Постанова

від 02.06.2015 по справі 904/1242/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 року Справа № 904/1242/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Науменко І.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року у справі № 904/1242/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укртехприлад Торгівельний Дім", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54 381,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов Приватного акціонерного товариства "Укртехприлад Торгівельний Дім", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ про стягнення 54 381,99 грн. задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Укртехприлад Торгівельний Дім" основний борг у сумі 42 830, 16 грн., 3% річних у сумі 843, 50 грн., втрати від інфляції у сумі 5 400, 62 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 648, 68 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 42 830, 16 грн. мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №511131862 від 18 листопада 2013 року.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення 3% річних в сумі 843, 50 грн., господарський суд виходив з невірного визначення позивачем періоду прострочення виконання зобов'язання.

Відмовляючи в частині стягнення пені господарський суд послався на те, що сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, а тому нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України є неправомірним.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" оскаржує його на предмет порушення судом норм процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи.

Апелянт посилається на те, що господарський суд неправомірно залишив без задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, тому він був позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про розстрочку виконання судового рішення у зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства.

Посилаючись на складну політичну ситуацію в країні апелянт зазначає про масову відмову споживачів від замовлень, які шукають інших виробників, у зв'язку з недостатністю коштів.

Відповідач зазначає, що за підсумками 2014 року його підприємство є збитковим.

Апелянт вказує, що комунальні платежі, заробітна плата і нарахування податків, інші обов'язкові платежі сплачувались підприємством не за рахунок доходів, отриманих від реалізації продукції, а із власних резервів, які на сьогоднішній день вичерпано.

Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" наголошує на тому, що отримання кредитних коштів від кредитних установ зазраз неможливо. Збитки підприємства складають 1 020 622 тис. грн.

Таким чином, апелянт не взмозі погасити перед позивачем наявну заборгованість.

Відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року скасувати, та прийняте нове, яким задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення строком на три місяці.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

12 травня 2015 року від Приватного акціонерного товариства "Укртехприлад Торгівельний Дім" надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника підприємства, у зв'язку з відсутністю матеріальних коштів на відрядження представника відповідача з м. Києва до м. Дніпропетровська в судове засідання по даній справі.

Розгляд справи відкладався з 14 травня 2015 року до 02 червня 2015 року.

Представник апелянта в судові засідання 14 травня 2015 року та 02 червня 2015 року не з'явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 18 листопада 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Укртехприлад Торгівельний Дім" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (покупець) укладений договір поставки №511131862 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і строки поставки товару зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.2 договору за взаємною домовленістю сторін в процесі виконання даного договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, умови і строки поставки товару), внесені в положення даного договору і додатків до нього. Будь-які зміни і доповнення повинні бути оформлені у вигляді додаткових угод до даного договору і підписані уповноваженими представниками Сторін, після чого вони стають невід'ємною частиною даного договору.

Вартість товару визначається в гривні та зазначена в специфікаціях до цього договору. Ціна товару визначена з урахуванням умов поставки, передбачених специфікацією до договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню. Сума договору складається з сум специфікацій, які є невід'ємною частиною договору (п.п.2.1.-2.4. договору).

Датою поставки товару та датою переходу права власності є дата підписання сторонами акту приймання-передачі або дата, яка вказана покупцем в товарно-транспортній накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній специфікації можуть визначити інші умови переходу права власності на товар та дати поставки (п.3.9 договору).

Договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань за договором -до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.10.1 договору).

Згідно специфікації №1 до договору сторонами погоджено найменування, кількість, вартість, умови та строки поставки і оплати товару, а саме: мотор-редуктора в кількості 2 шт. по ціні за одиницю товару 4 219, 00 грн., а всього на суму 10 126, 80 грн. Оплата товару, який поставляється згідно цієї специфікації відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно специфікації №2 до договору сторонами погоджено поставку датчика тиску та індикатора Ра на загальну суму 42 146,28грн.

Згідно специфікації №3 до договору підписаної позивачем та відповідачем, було погоджено поставку товару на суму 12 034,56грн.

Згідно специфікації №5 до договору сторони погодили поставку товару на суму 1 416,00грн.

Оплата товару, який поставляється згідно специфікацій №№2-5 відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 65 723,64грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

№К-2384 від 09.12.2013 на суму 10 126,80грн.;

№К-121 від 31.01.2014 на суму 12 766,68грн.;

№К-509 від 01.04.2014 на суму 29 379,6грн.;

№К-814 від 20.05.2014 на суму 1 416,00грн.;

№К-813 від 20.05.2014 на суму 12 034,56грн.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 22 893,48грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16 травня 2014 року (а.с.22).

Залишок несплаченої суми становить 42 830,16грн. (65723,64грн. - 22 893,48грн.).

Позивач посилається на обставини невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, наявності боргу відповідача за поставлений товар у сумі 42 830,16грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору та умови специфікацій до договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

Доказів оплати вартості поставленого товару у заявленій до стягнення сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товару у сумі 42 830,16грн. у встановленому порядку не спростував.

Таким чином, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 42 830, 16 грн.

Згідно з ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути втрати від інфляції у сумі 5 400, 62 грн. за загальний період з 30 травня 2014 року по 10 лютого 2015 року та три відсотки річних за загальний період з 30 травня 2014 року по 10 лютого 2015 року у сумі 856,07грн., у тому числі:

- за прострочку виконання зобов'язання за поставлений товар згідно видаткової накладної №К-509 від 01 квітня 2014 року на суму 29 379, 6 грн. за період з 30 травня 2014 року по 12 липня 2014 року у сумі 106, 25 грн.;

- за прострочку виконання зобов'язання за поставлений товар згідно видаткових накладних №К-814 від 20 травня 2014 року на суму 1 416, 00 грн., №К-813 від 20 травня 2014 року на суму 12 034,56грн. за період з 13 липня 2014 року по 10 лютого 2015 року у сумі 749, 82 грн.

Умовами специфікацій №№2-5 встановлено порядок оплати поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Отже, строк оплати за видатковою накладною №К-509 від 01 квітня 2014 року на суму 29 379, 6 грн. настав 31 травня 2014 року, прострочка виконання зобов'язання виникає з 01 червня 2014 року.

Строк оплати згідно видаткових накладних №К-814 від 20 травня 2014 на суму 1 416, 00 грн. та №К-813 від 20 травня 2014 року на суму 12 034, 56 грн. настав 19 липня 2014 року, прострочка виконання зобов'язання виникає з 20 липня 2014 року.

Оскільки позивачем при проведенні розрахунку невірно визначено період прострочення виконання зобов'язання, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що розмір 3% річних становить 843, 50 грн.

Що стосується стягнення інфляційних втрат в сумі 5 400, 62 грн., то їх розрахунок здійснено господарським судом з врахуванням положень листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", не містить арифметичних помилок, тому судом правомірно стягнуто інфляційні втрати в розмірі 4 500, 62 грн.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня стягненню не підлягає, тому що сторони в п.7.5 договору не визначали її розмір, як це встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою Національного Банку України.

Матеріали справи свідчать, що представник відповідача в судове засідання господарського суду 11 березня 2015 року не з'явився, було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку із зайнятістю представника відповідача в судовому засіданні арбітражного суду Белгородської області (а.с.48).

Вказане клопотання правомірно відхилено судом, оскільки надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь -яким певним колом осіб.

Заява апелянта про надання йому розстрочки виконання рішення строком на три місяці задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що Господарського процесуального кодексу України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року №9 (зі змінами та доовненнями) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Надання розстрочки виконання судового рішення ставить сторони в нерівні умови, оскільки надає перевагу інтересам боржника і порушує інтереси стягувача на отримання заборгованості на підставі судового рішення.

Щодо твердження апелянта стосовно збитковості його діяльності слід зазначити, що згідно ст.ст.42, 44 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Обставини, які наводить відповідач в апеляційній скарзі належать, перед усім, до його комерційного ризику і не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року відповідає діючому законодавству, обставинам справи, підстави для задоволення клопотання про розстрочку виконання судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2015 року у справі № 904/1242/15 залишити без змін.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя І.М. Науменко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 05.06.15 р.)