Рішення

від 08.06.2015 по справі 927/751/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

04 червня 2015р. справа №927/751/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство «Грифсканд-Свалява», вул.Менделєєва, 1,

м. Свалява, Закарпатська обл., 89300

До відповідача: Приватного підприємства «Чернігівська торф'яна компанія»

вул. Мстиславська, буд.28, кв.12, м. Чернігів, 14000

про стягнення 11709грн.04коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача : Грабовський Ю.І., представник, довіреність від 02.01.2015р.

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10200,00грн., яка сплачена позивачем як попередня оплата за поставку відсіву деревного вугілля згідно договору №90 від 13.11.2014р., та 1509,04грн. процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштам.

Від позивача до початку судового засідання надійшло клопотання №128 від 29.05.2015р., в якому просив залучити документи до матеріалів справи, надати можливість представнику позивача ознайомити суд з оригіналами витребуваних документів незалежно від явки представника відповідача, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву розглянути справу за наявними у ній матеріалами. У поданому клопотанні позивач просить при визначенні розміру судових витрат включити до них вартість проїзду представника позивача до м. Чернігова для участі у судових засіданнях господарського суду Чернігівської області відповідно до належним чином посвідчених копій проїзних документів на транспорт міжміського сполучення з м. Свалява до м. Чернігів, які будуть надані позивачем суду, а також вартість проживання представника позивача у готелях м. Чернігова у зв'язку з неможливістю добратися з м. Свалява до м. Чернігова транспортом загального користування до 10 години без ночівлі у м. Чернігів (залізничних та автобусних рейсів з м. Свалява до м. Чернігів немає, а якщо добиратися через м. Київ, то раніше ніж о 12 годині добратися неможливо у зв'язку з розкладом руху поїздів залізницею та автобусом з м. Київ до м. Чернігів). Вказане клопотання та додані до нього документи долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2015р. надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Згідно інформації отриманої з офіційного сайту Міністерства юстиції «Інформаційно-ресурсний центр» (https://usrinfo.minjust.qov.ua/edr.html) в реєстрі станом на 04.06.2015р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд-Свалява», ідентифікаційний код 33519248, місцезнаходження: вул. Менделєєва, 1, м. Свалява, Закарпатська обл., 89300.

Відповідач відзив на позов не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до початку судового засідання до суду не надходило. Ухвала про порушення провадження у справі від 22.05.2015р. направлена на адресу відповідача, отримана ним згідно поштового повідомлення №1400603565063.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації отриманої з офіційного сайту Міністерства юстиції «Інформаційно-ресурсний центр» ( https://usrinfo.minjust.qov.ua/edr.html ) в реєстрі станом на 04.06.2015р. значиться Приватне підприємство «Чернігівська торф'яна компанія», ідентифікаційний код 36430414, місцезнаходження: вул. Мстиславська, буд.28, кв.12, м. Чернігів, 14000.

Представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача та переходу до розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідач мав можливість, але не скористався правом надати суду письмовий відзив на позов, зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку, що нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Окрім того, явка представника відповідача у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.

Суд перейшов до розгляду справи по суті. У судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви та матеріалів справи.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 13.11.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №90, відповідно до умов якого постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставити в обумовлені строки товар (передати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець (позивач у справі) зобов'язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.1 договору предметом поставки є товар: відсів деревного вугілля з масовою часткою води не більше 8,0%, золи не більше 15%, С fix (летючого вуглецю) не менше 65%. Загальна кількість товару складає 100тон відсіву деревного вугілля.

У п.3.1-3.2 договору сторони передбачили, що поставка товару проводиться за домовленістю сторін партіями. Поставка кожної партії товару здійснюється протягом 3-х днів з моменту здійснення попередньої оплати за кожну партію товару. Доставка товару за цим договором проводиться транспортом покупця. Датою постачання вважається дата підписання накладної повноважними представниками сторін.

Згідно п.4.1 договору ціна товару складає 3400,00грн. за одну тону товару з ПДВ. Розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку: 100% вартості кожної партії товару сплачується протягом одного дня з моменту повідомлення про початок завантаження товару на транспорт покупця.

На виконання умов договору позивач згідно рахунку №3 від 17.11.2014р. перерахував відповідачу платіжним дорученням №12351 від 19.11.2014р. 64600,00грн. за вугілля деревне. Перерахування коштів в сумі 64600,00грн. підтверджується також випискою банку по рахунку за 19.11.2014р.

Рахунок №3 від 17.11.2014р. виписаний відповідачем для оплати позивачем відсівів деревного вугілля у кількості 19т по ціні 2833,33грн. на суму 53833,33грн., ПДВ 20% - 10766,67грн., а всього 64600,00грн.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, здійснивши поставку 16т відсіву деревного вугілля на суму 54400,00грн., що підтверджується накладною №3 від 19.11.2014р.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач повинен був здійснити поставку товару протягом 3-х днів з моменту здійснення попередньої оплати тобто до 22.11.2015р. включно.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту передачі позивачу товару на всю сплачену останнім суму попередньої оплати. Тобто, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по передачі оплаченого товару.

Позивачем направлена відповідачу претензія №16 від 15.01.2015р. з вимогою поставити товар на суму 10200,00грн. відповідно до умов договору №90 від 13.11.2014р. або сплатити борг в сумі 10200,00грн. Вказана претензія отримана відповідачем 16.03.2015р. згідно поштового повідомлення №8930000031930.

Як свідчать матеріали справи, відповідач відсів деревного вугілля у кількості 3т не поставив, грошові кошти в сумі 10200,00грн. не повернув.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України та діючого законодавства України на день розгляду справи не подано суду доказів щодо поставки товару або повернення позивачу грошових коштів в сумі 10200грн.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 10200,00грн. боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача 1509,04грн. процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами за період з 21.11.2014р. по 19.05.2015р. на підставі ст.ст.536, 693, 1048 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти від суми попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного кодексу України).

В даній справі, звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими коштами, позивач послався на те, що у договорі № 90 від 13.11.2014р. між сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, та здійснив нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону на підставі приписів ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі не встановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, договори поставки і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а тому застосування до договору поставки положень про договір позики (зокрема, ст. 1048 Цивільного кодексу України) є безпідставним. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 1509,04грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані на підставі ст.ст. 536, 692, 1048 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягають. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2013 року у справі №3-11гс13.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання по поставці товару не виконав, і суму попередньої оплати 10200,00грн. позивачу також не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 10200,00грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судових збір в сумі 1827,00грн.

Клопотання позивача про включення до судових витрат вартості проїзду представника та його проживання у готелі задоволенню не підлягає з огляду на приписи ст.44 Господарського процесуального кодексу України. Так, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно позиції викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК відносяться зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст.30 названого кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Суд зазначає, що участь у судовому засіданні представника є правом сторони, явка представника позивача у даній справі судом обов'язковою не визнавалась.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 222 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Чернігівська торф'яна компанія» (вул. Мстиславська, буд.28, кв.12, м. Чернігів, р/р 26006035748 у ПАТ «Полікомбанк» у м. Чернігів, МФО 353100, ідентифікаційний код 36430414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд-Свалява» (вул. Менделєєва, 1, м. Свалява, Закарпатська обл., р/р 26002034003211 у Свалявському відділенні АТ «Комінвестбанк», МФО 312248, ідентифікаційний код 33519248) 10200грн.00коп. боргу, 1827грн.00коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 08.06.2015р.

Суддя Н.Ю.Книш

.