Рішення

від 04.06.2015 по справі 922/2994/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р.Справа № 922/2994/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дап Інвестментс Лімітед", м. Харків до Товариства х обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 15 591,56 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Пархоменко О.О., довіреність від 15.01.2015 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дап Інвестментс Лімітед", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг з утримання будівлі та прилеглої території та про відшкодування вартості комунальних послуг №Е14/13 від 01.06.2013р. в сумі 9 951,05 грн., пеню, яка складає - 1 907,01 грн., річні (3%) - 132,49 грн., інфляційні нарахування - 3 602,28 грн., а всього - 15 592,83 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2015р. о 10 годині 30 хвилин.

У призначеному 04.06.2015 р. судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь заявлену суму заборгованості. Також через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 18.05.2015р. надав супровідний лист (вх. №22561) з додатковими документами. Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначене 04.06.2015 р. судове засідання відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61072, м. Харків, просп. Леніна, буд. 27 Б, офіс 506 та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дап Інвестментс Лімітед" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживач) було укладено договір №Е14/13 про надання послуг з утримання будівлі та прилеглої території та про відшкодування вартості комунальних послуг, відповідно до умов якого Виконавець надає послуги з утримання будівлі та прилеглої території відносно нежитлових приміщень 5-го поверху №№6 та 22, загальною площею 140,1 кв. м, які знаходяться у Торгівельному центрі за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 27-Б та належать Споживачу на праві оренди, а також оплачує вартість спожитих у приміщенні комунальних послуг на підставі договорів, укладених Виконавцем із спеціалізованими комунальними підприємствами та організаціями, що надають вказані Комунальні послуги, а Споживач зобов'язується у порядку та розмірі, визначених цим Договором, оплачувати надані Послуги та відшкодовувати Виконавцю вартість спожитих у Приміщенні Комунальних послуг.

Згідно п. 2.4. Договору розмір щомісячної плати за надані Послуги на момент укладення цього Договору за один квадратний метр загальної площі Об'єкту становить 13,10 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2,18 грн.

Додатковою угодою №1 від 01.06.2013 р. до Договору сторони встановили, що в період з 01 червня 2013 р. по 31 липня 2013 р. розмір плати за надані Послуги за один квадратний метр загальної площі Об'єкту становить 11,33 грн. в тому числі ПДВ 20% - 1,88 грн. Починаючи з 01 серпня 2013 р. розмір щомісячної плати за надані Послуги на момент укладання цього Договору за один квадратний метр загальної площі Об'єкту становить 13,10 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2,18 грн.

Додатковою угодою №2 від 27.02.2014 р. змінено пункт 2.4. Договору та викладено його в наступні редакції: в період з 01 червня 2013 р. по 31 липня 2013 р. розмір плати за надані Послуги за один квадратний метр загальної площі Об'єкту становить 11,33 грн. в тому числі ПДВ 20% - 1,88 грн. В період з 01 серпня 2013 р. по 31 серпня 2013 р. розмір щомісячної плати за надані Послуги на момент укладання цього Договору за один квадратний метр загальної площі Об'єкту становить 13,10 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2,18 грн. В період з 01 вересня 2013 р. по 31 жовтня 2013р. розмір плати за надані Послуги за один квадратний метр загальної площі Об'єкту становить 11,33 грн. в тому числі ПДВ 20% - 1,88 грн. Починаючи з 01 листопада 2013 р. розмір щомісячної плати за надані Послуги на момент укладання цього Договору за один квадратний метр загальної площі Об'єкту становить 13,10 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2,18 грн.

Додатковою угодою №3 від 27.02.2014 р. продовжено термін дії договору до 01 березня 2015 р.

Додатковою угодою №4 від 09.09.2014 р. зменшено площу приміщень відносно яких Виконавцем надаються послуги до 69,9 кв. м.

Виконавцем в період з 01.06.2013 р. по 30.11.2014 р. надавались Споживачу послуги експлуатації та забезпечувалось постачання комунальних послуг, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт (а.с. 30-46).

Пунктами 3.2, 3.3. Договору встановлено, що сплата щомісячного платежу за надані Послуги за цим Договором здійснюється Споживачем на підставі отриманого від Виконавця рахунку протягом 5 робочих днів з дати отримання Споживачем відповідного рахунку від Виконавця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Сплата щомісячного платежу по відшкодуванню вартості спожитих у Приміщенні Комунальних послуг здійснюється Споживачем на підставі отриманого від Виконавця рахунку протягом 5 робочих днів з дати отримання Споживачем відповідного рахунку від Виконавця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Оплата вартості наданих експлуатаційних послуг та відшкодування спожитих у приміщені комунальних послуг перераховувались Відповідачем на рахунок Позивача несвоєчасно та не в повному обсязі. Заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 9 951,05 грн.

31 жовтня 2014 р. між сторонами було підписано угоду про розірвання Договору №Е14/13 про надання послуг з утримання будівлі та прилеглої території та про відшкодування вартості комунальних послуг, відповідно до умов якої сторони прийшли до взаємної згоди про розірвання Договору експлуатації з 31 жовтня 2014 р.

Пунктом 2 Угоди про розірвання сторони домовились, що на підставі виставленого Виконавцем рахунку Споживач здійснює погашення заборгованості за Договором експлуатації шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця не пізніше 30.11.2014 р.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої суми заборгованості в розмірі 9 951,05 грн. в добровільному порядку.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у ому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із засобів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором №Е14/13 про надання послуг з утримання будівлі та прилеглої території та про відшкодування вартості комунальних послуг від 01.06.2013 р. у сумі 9 951,05 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 9 951,05 грн. заборгованості за договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 907,01 грн., інфляційні нарахування в розмірі 3 602,38 грн. та 3% річних у розмірі 132,49 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 907,01 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.3. Договору у разі порушення Споживачем положень п. 3.2., п. 3.3. цього Договору, споживач сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування пені в розмірі 1907,01 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування 3% річних у розмірі 132,49 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 3 602,28 грн., суд приходить до висновку, що дані розрахунки не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дап Інвестментс Лімітед" обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 598, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 216, 232, 283, 284, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гранітний кар'єр" (61072, м. Харків, просп. Леніна, буд. 27 Б, офіс 506, код ЄДРПОУ 38494286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАП ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД" (61020, м. Харків, вул. Постишева, буд. 93, код ЄДРПОУ 36625083) заборгованість за договором про надання послуг з утримання будівлі та прилеглої території та про відшкодування вартості комунальних послуг №Е14/13 від 01.06.2013р. в сумі 9 951 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 05 коп., пеню в розмірі 1 907 (одна тисяча дев'ятсот сiм гривень) грн. 01 коп., 3% річних у сумі 132 (сто тридцять двi) грн. 49 коп., інфляційні нарахування в розмірі 3 602 (три тисячi шiстсот двi) грн. 28 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/2994/15