Рішення

від 04.06.2015 по справі 922/1818/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р.Справа № 922/1818/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Гроссу Г.В.,дов.№ 38-1870 від 28.05.2010р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2015 року позивач, комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ", м. Харків (відповідача) суми заборгованості у розмірі 33013,29 гривень, у тому числі, 26035,62 гривень суми основної заборгованості, 1377,87 гривень суми нарахованої пені, 505,16 гривень суми 3% річних та 5094,64 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №16125 про постачання теплової енергії, укладеного між сторонами 01 липня 2013 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 березня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 квітня 2015 року.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2015року, задоволено клопотання позивача щодо продовження терміну розгляду справи на п'ятнадцять днів до 10.06.2015 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача , розгляд справи відкладено до 04.06.2015року.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 04 червня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, через канцелярію суду від позивача на виконання вимог ухвали господарського суду від 27 березня 2015 року по даній справі надійшли: копія витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача(роздруківка з інформаційно - ресурсного центру), вказані документи долучені судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі , направлена на адресу, яка вказана позивачем у позовній заяві, повернулась до суду без вручення адресату, з поміткою "за закінченням строку зберігання".

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

01 липня 2013 р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" (відповідач) був укладений договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 16125.

Умовами договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

П. 6.3. договору відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:

- до 28 -ого числа поточного місяця , при розрахунках за показником приладів обліку,

- до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим при відсутності приладів комерційного обліку.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії. Факт користування тепловою енергією у приміщенні, в якому знаходився відповідач в спірний період, за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій,17 підтверджується актами про включення опалення №172/368 від 06.10.13 р., № 172/468 від 14.04.2014 р. та актами відключення опалення № 172/1836 від 26.10.2014 р., підписаними представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем, належним чином засвідчені копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з жовтня 2013 року по лютий 2015року утворилась заборгованість в сумі 26035,62 грн., яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач суду не надав.

Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Враховуючи вказані обставини та вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі - 26035,62грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

За приписом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 5094,64 грн. інфляційних витрат з періодом нарахування з 01.11.2013 року по 23.03.2015 р. року, та 505,16 грн. 3% річних за період з 28.10.2013 року по 23.03.2015 року, розрахунок перевірено судом та є вірним.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 505,16 грн. та інфляційних витрат в сумі 5094,64 грн підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме в разі несвоєчасної плати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1377,87 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом та є вірним, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст.625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст.193,198 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ -СТИЛЬ" (61010, Харківська область, м. Харків, вул. Першої кінної армії, буд.66, код 34954500) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова МФО 351823, код 31557119) - 26035,62 гривень суми основної заборгованості, 1377,87 гривень суми нарахованої пені, 505,16 гривень суми 3% річних та 5094,64 гривень суми інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк