Постанова

від 04.06.2015 по справі 5021/2693/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа № 5021/2693/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Курченко В.А.

сторони не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області (вх. № 3004 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 20.04.2015 року у справі №5021/2693/2011

за заявою Голови ліквідаційної комісії ТОВ «Тепло» Мікуліна А.Й., м. Суми

до ТОВ «Тепло», м. Суми

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.04.2014 року у справі №5021/2693/2011 (суддя Костенко Л.А.) в задоволенні заяви № 605/9/1815-10-020 від 10.03.2015 року Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області до боржника - ТОВ «Тепло» про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 20699,78 грн. відмовлено.

Сумська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 20.04.2015р. по справі №5021/2693/2011, прийняти постанову, якою визнати вимоги Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області в сумі 20699,78 грн. як поточні та включити їх до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.06.2015 року.

Відповідно до Розпорядження Секретаря другої судової палати від 03.06.2015р., у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду сформовано колегію суддів у складі : головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

В судове засідання 04.06.2015 року сторони не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи, що явку сторін судом обов'язковою не визнано, колегія суддів розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (В редакції закону до 19.01.2013 року набуття чинності внесених змін).

Постановою господарського суду Сумської області від 30.01.2012р.боржника - ТОВ «Тепло» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Мікуліна А.Й.

У березні 2015р. Сумська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області звернулась до господарського суду Сумської області з заявою про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №5021/2693/2011 вимоги ДПІ з податку на додану вартість у розмірі 20699,78 грн.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу дійшов висновку, що вимоги ДПІ з ПДВ не підлягають задоволенню, оскільки не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, а порядок їх виконання визначений відповідними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина дев'ята статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Відповідно до Розрахунку суми податкового боргу, кредиторські вимоги ДПІ складаються із заборгованості по податку на додану вартість, та виникли внаслідок несплати грошових зобов'язань самостійно визначених боржником згідно податкових декларацій від 19.03.2012р. № 9012797512, від 19.04.2012р. № 9020021686, від 17.05.2015р. № 9027331691, від 19.06.2012р. № 9034574204, уточнюючій декларації від 01.07.2011р. та 22.03.2012р., та відповідно до податкових повідомлень-рішень від 14.08.2012р. № 0000281555, від 24.09.2012р. № 0000371555, від 09.11.2012р. № 0000431555, 05.06.2013р. № 0000041500, 04.07.2013р. № 0000201500, від 14.11.2014р. № 0004171500. Пеня в сумі 35,78 грн. нарахована у відповідності до ст. 129 Податкового кодексу України.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені ДПІ до включення до реєстру вимоги у розмірі 20699,78 грн. не є поточними вимогами у розумінні вищенаведених норм права, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, а тому не можуть бути задоволенні судом.

Даний висновок узгоджується також з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 19.08.14р. у справі №5021/1365/2011, від 21.04.2015р. у справі №29/5005/6381/2011р.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної ухвали нормам чинного законодавства та матеріалам даної справи на підставі чого, ухвалу господарського суду Сумської області від 20.04.2015р. у справі №5021/2693/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 20.04.2015р. по справі №5021/2693/2011 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.06.2015р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Крестьянінов