Постанова

від 04.06.2015 по справі 823/855/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року справа № 823/855/15

м. Черкаси

16 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участі сторін:

представника позивача - Коханій О.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Нечитайло С.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Далі - Транс" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Далі - Транс" (далі-позивач) в якому просить, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах (далі - відповідач) № 0000422301 від 05.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує представник позивача, ТОВ "Далі - Транс" не порушувало вимог п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Фебер" та правомірність відображення ПДВ у податковий кредит підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами та договором транспортного експедирування.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з таким.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далі - Транс" зареєстроване як юридична особа 24.05.2013 (ідентифікаційний код 38715498), а також є платником ПДВ у відповідності до свідоцтва № 200129456 з 01.07.2013.

Суд встановив, що відповідно до наказу від 23.12.2014 №195 на підставі направлення від 23.12.2014 №25/23-01-03-01 ревізором-інспектором ДПІ у м. Черкасах здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за вересень-жовтень 2014 року по взаємовідносинах з ПП «Фебер» та подальшої реалізації контрагентам-покупцям придбаних товарів (робіт, послуг).

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5438 грн.

За результатами перевірки складено акт від 14.01.2015 № 16/23-01-22-04/38715498 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржуване ППР від 05.02.2015 № 0000422301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 6797 грн. (5438 грн. - за основним платежем та 1359 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями відповідача ТОВ "Далі - Транс" оскаржило їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Черкаській області, звернувшись 16.02.2015р. зі скаргою. Рішенням ГУ ДФС у Черкаській області № 5961/23-00-10-0210 від 26.03.2015 року податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах № 0000422301 від 05.02.2015 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Суд звернув увагу, що основна сума донарахувань ПДВ відповідає розміру податкового кредиту позивача за вересень-жовтень 2015 року згідно з податковими накладними від ПП "Фебер" (а.с.22-23).

Судом встановлено, що грошові зобов'язання нараховані ТОВ "Далі - Транс", є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом - ТОВ «Фебер».

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесеному на його підставі податковому повідомленню-рішенню на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до витягу з інформаційно-ресурсного центру ПП «Фебер», зареєстроване як юридична особа 15.05.2006, ідентифікаційний код 34119110 та є платником податків.

Згідно укладеного договору транспортного-експедирування № 18/09 від 18.09.2014 між ТОВ "Далі - Транс" (експедитор) та ТОВ «Фебер» (виконавець), виконавець бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, а експедитор бере на себе зобов'язання сплатити послугу за перевезення вантажу.

Перевезення вантажу та виконання договору (надання транспортних послуг) підтверджується актом надання послуг від 18.09.2014 на суму 26646 грн. в.т. ч. ПДВ 44441 грн. і виписаній на його підставі податковій накладній від 26.09.2014 № 112 та акту надання послуг від 26.09.2014 на суму 5980 грн. в.т.ч. ПДВ 996,67 грн. і податкової накладної від 26.09.2014 № 156. Також про факт транспортування товару підтверджується ТТН № 180914 від 18.09.2014 і № 021014 від 02.10.2014.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено наявність здійснення господарської діяльності платника податків. Відповідач не надав доказів, що підтверджували б відсутність ділової мети в діях платника податків під час здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій (облікова сальдова відодомість по рахунку позивача), наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарської операції, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд з'ясував, що первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Доказів суду, щодо визнання господарського договору укладених між контрагентом недійсним в судовому порядку не надані.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача, щодо відсутності господарської діяльності суб'єкта (позивача) лише на підставі деяких помилок у первинних документах.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в України та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (далі- Кодекс №2755-VI).

Згідно ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до ст. 20.1.4. Кодексу №2755-VI контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У силу вимог статті 75 Кодексу №2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу №2755-VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товару. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 Кодексу №2755-VI вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу №2755-VI зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (далі- Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу №2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У ст. 1 Закону №996-ХІ визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону №996-ХІ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п.п. 180.1, 180.2 ст. 180. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно положення пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 201.6. статті 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового Кодексу визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу).

Відповідач в своїх письмових запереченнях не навів жодних доводів та не надав доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, або мали ознаки фіктивного підприємництва, тощо.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000422301 від 05.02.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Далі - Транс" (ідентифікаційний код 38715498) витрати із сплати судового збору у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 08.06.2015