Постанова

від 28.05.2015 по справі 817/1126/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1126/15

28 травня 2015 року 11год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник Ганов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1), яка сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Вважає, що після подання всіх необхідних документів, визначених у ст. 128 Земельного кодексу України, і як власник нерухомого майна, розташованого на вказаній земельній ділянці, має гарантоване ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України право на викуп у власність такої земельної ділянки.

Відповідачем надано письмові заперечення проти позову, згідно яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити повністю у їх задоволенні. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що площа земельної ділянки, яку має намір викупити позивач, є необґрунтованою, вказує, що наразі наявна заборона на передачу (надання) земельних ділянок із земель державної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб оскільки відсутній детальний план території на якій знаходиться земельна ділянка, а також на те, що задовольнивши позовні вимоги позивача, адміністративний суд підмінить інший орган державної влади та перебере на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому запереченні. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивачу на праві приватної власності належать об'єкти нерухомого майна: склад цукру (літ.Ш-1), будівля проф. БУМів (літ.Ц-2), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що стверджується витягами про державну реєстрацію прав КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» №№32026468, 32024249 від 14.11.2011 року (а. с. 15, 16).

Як власник нерухомого майна у грудні 2013 року позивач звернувся до відповідача за одержанням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтовною площею 4,5000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під виробничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням) (а. с. 20).

Площа земельної ділянки, що проектувалась до відведення у власність шляхом викупу обґрунтована генпланом забудови, погодженим головним архітектором Рівненського району.

Розпорядженням відповідача №111 від 14 квітня 2014 року позивачу надано дозвіл розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтовною площею 4,5000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під виробничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням), на території Шпанівської сільської ради Рівненського району (а. с. 21).

На підставі розпорядження відповідача ліцензованою землевпорядною організацією ПП «Рівнеприватзем» розроблений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для передачі у власність шляхом викупу позивачу для зазначених цілей, який згідно вимог ст.186-1 Земельного кодексу України отримав погодження відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області (висновок №805 від 02.07.2014), управління Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області (висновок №16.07.2014 №04-20/188) (а. с. 25, 26).

За заявою позивача відомості про державну реєстрацію земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру із кадастровим номером НОМЕР_1, тобто відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр» вказана земельна ділянка сформована (а. с. 27-29).

Вказаний проект землеустрою згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації, затвердженого начальником головного управління Держземагентства у Рівненській області від 20.08.2014 за №508 був оцінений позитивно як такий, що в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України (а. с. 30).

Розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації за №539 від 04.11.2014 «Про затвердження проекту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки» позивачу затверджено проект землеустрою площею 4,5000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) у власність шляхом викупу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під виробничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням), на території Шпанівської сільської ради Рівненського району (а. с. 32).

На виконання вказаного розпорядження відповідача проведена експертна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, визначена одна з істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, ціна її продажу вартістю 503550 грн.00 коп. (звіт від 17.11.2014 року №169, що отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації №781 від 27.11.2014) (а. с. 31).

01.12.2014 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про продаж земельної ділянки площею 4,5000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за ціною експертної грошової оцінки (а. с. 33), на що одержав листом №вих1773/0/01-31/15 від 25.03.2015 року (а. с. 34) відповідь про повернення клопотання «без прийняття відповідного рішення», мотивуючи ти, що загальна площа забудова земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача складає лише 5,3% від загальної площі земельної ділянки та недостатнього обгрунтування доцільності відведення земельної ділянки для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під виробничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням), на території Шпанівської сільської ради Рівненського району.

Вищевказана відповідь суб'єкта владних повноважень, оформлена листом №вих1773/0/01-31/15 від 25.03.2015 року, за своєю суттю та змістом фактично є відмовою у продажі позивачу земельної ділянки площею 4,5000 га.

Надаючи правову оцінку бездіяльності відповідача щодо неприйняття відповідного рішення (розпорядження) про продаж позивачку вищевказаної земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Пунктом а) частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтею 128 Земельного кодексу України передбачено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Частиною 3 даної норми визначено, що орган державної влади, Рада Міністрів АРК або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву, клопотання і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній), та /або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Частиною 5 статті 128 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність.

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивачем подано всі необхідні документи, визначені у ст.128 Земельного кодексу України і як власник нерухомого майна, розташованого на вказаній земельній ділянці, має гарантоване ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України право на викуп у власність земельної ділянки.

Дане право реалізовувалось позивачем згідно з вимогами Земельного кодексу України, що встановлюють для власників об'єктів нерухомого майна порядок викупу земельних ділянок.

Судом досліджено, що проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтовною площею 4, 5000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під виробничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням), розроблений ПП «Рівнеприватзем» та погоджений територіальними органами виконавчої влади в сфері містобудування та архітектури та в сфері земельних відносин у встановленому законом порядку, підлягав державній експертизі землевпорядної документації та отримав позитивний висновок, містить інші погоджені текстові та графічні матеріали, визначені ст. 50 Закону України «Про землеустрій» в складі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, судом з'ясовано, що згідно ст.186-1 Земельного кодексу України вимагати додаткові матеріали та документи не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 «Про землеустрій» забороняється.

Відповідність розробленого проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність шляхом викупу вимогам законодавства, встановленим нормам та правилам засвідчена дослідженим судом висновком державної експертизи землевпорядної документації від 20.08.2014 за №508.

Мотиви відповідача щодо необґрунтованості площі земельної ділянки, яку має намір викупити позивач, спростовується наданими суду доказами: містобудівним обґрунтуванням - генпланом забудови земельної ділянки, погодженим головним архітектором Рівненського району та висновком відділу містобудування та архітектури Рівненської райдержадміністрації за №805 від 02.07.2014 року. При цьому, як зі сторони компетентного територіального органу виконавчої влади в сфері містобудування, так і зі сторони відповідача у листі від 25.03.2015 року не має жодних посилань на необхідність розроблення детального плану території і невідповідність проекту землеустрою саме з цієї підстави.

Посилання у запереченні відповідача на положення ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що вступили в дію 01.01.2015 року не заслуговують на увагу, оскільки проект землеустрою був затверджений розпорядчим актом відповідача - розпорядженням №539 від 04.11.2014 року, тобто земельна ділянка була відведена позивачу у власність шляхом викупу. Відтак відповідач зобов'язаний був в місячний термін прийняти рішення про продаж позивачу земельної ділянки, адже під жодну з проаналізованих судом підстав, визначених ст.128 Земельного кодексу України, відмова позивача не підпадає.

З матеріалів справи також вбачається, що земельна ділянка площею 4,5000 га за заявою позивача сформована як об'єкт цивільних прав та внесена до Державного земельного кадастру із кадастровим номером НОМЕР_1.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обгрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, розроблені та /або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути використані після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 6-1 Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону України до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 70 Закону України «Про землеустрій» передбачено що спори, які виникають при здійсненні землеустрою, вирішуються судами.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що не виконавши вимоги ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України відповідач протиправно допустив бездіяльність, що полягає у неприйнятті рішення (розпорядження) про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 4,5000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під виробничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2).

Як слідує із статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, наслідком визнання протиправної бездіяльності відповідача - суб'єкта владних повноважень має бути, зокрема, зобов'язання вчинення таким суб'єктом дій, які відновлять порушене право позивача.

Тому, в даному випадку, при визнанні протиправною бездіяльності Рівненської обласної державної адміністрації в особі голови адміністрації по неприйняттю рішення (розпорядження) про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), суд вважає, що єдиним способом захисту прав позивача буде зобов'язання першого прийняти рішення (розпорядження) про продаж такої земельної ділянки та укласти Договір кулівлі-продажу земельної ділянки.

Спростовуючи заперечення відповідача стосовно того, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, то суд зазначає, що особливістю дискреційних повноважень, яка випливає із Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, є право адміністративного органу на власний розсуд прийняти одне з кількох можливих рішень, в залежності від певних обставин.

Встановивши бездіяльність відповідача по неприйняття позитивного рішення про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) суд не вбачає альтернативи, а тому вважає, що наявні всі правові підстави та повноваження для прийняття судового рішення про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення (розпорядження) про продаж позивачу такої земельної ділянки та укласти з останнім Договір кулівлі-продажу даної земельної ділянки.

Одночасно суд зазначає, що рішення прийняті в рамках дискреційних повноважень, але з порушенням принципів ефективного захисту прав і свобод громадян, були визнані Європейським судом з прав людини порушенням Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод. Так, у справі Волохи проти України зазначено: «Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження».

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, - належать до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України сплачений судовий збір присуджується на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної державної адмїністрації по неприйняттю рішення (розпорядження) про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 4,5000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під виробничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2).

Зобов'язати Рівненську обласну державну адміністрацію в особі голови адміністрації прийняти рішення (розпорядження) про продаж ОСОБА_1 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 4,5000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під виробничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за ціною експертної грошової оцінки в сумі 503 550 (п'ятсот три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Зобов'язати Рівненську обласну державну адміністрацію в особі голови адміністрації або уповноважений орган (особу) укласти з ОСОБА_1 Договір кулівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 4,5000 га із цільовим призначенням: «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для реконструкції будівель складу цукру та проф. БУМів під робничу базу з виготовлення твердого біопалива з подальшим обслуговуванням)», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, , за ціною експертної грошової оцінки в сумі 503550 (п'ятсот три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73, 08 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.