113/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання О. Сало розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ;

до відповідача: Приватного малого підприємства "Максандра", м. Червоноград, м. Соснівка, Львівська область;

про: стягнення 19 992 грн. 91 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 08.04.2015 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного малого підприємства "Максандра" про визнання недійсним договору про стягнення 19 992 грн. 91 коп. Розгляд справи призначено на 28.04.2015 року.

У судовому засіданні 28.04.2015 року представник позивача у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та слухання справи без його участі. Представник відповідача проти позову заперечив, подав документи (довідку та виписку з ЄДР) для долучення до матеріалів справи. Судом відкладено розгляд справи на 19.05.2015 року.

У судовому засіданні 19.05.2015 року представники позивача та відповідача заявили клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку із можливістю реструктуризації боргу. Забезпечуючи сторонам можливість мирного врегулювання спору, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 02.06.2015 року.

У судове засідання 02.06.2015 року представники сторін не з'явились, причин неявки не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 02.06.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (надалі по тексту рішення - позивач, банк згідно з Умовами) звернулось до суду із позовом до Приватного малого підприємства "Максандра" (надалі по тексту рішення - відповідач, клієнт згідно з Умовами) про стягнення 19 992 грн. 91 коп. заборгованості, з яких 12 165 грн.00 коп. заборгованість за кредитом, 4 610 грн. 79 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, 2 201 грн. 67 коп. пені за невчасне виконання зобов'язань за договором, 1 015 грн. 45 коп. заборгованість по комісії за користуванням кредиту.

Відповідачу було відкрито поточний рахунок із кредитним лімітом 13 000 грн. на підставі заяви відповідача від 02.07.2012 року про відкриття поточного рахунку. Кредит надавався взамін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди. Однак, клієнт порушував взяті на себе зобов'язання, у результаті чого станом на лютий 2015 року у нього виникла заборгованість в описаному вище розмірі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судовому засіданні усно проти позову заперечив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 02.07.2012 року Юрку О.А. - директором Приватного малого підприємства "Максандра" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі по тексту рішення - заява), відповідно до якої він приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі по тексту рішення - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvаtbаnk.uа., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 02.07.2012 року (надалі по тексту рішення - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до договору відповідачу було відкрито кредитний ліміт на загальну суму 13 000 грн., на поточний рахунок № 26004060881033 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, «sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок його грошових коштів на його поточному рахунку (п. 3.2.1.1.5 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Банком на виконання умов договору надано клієнту кошти, що вбачається з довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 26.03.2015 року, відповідно до якої розмір кредитного ліміту змінювався, а саме, 07.07.2012 року становив 0,0 грн., 15.03.2013 року - 6 000 грн., 21.03.2013 року - 8 000 грн., 21.06.2013 року - 12 000 грн., 23.09.2013 року - 13 000 грн., 01.03.2014 року - 13 000 грн. 00 коп., 02.03.2014 року - 12 446 грн. 87 коп.

Кредитними коштами клієнт скористався, підтвердженням чого є виписка за період з 07.07.2012 року по 10.04.2015 року по особовому рахунку клієнта за № 26004060881033, згідно з якою 02.09.2014 року (як і в виписці за період з 01.09.2014 року по 23.02.2015 року, що долучена до позовної заяви) винесеною на прострочення кредиту за договором від 02.07.2012 року є сума 12 165 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4).

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.10).

Відповідачем взяті на себе зобов'язання виконувались неналежним чином, а саме не сплачено вчасно кошти, необхідні для погашення заборгованості, що вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по особовому рахунку клієнта за період з моменту отримання кредиту та станом на квітень 2015 року, в яких відображено рух коштів по рахунку: надання коштів банком та часткове виконання клієнтом своїх зобов'язань по їх поверненню. Як вбачається з розрахунку заборгованості та описаних вище виписок, долучених до матеріалів справи, станом на 02.09.2014 року сальдо прострочене становило 12 165 грн., останній платіж по погашенню тіла кредиту був здійснений 04.08.2014 року і до моменту здійснення позивачем розрахунку заборгованості не здійснювався. Відповідачем не подано доказів погашення заборгованості і під час розгляду справи судом.

Враховуючи порушення умов договору клієнтом, банк надсилав відповідачу претензію № 20706LVQGS0U5 від 05.02.2015 року про наявність заборгованості у розмірі 19 151 грн. 71 коп. та вимагав негайно погасити її. Вказана претензія відправлена клієнту 13.02.2015 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення, списком згрупованих поштових відправлень та поштовою квитанцією. Докази надання відповіді на претензію чи сплати боргу у матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи наявний акт звірки станом на 23.02.2015 року про наявність заборгованості в розмірі 19 992 грн. 91 коп., який разом з позовною заявою надсилався відповідачу, що вбачається з опису вкладення, однак, підписаного сторонами примірника акта звірки у матеріали справи не подано.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір банківського обслуговування № б/н від 02.07.2012 року, укладений внаслідок підписання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет.

Заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг підписана представником банку та клієнтом. Заявою про відкриття поточного рахунку передбачено, що при укладанні договорів і додаткових угод банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» - електронний цифровий підпис за правовим статусом, прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відтак, заява про відкриття поточного рахунку укладена та підписана сторонами належним чином. Аналогічна позиція зазначена Вищим господарським судом України, зокрема, у постанові від 17.02.2015 року у справі № 904/1517/14.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору банківського обслуговування позивач надав відповідачу кредитний ліміт у загальному розмірі 13 000 грн., яким клієнт скористався, що підтверджується довідкою та виписками за періоди з 07.07.2012 року по 10.04.2015 року, з 01.09.2014 року по 23.02.2015 року по особовому рахунку клієнта за № 26004060881033, описаними вище, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Вказаними виписками також підтверджено прострочене сальдо в сумі 12 165 грн. станом на 02.09.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяльності за звітний період.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками. Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Відповідно до п. п. 5.1.-5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, зокрема, як особові рахунки та виписки з них. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях інформації банки зобов'язані зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з п. п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відтак, подані представником позивача виписки по рахунках клієнта є належними доказами надання банком коштів, які відображають обіг грошових коштів по рахунку, їх надання, отримання, повернення.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди. Порядок розрахунків визначений Умовами та тарифами надання банківських послуг, який, як встановлено з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, клієнтом порушено.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Враховуючи порушення умов договору клієнтом, банк повідомляв відповідача про наявність заборгованості та вимагав здійснити її погашення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, претензією № 20706LVQGS0U5 від 05.02.2015 року, описаною вище. Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого до матеріалів справи, а також виписки по рахунку, заборгованість по тілу кредиту виникла 02.09.2014 року у розмірі 12 165 грн. та не погашалася до 23.02.2015 року. Не подано доказів погашення основної суми боргу і під час розгляду справи. Докази повного чи часткового погашення відповідачем заборгованості, належного виконання своїх обов'язків, вчасного повернення суми кредиту та відсотків за його користування у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

За договором (п. 3.2.1.4.3, 3.2.1.4.4 Умов) клієнт зобов'язався виплачувати проценти за користування кредитом та винагороду. Зокрема, відповідно до п. 3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (надалі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1).

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.2.1.4.1.2), а відповідно до 3.2.1.4.1.3 у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9).

Відповідно до п. 3.2.1.1.17 Умов при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку, або на будь-які пластикові картки, а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань.

Суд погоджується зі здійсненим позивачем нарахуванням 4 610 грн. 79 коп. заборгованості по процентах та 1 015 грн. 45 коп. заборгованості по комісії.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 (в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи із 360 днів у році) від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, у відповідні періоди застосовується ставка пені в межах подвійної облікової, що не суперечить вимогам законодавства та договору.

Крім цього, п. 3.2.1.5.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість шестимісячного періоду нарахування пені, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відтак, період, вказаний позивачем, відповідає Умовам, вимогам законодавства та є правомірним, розрахунок здійснено математично правильно з дотриманням обмеження подвійної облікової ставки НБУ, що є підставою для задоволення такої вимоги у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи належне виконання банком своїх обов'язків по наданню кредитного ліміту, відсутність доказів належного виконання зобов'язань та спростування наявності заборгованості клієнтом, суд приходить до висновку про порушення договірних зобов'язань відповідачем, що є підставою для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного малого підприємства "Максандра" (80193, Львівська обл., місто Червоноград, місто Соснівка, вул. Театральна, будинок 5, квартира 22, код ЄДР 20809689) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570) 12 165 грн.00 коп. заборгованості за кредитом, 4 610 грн. 79 коп. заборгованості по процентах, 2 201 грн. 67 коп. пені, 1 015 грн. 45 коп. заборгованості по комісії та 1 827 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 08.06.2015 року.

Суддя Матвіїв Р.І.