Постанова

від 08.06.2015 по справі 826/6223/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2015 року 09:05 № 826/6223/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «Асті-Ко» третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ТВМ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» з позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2014 року:

- № 0009682203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 16 844 грн. за основним платежем та на 4 211 грн. за штрафними санкціями,

- № 0009692203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 13 763 грн. за основним платежем та на 3 441 грн. за штрафними санкціями,

- та від 15.01.2015 р. № 0000612206, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 16 041 грн. за основним платежем та на 4 038 грн. за штрафними санкціями.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентами позивача (третіми особами).

Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкових вигод. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції по наданню ТОВ «Асті-Ко» послуг по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції та операції з поставки ТОВ «Компанія ТВМ» товарів фактично проведені та документально оформлені. Оскільки спірні операції фактично виконані та їх проведення підтверджується документально, позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене, а також положення ПК України, позивач не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, внаслідок відсутності необхідних ресурсів та фактичної поставки товарів, виконання робіт та надання послуг, контрагенти позивача не могли та не виконували спірні операції, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідно до ухвали судді від 10.04.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог залучено контрагентів позивача за спірними операціями.

Представник ТОВ «Асті-Ко» в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надав. Поштове відправлення з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі, направлене ТОВ «Асті-Ко», повернуто без вручення з незалежних від суду причин у зв'язку з чим та на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали вважається належним чином врученою, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, справу розглянуто за відсутності ТОВ «Асті-Ко» на підставі наявних матеріалів справи.

Представник третьої особи ТОВ «Компанія ТВМ», отримавши 17.04.2015 р. копію ухвали про відкриття провадження у справі, в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав. Між тим, від ТОВ «Компанія ТВМ» надішли до суду пояснення по суті спору та докази наявності у товариства трудових та інших ресурсів, а також первинні документи на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, у своїх поясненнях вказаний контрагент підтвердив фактичне виконання спірних операцій та зазначив про безпідставність доводів ДПІ. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, справу розглянуто за відсутності вказаної особи на підставі наявних матеріалів справи.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» (код ЄДР 38105944) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Асті-Ко» (код ЄДР 37317518) та ТОВ «Компанія ТВМ» (код ЄДР 30972388) за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2014 № 421/1-26-50-22-03-38105944 (далі - Акт перевірки).

Щодо взаємовідносин ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» із контрагентом ТОВ «Асті-Ко» в Акті перевірки зазначено, що взаємовідносини між вказаними особами здійснювалися на підставі договору на виконання робіт № 260312 від 26.03.2012, відповідно до умов якого ТОВ «Асті-Ко» (Підрядник) зобов'язується виконати на користь ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» (Замовник) роботи щодо виготовлення поліграфічної продукції, згідно наданих Замовником матеріалів або оригіналів-макетів продукції, та розповсюдити таку продукцію за власною адресною базою.

ДПІ вказує, що згідно АІС «Податковий блок» директор ТОВ «Асті-Ко» - ОСОБА_1, а договір № 260312 від 26.03.2012 складено директором ОСОБА_2, що, як вважає ДПІ, порушує складання первинних документів.

В акті перевірки зазначено, що на підставі вищенаведеного договору ТОВ «Асті-Ко» у квітні 2012 року була виписана податкова накладна № 208 від 16.04.2012 на загальну суму 59 496 грн. (у т.ч. ПДВ 9 916 грн.) та складено акт здачі-прийняття робіт на ту ж саму суму. Номенклатура: друк та розповсюдження прийс-листів. Зазначено, що вказані документи підписані директором ТОВ «Асті-Ко» - ОСОБА_1

Станом на момент перевірки кредиторська заборгованість становить 59 496 грн.

Далі ДПІ вказує про отримання від ДПІ у Печерському районі ДПС у м. Києві акту № 5758/22-9/37317518 від 27.12.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко», згідно якого в ході перевірки встановлено:

«…- Матеріали отримані від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС службовою запискою № 13051/вн/07-06/52 від 20.12.2012 року, а саме: висновок № 1272 «щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Асті-Ко» та протокол допиту свідка гр. ОСОБА_1, який повідомив, що влітку 2012 року дане підприємство зареєстрував за грошову винагороду. Але місцезнаходження печатки та реєстраційних документів йому не відоме, до здійснення фінансово-господарської діяльності не має жодного відношення. Протокол допиту свідка складено ст. о/у ОВС УПМ ДПС у м. Києві майором податкової міліції Горащенком Я.В.

- Податкова звітність ТОВ «Асті-Ко», а саме декларації з ПДВ за період з 01.04.2012 по 30.11.2012 подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва за підписом гр. ОСОБА_1…».

Враховуючи зазначене ДПІ в акті перевірки зазначає, що операції ТОВ «Асті-Ко» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної діяльності. В ході перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Асті-Ко» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів тощо.

З вищенаведених фактів, як зазначає ДПІ, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Асті-Ко» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Асті-Ко», фінансово-господарські відносини між ТОВ «Асті-Ко» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

При цьому надалі в Акті перевірки ДПІ зазначено, що придбані у ТОВ «Асті-Ко» послуги у подальшому використовувалися у власній господарській діяльності. Тобто , ДПІ визнає факт придбання послуг у ТОВ «Асті-Ко».

Щодо взаємовідносин ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» із контрагентом ТОВ «Компанія ТВМ» в Акті перевірки зазначено, що згідно податкових накладних номенклатура договорів відрізняється від договорів, копії яких надані до перевірки.

При цьому ДПІ в акті перевірки не аналізуються договори ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» із контрагентом ТОВ «Компанія ТВМ», умови поставок та характер спірних операцій.

ДПІ зазначає, що ТОВ «Компанія ТВМ» виписано податкові та видаткові накладні, а також акти здачі-приймання робіт на користь ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» на загальну суму 36 755,88 грн. (у т.ч. ПДВ 6 125,98 грн.), номенклатура поставки яких: конверти різних розмірів та пакет плівковий. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (стор. 7 Акту).

Зазначається, що станом на момент перевірки кредиторська заборгованість становить 14 240,64 грн.

Далі ДПІ вказує про отримання від ДПІ у Шевченківському районі ДПС у м. Києві акту № 1304/22-071/30972388 від 14.10.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія ТВМ», згідно якого в ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Компанія ТВМ» п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим податкові зобов'язання ТОВ «Компанія ТВМ» за перевіряє мий період підлягають зменшенню до 0 грн.

Враховуючи наведене ДПІ зазначає, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру.

Надалі в акті перевірки ДПІ наводяться положення ЦК України та ПК України, а також зазначається, що відсутній правочин з ТОВ «Логістикс Плюс» (не є контрагентом позивача за спірними операціями ) за період 01.12.2012 по 31.12.2013, як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків. Втім, не зазначено про що наведене свідчить та яке відношення має ТОВ «Логістикс Плюс» до позивача, його контрагентів та до спірних операцій.

Також зазначається, що первинні документи, отримані ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс», оформлені з порушенням, а саме підписані особами, які ніякого відношення до цих підприємств не мали, у яких не має право підпису.

З урахуванням наведеного ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки прийшла до висновку про порушення ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» положень ПК України, що призвело до заниження підприємством ПДВ на загальну суму 16 041 грн ., а саме у квітні 2012 року у сумі 9 916 грн., у липні 2012 року у сумі 1 367 грн., у серпні 2012 року у сумі 2 480 грн. та у вересні 2012 року у сумі 2 278 грн., а також до заниження податку на прибуток на загальну суму 16 844 грн ., зокрема у II кварталі 2012 року у сумі 10 412 грн. та у III кварталі 2012 року у сумі 6 432 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 року, зокрема: № 0009682203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 16 844 грн. за основним платежем та на 4 211 грн. за штрафними санкціями, та № 0009692203 , відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 13 763 грн. за основним платежем та на 3 441 грн. за штрафними санкціями.

Позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у м. Києві про оскарження податкових повідомлень-рішень від 24.09.2014 року № 0009682203 та № 0009692203.

Так, рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 04.12.2014 № 1622/10/26-15-10-08 скаргу ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» задоволено частково , залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 року № 0009682203 та № 0009692203 та донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2012 року, визначене в податковому повідомленні-рішенні від 24.09.2014 року № 0009692203, на загальну суму 2 874,50 грн. (в т.ч. основного платежу у розмірі 2 278 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 596,50 грн.).

Рішенням ДФС України від 10.02.2015 року № 2594/6/99-99-10-01-04-25 скаргу ТОВ «Сервісна компанія «Експрес-Сервіс» залишено без задоволення.

Разом з тим в ході розгляду даної справи встановлено, що на підставі рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 0000612206 , відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 16 041 грн. за основним платежем та на 4 038 грн. за штрафними санкціями. Дане рішення також є предметом спору у даній справі.

Тобто, з наведеного вбачається, що у зв'язку із донарахуванням ГУ ДФС у м. Києві податкових зобов'язань з ПДВ ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 0000612206, яким в свою чергу визначено позивачу загальну суму нарахованого зобов'язання з ПДВ, у т.ч. нарахованого раніше рішенням від 24.09.2014 року № 0009692203. При цьому в ході розгляду справи ДПІ не надано суду доказів відкликання у зв'язку з цим раніше прийнятого рішення від 24.09.2014 року № 0009692203.

Щодо законності прийнятого за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 0000612206 , суд зазначає наступне.

Так, п. 60.6. ПК України визначено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження , раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення.

В даному випадку судом встановлено, що в ході адміністративного оскарження ГУ ДФС у м. Києві було донараховано позивачу (до вже визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 24.09.2014 року № 0009692203) суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 874,50 грн.

Тобто, враховуючи положення п. 60.6. ПК України, контролюючий орган повинен був надіслати позивачу окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення грошового зобов'язання, а саме на суму 2 874,50 грн.

Однак, як встановлено судом, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 0000612206, яким визначено позивачу загальну суму нарахованого зобов'язання з ПДВ у розмірі 20 079,00 грн. (враховуючи санкції), у т.ч. нарахованого раніше рішенням від 24.09.2014 року № 0009692203 у розмірі 17 204 грн., що в свою чергу не може свідчити про законність такого рішення в частині визначення зобов'язання в сумі 17 204 грн.

Відтак, враховуючи наведене, а також відсутність доказів відкликання раніше прийнятого рішення, суд приходить до висновку про безпідставність визначення у податковому повідомленні-рішенні від 15.01.2015 р. № 0000612206 суми грошового зобов'язання у розмірі 17 204 грн. у зв'язку з чим дане рішення в цій частині суми зобов'язання підлягає скасуванню, як таке, що прийнято протиправно.

Між тим, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

З Акту перевірки вбачається, що ДПІ по суті не аналізувалися умови поставок та характер спірних операцій.

Так, за відносинами позивача з ТОВ «Компанія ТВМ» щодо поставки позивачу товарів (конверти різних розмірів та пакети плівкові) слід зазначити, що відносини між цими особами здійснювалися на підставі договору поставки № 090/12 від 25.04.2012 року, умовами якого передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000) - склад покупця . Вказаний термін DDP означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця.

Виходячи з наведеного, за даних конкретних умов поставки достатнім є оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі. В даному випадку до матеріалів справи надано видаткові накладні, які є достатнім первинним документом, який в даному випадку у повній мірі підтверджує факт поставки товару на склад позивача.

У той же час, сукупність наданих позивачем та ТОВ «Компанія ТВМ» первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду , зокрема: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур; платіжних доручень; довіреностей на отримання матеріальних цінностей; оборотно-сальдових відомостей щодо відображення спірних операцій у бухгалтерському обліку підприємств, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому судом не встановлено відмінності визначення номенклатури у вказаних первинних документах, про що зазначає ДПІ в акті перевірки.

Слід зазначити, що ТОВ «Компанія ТВМ» (контрагентом позивача) до матеріалів справи надано МД щодо поставки третій особі друкарського обладнання (машин для офсетного друку ), а також документи щодо імпортних поставок ТОВ «Компанія ТВМ» конвертів, що у сукупності підтверджує прямий зв'язок господарської діяльності даного контрагента та видом товарів (конвертів), що поставлялися позивачу за спірними операціями.

Між тим, щодо наявності у ТОВ «Компанія ТВМ» транспортних ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій (поставки товару), до матеріалів справи надано копії свідоцтв про реєстрацію т.з., згідно яких вбачається наявність у ТОВ «Компанія ТВМ» вантажних фургонів. При цьому до матеріалів справи позивачем залучено договір оренди № 63-10/11 від 01.10.2011, укладеного між ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» та ТОВ «Компанія ТВМ», відповідно до якого позивач орендує нежиле приміщення (склад паперу ), площею 391,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 1-а; договір суборенди № 04/11 від 01.12.2011, укладеного між ТОВ «Центр розвитку передових технологій» ТОВ «Компанія ТВМ», відповідно до якого позивач орендує нежилі приміщення (склад паперу, цех друкарсько-висікальних автоматів ), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 1-а, що в свою чергу свідчить про фактичну наявність у контрагента приміщень та їх пристосування для виготовлення друкарської продукції (конвертів), що була предметом спірних поставок із позивачем.

Щодо наявності у ТОВ «Компанія ТВМ» трудових ресурсів до матеріалів справи надано довідку за підписом директора ОСОБА_3, згідно відомостей якої у період 2012 року в штаті товариства працювало 34 працівника, що в свою чергу підтверджує наявність у контрагента трудових ресурсів.

При цьому, ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням сутності операцій, не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні ТОВ «Компанія ТВМ» для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому вид продукції (конверти) та її невеликий об'єм (вагу), що не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Що стосується взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Асті-Ко», слід зазначити, що взаємовідносини із вказаним контрагентом здійснювалися на підставі договору на виконання робіт № 260312 від 26.03.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ «Асті-Ко» за замовленням позивача зобов'язувався виконати роботи щодо виготовлення поліграфічної продукції, а також надати послуги щодо розповсюдження такої продукції за власною адресною базою.

На виконання умов вказаного договору між сторонами укладено податкову накладну № 208 від 16.04.2012 на загальну суму 59 496 грн. (у т.ч. ПДВ 9 916 грн.) та складено акт здачі-прийняття робіт на ту ж саму суму; акт виготовлення та погодження оригінал-макету; акт виготовлення сигнального примірника продукції; акт виготовлення всього обсягу продукції; акт розповсюдження всього обсягу продукції. Номенклатура: друк та розповсюдження прайс-листів. До матеріалів справи надано копію примірника такого прайс-листа.

При цьому суд враховує, що в акті перевірки ДПІ визнає факт придбання послуг у ТОВ «Асті-Ко» та подальше їх використання у власній господарській діяльності (стор. 6 Акту).

Слід зазначити, що в ході розгляду справи ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України та з урахуванням сутності операцій, не доведено обсягів трудових та інших ресурсів, які були необхідні ТОВ «Асті-Ко» для виконання спірних операцій, але були відсутні, а відтак не доведено неможливості здійснення ТОВ «Асті-Ко» господарської діяльності та, зокрема, виконання спірних операцій.

Відтак , сукупність вказаних матеріалів, а також договорів та первинних документів щодо придбання позивачем товарів, в рамках подальшої реалізації яких позивачем замовлялися у ТОВ «Асті-Ко» роботи (послуги) по виготовленню рекламної продукції (прийс-листів) та її розповсюдженню, підтверджують фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача, та не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Що стосується посилання ДПІ на акти про неможливість звірки по контрагентам, слід зазначити, що відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано таких актів, а відтак ДПІ не доведено обґрунтованості своїх посилань на такі акти.

Разом з тим суд зазначає, що неможливість звірки свідчить про відсутність у податкового органу відомостей, а отже і про неможливість формування податкової інформації. При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акту перевірки.

Що стосується посилання ДПІ на протокол допиту свідка гр. ОСОБА_1, слід зазначити, що відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано такого протоколу допиту свідка, а відтак ДПІ не доведено обґрунтованості своїх посилань на нього. При цьому суд зазначає, що правове значення для цілей з'ясування обставин можливої фіктивної діяльності підприємства має вирок суду, що набрав законної сили.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Сам по собі протокол допиту не є достатнім та допустимим доказом фіктивної діяльності контрагента та підробки підписів на первинних документах, на що посилається ДПІ.

Стосовно ж доводів ДПІ про порушення складання первинних документів при укладені позивачем з ТОВ «Асті-Ко» договору № 260312 від 26.03.2012, оскільки згідно АІС «Податковий блок» директор ТОВ «Асті-Ко» є ОСОБА_1, а договір складено директором ОСОБА_2, слід зазначити, що згідно даних ЄДР ОСОБА_1 зареєстрований керівником підприємства з 11.04.2012 року, а спірний договір був укладений 26.03.2012 року, тобто раніше, та ДПІ в цьому контексті не надано суду доказів відсутності повноважень у особи, яка підписувала договір, діяти від імені ТОВ «Асті-Ко» на момент його укладення. Відтак, наведені доводи ДПІ є безпідставними.

В контексті останнього не надано висновків експертизи, у т.ч. проведеної в порядку ст. 84 ПК України, щодо підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладених з контрагентами правочинів недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вимог та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, враховуючи при цьому безпідставне повторне донарахування позивачу грошових зобов'язань за результатами адміністративного оскарження, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На відшкодуванні сплаченого судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 року № 0009682203 та № 0009692203, а також від 15.01.2015 р. № 0000612206, прийняті ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін