Рішення

від 26.05.2015 по справі 922/1529/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р.Справа № 922/1529/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Костянтинівського міжрайонного прокурора, м. Костантинівка в інтересах держави в особі Донецької обласної ради в особі Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомун-енерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомун-енерго" "Костянтинівкатепломережа", м. Костянтинівка до Луганського національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу "Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету", м. Костянтинівка про стягнення 289 287,35 грн. за участю представників:

прокурора - Панової М.С. (посв. №027079 від 01.07.2014 р.)

позивача - Анохіної Т.І. (дов. № юр/2484 від 30.12.2014 р.)

відповідача - Осовицької Т.А. (дов. № 1 івд 10.03.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівський міжрайонний прокурор (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Луганського національного аграрного університету в особі Відокремленого підрозділу "Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету" (надалі - Відповідач) на користь Комунального підприємства "Донецьктеплокомун-енерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Костянтинівкатепломережа" суму основного боргу у розмірі 210 280,60 грн., 14 312,41 грн. - три відсотки річних, 64 694,34 грн. - інфляційні витрати. Також просить суд судові витрати покласти на Відповідача.

Від Прокурора заяв та клопотань не надійшло, у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло, у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло, у судовому засіданні зазначає, що позов визнає в частині суми основного боргу у розмірі 175 603,44 грн., яку розстрочити на 24 місяці та заперечує проти 14 312,41 грн. - трьох відсотків річних, 64 694,34 грн. - інфляційних витрат, а також просить суд застосувати строк позовної давності до вимог в частині стягнення суми у розмірі 34 677,16 грн. (за період з лютого 2012 р. та 5 днів березня 2012 р.).

Відповідач підтримує клопотання, де просить суд визнати Луганський національний аграрний університет неналежним відповідачем, а також передати справу за підсудністю до іншого господарського суду.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Прокуратурою міста Костянтинівка при вивченні стану дотримання юридичними та фізичними особами - підприємцями вимог Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що відповідно до договору про постачання теплової енергії № 407 від 30.01.2012 обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Костянтинівкатепломережа» зобов'язалось постачати Луганському національному аграрному університету в особі відокремленого підрозділу «Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету» теплову енергію в потрібних йому обсягах, а останній - Відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у строк, передбачений цим договором, згідно пункту 3 договору.

Пунктом 18 Правил з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, передбачається, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п.1.1. вищенаведеного договору Теплопостачальна організація (Позивач) зобов'язується постачати Споживачу (Відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач - прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Згідно умов договору Відповідачу була поставлена теплова енергія за період з січня 2012 року по грудень 2012 року (включно), що підтверджується актами на включення опалення за відповідні періоди, актами на відключення опалення, актами виконаних робіт, рахунками.

15 жовтня 2011 року були підписані акти на включення опалення по об'єктах Відповідача. 30 березня 2012 року був підписаний акт на відключення опалення. 15 жовтня 2012 року був підписаний акт на включення опалення. Визначено об'єкти, теплопостачання яких обумовлюється цим договором із додатками № № 1, 1.1, 1.2.

ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Костянтинівкатепломережа» свої зобов'язання за договором виконала, поставивши відповідачу теплову енергію за період з січня 2012 року по 31.12.2012 включно у розмірі 444 780,79 грн., що підтверджується рахунками: за січень 2012 року № 112-407 від 30.01.2012 на суму 58510,73 грн.; за лютий 2012 року № 212-407 від 16.02.2012 на суму 184197,18 грн.; за березень 2012 року № 312-407 від 20.03.2012 на суму 164110,52 грн.; за квітень 2012 року № 412-407 від 18.04.2012 на суму - 11965,12 грн. (був зроблений перерахунок послуг за період: частково за березень 2012 та 15 днів квітня 2012 року); за жовтень 2012 року № 407 від 23.10.2012 на суму 6220,99 грн.; за листопад 2012 року № 407 від 19.11.2012 на суму 18662,99 грн.; за грудень 2012 року № 407 від 12.12.2012 на суму 25043,50 грн. з доказами отримання їх Відповідачем.

Таким чином, вартість наданої Позивачем теплової енергії Відповідачу складає 444780,79 грн.

Також, між ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Костянтинівкатепломережа» та Відповідачем підписані Акти виконаних робіт: за січень 2012 року № 407 від 30.01.2012 на суму 58510,73 грн.; за лютий 2012 року № 407 від 29.02.2012 на суму 184197,18 грн.; за березень 2012 року № 407 від 20.03.2012 на суму 164110,52 грн.; за жовтень 2012 року № 407 від 31.10.2012 на суму 6220,99 грн.; за листопад 2012 року № 407 від 30.11.2012 на суму 18662,99 грн.; за грудень 2012 року № 407 від 30.12.2012 на суму 25043,50 грн., у яких зазначена відповідальна особа Відповідача, що їх отримала.

Відповідно до розділу 5 Договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 407 від 30.01.2012 зазначено, що: «5.2. Розрахунковим періодом є календарний місяць. 5.3. Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі пред'явленого Теплопостачальною організацією рахунку, в розмірі вартості, зазначеної в Додатку 1, кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Теплопостачальна організація наприкінці розрахункового місяця підтверджує використання коштів, як попередньої оплати, остаточним рахунком та актом приймання-передачі теплової енергії. 5.4.Якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем у період з 25-го по 30 (31) число розрахункового місяця».

