Постанова

від 27.05.2015 по справі 908/4925/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.05.2015 справа №908/4925/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Колядко Т.М., Скакуна О.А. за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ДОНЕЦЬК", м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. (підписано 11.12.2014р.) у справі№ 908/4925/14 (суддя Дроздова С.С.) за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "ДОМ 49", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ДОНЕЦЬК", м. Донецьк простягнення 13 016,37 грн. В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року до господарського суду звернулось Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "ДОМ 49", м. Київ (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ДОНЕЦЬК", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 11 900,00 грн., 892,50 грн. - втрат від інфляції, 223,87 грн. - 3%.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2014р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 11 900,00 грн., інфляційні в розмірі 892,50 грн., 3% річних в розмірі 223,87 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було досліджено належність надання послуг у встановлені строки, а також на те, що справу було розглянуто у відсутності відповідача.

Відповідачем до апеляційної скарги було надано додаткові докази по справі в підтвердження своїх заперечень, мотивуючи тим, що він не отримував ухвали суду про порушення провадження у справі, оскільки з листопада 2014 року УДППЗ "Укрпошта" припинила свою діяльність на території Луганської та Донецької області. Зазначені докази відповідно до ст. 101 ГПК України судовою колегією долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності позивача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав заяву, якою вимоги апеляційної скарги підтримав та просив розгляд справи проводити без участі свого представника.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 23.12.2013р. був укладений договір № 1/13 на тимчасове користування місцем розміщення рекламного засобу - спеціальної конструкції (далі - Договір), за умовами розділу 1 якого, позивач надає відповідачу місце для розміщення рекламного засобу, а Відповідач розміщає в цьому місці рекламний засіб - спеціальну конструкцію, яка використовується для розміщення рекламно-інформаційних матеріалів про відповідача.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2017р. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

За умовами п. 3.1.3 Договору, позивач зобов'язаний щомісячно оформлювати Акт приймання-передачі виконаних робіт та передавати його відповідачу для підписання.

Пунктами 4.2, 4.3 Договору сторони узгодили, що розмір оплати за розміщення рекламного засобу - спеціальної конструкції позивача здійснюється відповідачем на умовах договору в сумі 1 700,00 грн. за місяць. Першим місяцем, за який відповідач сплачує позивачу плату за користування місцем розміщення рекламного засобу є січень 2014р. Оплата за договором здійснюється щомісячно, відповідно до виставлених рахунків до 10 числа кожного місяця.

Сторонами в Договорі не визначене розташування самого місця, де має знаходитися рекламна конструкції відповідача, але з пояснень сторін, що викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу вбачається, що таким місцем є стіна житлового багатоквартирного будинку позивача. Спір з цього приводу між сторонами відсутній.

Факт надання позивачем місця для розміщення рекламного засобу підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт за березень 2014р., який погоджений та підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Вважаючи своє право на отримання оплати порушеним, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача оплати за період з березня 2014р. по грудень 2014р. в сумі 11 900,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, стверджуючи, що позивачем в період з липня 2014 року відповідні послуги не надавалися, акти виконаних робіт не направлялися, рекламний банер в місці розміщення відсутній, а за червень 2014 року послуги оплачені в повному обсязі.

У період з січня 2014р. по червень 2014р. позивачем були надані обумовлені договором послуги з розміщення рекламної конструкції, що підтверджується підписаними між сторонами актами, в яких сторони підтвердили виконання Договору за даний період на загальну суму 10 200,00 грн.

Відповідно до вимог п.4.3 Договору позивачем виставлялися рахунки відповідачу, які оплачувалися останнім.

Так, в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії підписаного сторонами акту без зазначення дати (а.с.68), який підтверджує надання позивачем послуг за Договором в червні 2014 року, рахунку позивача №1 від 10.06.2014 року на суму 1 700,00 грн. за червень 2014 року (а.с.69) та банківської виписки від 24.06.2014 року про його оплату відповідачем (а.с.75).

За таких підстав вимоги позивача про стягнення оплати за надані послуги за Договором за червень 2014 року є безпідставними.

Щодо вимог про стягнення оплати за послуги за період липень-грудень 2014 року, то зазначені вимоги судова колегія вважає недоведеними за наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором про надання послуг.

За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З дій сторін по виконанню Договору за попередні до спірного періоди вбачається, що сторонами кожного місяця підписувалися акти виконаних робіт, на підставі яких виставлялися рахунки позивачем та відповідачем оплачувалися.

Такий порядок оплати встановлений вимогами п.4.3 Договору.

Також за змістом п. 3.1.3 Договору саме на позивачеві лежить обов'язок щомісячно оформлювати Акт приймання-передачі виконаних робіт та передавати його відповідачу для підписання.

Оскільки позивачем не надано актів про надані послуги за період з липня по грудень 2014 року, а також не надано інших доказів надання ним послуг за Договором у спірний період, судова колегія вважає позовні вимоги не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги надані сторонами фотознімки у якості належного доказу (а.с. 77, 89), оскільки з них не вбачається час та місце їх зйомки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не дослідив факту надання позивачем послуг за Договором у спірний період, не з'ясував наявність доказів позивача, якими він підтверджує цей факт.

За тих же підстав є необґрунтованим стягнення з відповідача 892,50 грн. інфляційних та 223,87 грн. 3% річних, в задоволенні цих вимог теж слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 р. у справі № 908/4925/14 слід скасувати через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав доведеними.

По справі слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача по справі, стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ДОНЕЦЬК", м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2014 р. у справі № 908/4925/14 скасувати.

По справі прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "ДОМ 49", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ДОНЕЦЬК", м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11 900,00 грн., інфляційних в розмірі 892,50 грн., 3% річних в розмірі 223,87 грн.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "ДОМ 49" (04214 м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 53, поштове відділення № 214, а/с 15, код ЄДРПОУ 38654488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ДОНЕЦЬК" (83014 м. Донецьк, пр. Дзержинського, 49б, код ЄДРПОУ 13533399) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Колядко Т.М.

Скакун О.А.

Надр.5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. до справи

4. ДАГС

5. ГС