Ухвала

від 19.05.2015 по справі 810/52/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/52/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський завод алюмінієвого лиття" до Броварської об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський завод алюмінієвого лиття" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31.12.2014 №0009902202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський завод алюмінієвого лиття" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Брокбудкепітал" (ЄДРПОУ 37450960), ТОВ "Інвестиційні ініціативи та модернізація" за період березень-квітень 2014р та січень-лютий 2014 року відповідно.

За результатами перевірки складено акт № 49/10-06-22-02/38564321 від 30.12.2014, відповідно до якого перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Брокбудкепітал" та ТОВ "ІІМ", їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період з 01.01.2014 по 30.04.2014, в результаті чого податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1737083,00 грн.

31.12.2014 на підставі акту № 49/10-06-22-02/38564321 від 30.12.2014 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0009902202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2171354,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 434271,00 грн.

Позивач заперечуючи законність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.4. статті 201 Кодексу визначає обов'язкові реквізити податкової накладної.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4. ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що право платника (позивача) на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтверджених належними доказами (первинними документами).

Між тим, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої особи; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що в періоді щодо якого проводилась перевірка, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Брокбудкепітал" за наступними договором поставки № 23/КП/2014 від 20.03.2014р. (Т.1 а.с.127), відповідно до якого «Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товар - АЛЮМІНІЙ В ЧУШКАХ СПЛАВУ АД31, в порядку, розмірах та строках встановлених цим Договором та Специфікацією».

На підтвердження факту поставлення товару за зазначеним договором позивачем надано суду копії зазначеного договору зі специфікаціями 1-5, видаткових накладних №РН-305 від 24.03.2014р; №РН-305 від 24.03.2014р; №РН-306 від 25.03.2014р; №РН-307 від 26.03.2014р; №РН-308 від 27.03.2014р; №РН-309 від 28.03.2014р; №РН-310 від 31.03.2014р.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав також господарські взаємовідносини з ТОВ "Інвестиційні ініціативи та модернізація" за договором поставки № 51/06 від 19.06.2013 р., відповідно до якого «Постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця Продукцію, визначену у п.2.1 цього Договору (надалі іменується «Продукція»), а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору».

Факт поставки товару за зазначеним договором підтверджується наявними в справі копіями договору, специфікацій 1-5, видаткових накладних №34 від 15.01.2014р.; №34 від 15.01.2014р.; №30 від 14.01.2014р.; №24 від 13.01.2014р.; №27 від 13.01.2014р.; №17 від 13.01.2014р.; №12 від 10.01.2014р.; №43 від 20.01.2014р.; №41 від 20.01.2014р.; №38 від 17.01.2014р.; №64 від 29.01.2014р.; №58 від 28.01.2014р.; №47 від 22.01.2014р.; №72 від 31.01.2014р.; №71 від 31.01.2014р.; №67 від 30.01.2014р.; №88 від 06.02.2014р.; №80 від 05.02.2014р.; №78 від 04.02.2014р.; №131 від 08.02.2014р.; №129 від 17.02.2014р.; №126 від 14.02.2014р.; №124 від 13.02.2014р.; №111 від 12.02.2014р.; №102 від 11.02.2014р.; №137 від 20.02.2014р.; №145 від 24.02.2014р.; №141 від 21.02.2014р.; №150 від 26.02.2014р. (Т.1 а.с.69-97).

На підтвердження факту здійснення оплати ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Інвестиційні ініціативи та модернізація" за поставлений товар позивачем надано суду копію банківських виписок (Т.1 а.с.179-200, 205-226).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не оспорюється сам факт відсутності всієї первинної документації по взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал» та з ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» на момент здійснення перевірки, водночас наявні в справі копії видаткових накладних, податкових накладних, договорів, специфікацій, товарно-транспортних накладних містять всі необхідні реквізити та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства України.

Так статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах як на підставу фіктивності господарських операцій посилається на наявність актів про неможливість здійснення зустрічних звірок щодо документального підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентами.

За твердженням відповідача, до Броварської ОДПІ від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві надійшов акт від 08.10.2014р. №1476/26-59-22-03/37450960 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Брокбудкепітал» (код ЄДРПОУ 37450960), а також акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 15.04.2014р №1143/26-55-22-13/37955397 про неможливість проведення зустрічної звірки Інвестиційні ініціативи та модернізація» (код ЄДРПОУ 37955397).

Крім того, з наявних в справі доказів вбачається, що ТОВ «Брокбудкепітал» включило суми податкових зобов'язань по операціях з позивачем до податкової звітності відповідного податкового періоду. Податкові накладні підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що і було зроблено у встановленому законом порядку та строки (квитанції на зворотньому боці податкових накладних ( Т.1 а.с.129-134).

Транспортування товару від постачальників до ТОВ «Броварський завод алюмінієвого лиття» повністю підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» (Т.1 а.с.98-126) та ТОВ «Брокбудкепітал» (Т.1 а.с. 141-158) У випадку ж з останнім транспортування здійснювалося третьою особою ФОП ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Відповідно до п.44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно із п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Водночас, законодавством передбачена можливість платника податків для надання обґрунтованих пояснень до контролюючих органів щодо відсутності первинних документів на момент перевірки.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Так зі змісту листа ТОВ «Броварський завод алюмінієвого лиття» від 30.12.2014 р. №30/14, який відповідно до вхідного штампу Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнятий 30 грудня 2014р (на п'ятий день від початку перевірки), вбачається, що з 25.09.2014р підприємство знаходиться в стані припинення, у зв'язку з чим вся документація Товариства була передана аудиторській фірмі для отримання відповідного висновку.

Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договору №01/12 від 01.12.2014р., укладеного між позивачем та аудиторською фірмою ПП АФ «Сервіс-Аудит», актів прийому-передачі бухгалтерських документів за відповідний період. Так, відповідно до цих актів ТОВ «Броварський завод алюмінієвого лиття» передав бухгалтерські документи за відповідний період 10 грудня 2014 року, а отримав 08 січня 2015 року. Зважаючи на ряд державних свят, визначених на законодавчому рівні, а також знаходження позивача і аудиторської фірми в різних містах, а також на характер перевірки (невиїзна позапланова) пояснення позивача є цілком обґрунтованими.

Крім того, на момент укладення спірних правочинів юридичні особи контрагентів позивача - ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація», ТОВ «Брокбудкепітал» не були припинені у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин були наділені адміністративною процесуальною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Так на момент виникнення спірних правовідносин у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація», ТОВ «Брокбудкепітал». Водночас, відсутність платника податків за місцем реєстрації, на думку колегії суддів, не може свідчити про не реальність здійснення ним правочинів. Жоден з договорів позивача не визнавався в судовому порядку нікчемним.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація», ТОВ «ТК «Брокбудкепітал», у зв'язку з чим право платника податків, тобто ТОВ «Броварський завод алюмінієвого лиття», на податковий кредит, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 29.05.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Ключкович В.Ю.