Таким чином, Відповідач повинен проводити оплату за договором № 407 від 30.01.2012 року за поставлену Позивачем теплову енергію щомісяця не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця.

Однак, Відповідач неналежно виконував зобов'язання за договором, несвоєчасно сплачував за фактично одержану теплову енергію, чим порушив умови договору, у зв'язку з чим в період з лютого 2012 року по грудень 2012 року за Відповідачем склалась заборгованість в розмірі 210 280,60 грн.

Доказами часткової оплати за поставлену теплову енергію Відповідача є копії виписок із банку та копія платіжного доручення, які надані до позовної заяви, так: - лата за послуги теплопостачання за січень 2012 року була проведена платежами: від 18.10.2012 року на суму 27260,00 грн. та від 19.10.2012 року 31250,74 грн.; - оплата за послуги теплопостачання за лютий 2012 року була проведена платежами: від 19.10.2012 року 26489,26 грн. (57740,00-31250,74 = 26489,26 грн.), від 27.11.2012 року 80900,00 грн., від 20.12.2012 року 48500,00 грн., від 27.12.2013 року 19425,21 грн. (переплата за 12.2013), від 30.04.2014 року 674,99 грн. (переплата за 03.2014), тобто всього Відповідачем сплачено заборгованості 234 500,20 грн.

Отже, заборгованість Відповідача за Договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 407 від 30.01.2012 складає 210280,60 грн. (444780,79 грн. нараховано за договором, 234500,20 грн. часткова оплата).

Відповідач не заперечує про наявність заборгованості та підтверджує її, підписавши акт звіряння взаємних розрахунків від 06.04.2015 року та у наданому відзиві щодо поставленої теплової енергії.

Відповідач неналежне виконував зобов'язання по договору, несвоєчасно сплачував за фактично одержану теплову енергію, чим порушив умови договору, у зв'язку з чим в період з лютого 2012 року по грудень 2012 року за Відповідачем склалась заборгованість в розмірі 210 280,60 грн.

Так Відповідачу було нараховано заборгованості за період з 21.12.2012 по 28.02.2015 включно з урахуванням 3% річних складає 14 312,41 грн. та заборгованості за період з 21.12.2012 по 28.02.2015 включно з урахуванням індексу інфляції складає 64 694,34 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стосовно клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності до вимог в частині стягнення суми у розмірі 34 677,16 грн. (за період з лютого 2012 р. та 5 днів березня 2012 р.) суд відмовляє у його задоволенні, оскільки заявником, а ні у відзиві, а ні у судових засіданнях не надано жодного доказу та не визначено правової природи зазначеної суми (штрафу, пені, санкції) щодо застосування строку позовної давності, а отже не може бути застосовано жодної норми.

Стосовно клопотання Відповідача про визнання Луганського національного аграрного університету неналежним відповідачем, а також передати справу за підсудністю до іншого господарського суду, також залишається без задоволення, з урахуванням наступного.

За приписами п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

За приписами п.4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

При зверненні до суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення, Відповідач не надав жодного доказу в підтвердження наявності обставин, які б підтверджували ускладнення виконання рішення суду або зробили б його виконання неможливим та винятковість випадку у розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якого може бути надано розстрочку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події).

Відповідачем не доведено, що скрутний стан Відповідача є винятковою обставиною у розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан утворився внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних обставин, що б унеможливило виконання договірних зобов`язань та рішення суду.

Стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Надання розстрочки на підставі тяжкого матеріального стану відповідача не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України, адже враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, Відповідач у випадку порушення грошового зобов`язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Крім того, відповідно до п. 7.2. Пленуму Вищого Господарського Суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Надання розстрочки виконання рішення суду негативно вплине на матеріальні інтереси Позивача, який тривалий час не отримуватиме кошти по даному договору та не матиме можливості використати їх у своїй господарській діяльності, що може привести до тяжкого фінансового стану Позивача.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо наявної загрози банкрутства, відсутності коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а також щодо наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим без надання розстрочки.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в даному випадку судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 173, 174, 179, 180, 193 ГК України та ст.ст. 6, 14, 509, 510, 525 - 527, 530, 546, 548 - 552, 598, 599, 610, 611, 626 - 647, 649, 651 - 654 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Луганського національного аграрного університету (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Артема, 44, Код ЄДРПОУ 00493669) в особі Відокремленого підрозділу «Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету» (85103, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Учбова, 1, Код ЄДРПОУ 34641716) на користь Донецької обласної ради в особі Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (Юридична адреса: 84307, м. Краматорськ, пров. Земляний, 2; Поштова адрес: 85114 м. Костянтинівка, вул. Ємельянова, 69, ЄДРПОУ 03337119) в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Костянтинівкатепломережа» (85102, м. Костянтинівка, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 05540860) суму: - основного боргу у розмірі 210 280,60 грн.; - 3 % річних у розмірі 14 312,41 грн., - індекс інфляції у розмірі 64 694,34 грн.

Стягнути з Луганського національного аграрного університету (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Артема, 44, Код ЄДРПОУ 00493669) в особі Відокремленого підрозділу «Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету» (85103, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Учбова, 1, Код ЄДРПОУ 34641716) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 5 785,75 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.06.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін