Ухвала

від 25.05.2015 по справі 484/484/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/484/15-ц 25.05.2015 25.05.2015 25.05.2015

Провадження №22-ц/784/1203/15 Головуючий у І інстанції Літвіненко Т.Я.

Категорія - 47 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

25 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Свіщуком О.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агро-Віта.Юг» рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2015 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агро-Віта.Юг» про розірвання договору оренди і покладення обов'язку з повернення орендованих земельних ділянок, -

у с т а н о в и л а :

10 лютого 2015 року ОСОБА_2 пред'явила зазначений вище позов до Приватного підприємства «Агро-Віта.Юг» (далі ПП «Агро-Віта.Юг»), який обґрунтовувала наступним.

На підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 від 20 серпня 2007 року ОСОБА_4 була власником двох земельних ділянок площею 0,1393 га та 4,2843 га, що розташовані в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, переданих їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

23 листопада 2007 року ОСОБА_4 та Приватне підприємство «Агро-Віта.Юг» у простій письмовій формі уклали строковий договір оренди, за умовами якого перша, як орендодавець, передала на 10 років другому, орендарю, названі земельні ділянки в оренду, під обов'язок останнього сплачувати їй щорічно орендну плату у взаємоузгодженому сторонами розмірі.

Крім того, п. 4 сторони передбачили можливість розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, або реорганізації особи орендаря.

11 лютого 2008 року указаний договір набув чинності і сторони приступили до його виконання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла і за правом спадкування за законом, названі земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_5.

Будь яких зауважень щодо дії названого договору оренди той не виказував і договір продовжував діяти на тих же умовах.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим указані земельні ділянки за правом спадкування перейшли у власність ОСОБА_2, про що 08 вересня 2014 року державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області видано відповідні свідоцтва та внесено записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Отримавши право власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_2 забажала самостійно їх обробляти, у зв'язку з чим 10 та 30 вересня, а потім ще й 12 грудня 2014 року звернулася до ПП «Агро-Віта.Юг» із письмовими заявами про своє бажання розірвати договір оренди землі та вимогою до орендаря - повернути орендовані земельні ділянки.

Посилаючись на те, що відповідач відмовився від задоволення названих вимог, просила позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що через понесені ним затрати для обробітку спірних земельних ділянок, дострокове припинення договору оренди неможливе.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Представник ПП «Агро-Віта.Юг» подав це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилався на невідповідність судового рішення дійсним обставинам справи та нормам цивільного та земельного законодавства.

Апеляційну скаргу слід відхилити і залишити без змін рішення суду І інстанції, оскільки районний суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у справі достатньо доказів підставності розірвання договору оренди землі, в той час, як протилежне, було б порушенням принципу цивільного законодавства про свободу та непорушність цивільно-правового договору, належності його виконання.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, вважає їх доведеними, а висновки, щодо результату вирішення справи - вірними, обґрунтованими й законними.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають, змінюються і припиняються, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За тлумачення статей 203-204, 215, 626 ЦК України випливає висновок про те, що цивільні права та обов'язки можуть виникати, змінюватися та припинятися із договорів, зміст яких не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; за умови їх вчинення у формі, встановленій законом; особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; за їх вільного волевиявлення, відповідно до їх внутрішньої волі і спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить договір, як вид правочину, нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням.

Якщо недійсність договору прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним - то він є правомірним і підлягає виконанню сторонами, відповідно до встановлених в ньому умов.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Він є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими вважаються умови визначені в законі, або умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

За своєю характеристикою, істотні умови відображають природу договору, а тому відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом, необхідні для даного виду або на погоджені яких наполягає хоча б одна сторона, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.

При цьому, необхідно наголосити, що в силу ст.ст. 3, 627 ЦК України, договору притаманна така риса, як свобода договору.

Поряд із справедливістю, добросовісністю і розумністю вона вважається вищою цінністю права, що забезпечує природне існування фізичної особи, стабільність суспільних відносин, економічну та фінансову рівновагу.

Свободу договору можна визначити як нормативно закріплену можливість особи здійснювати дії та вчинки на власний розсуд, не порушуючи при цьому свободу інших суб'єктів.

Зміст свободи договору в загальному розкривається у ст.627 ЦК України, яка з посиланням на ст.6 ЦК України встановлює співвідношення актів цивільного законодавства і договору.

За названими статтями, зміст названого принципу проявляється у свободі особи вільно вступати у договірні відносини; самостійно обирати контрагента та вид договору, який регулюватиме їх взаємні відносини; самостійно визначати умови (зміст) договору, структуру і вид договірного зв'язку; строк його дії; підстави і порядок припинення.

В силу ст. ст. 651-654 ЦК України, які встановлюють загальні правила, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід зазначити, що зазначені дії вчиняються в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний (змінений) за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

При цьому, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначене у повній мірі стосується і договорів оренди землі.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- інші, передбачені сторонами умови, у тому числі, і щодо умов припинення.

Крім виписаних вище підстав припинення договорів, згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється ще в разі:

· закінчення строку, на який його було укладено;

· викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

· поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

· смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 названого Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

· ліквідації юридичної особи-орендаря;

· відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

· набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

· припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом чи договором.

Одночасно слід зазначити, що договір є підставою виникнення договірного зобов'язання - під яким, відповідно до ст. 509 ЦК України, слід розуміти правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 525-526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно застосовуваними вимогами.

Принцип належного виконання припускає, що зобов'язання має бути виконане належними суб'єктами, в належному місці, в належний час, належним предметом і належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під порушенням зобов'язання слід розуміти такий протиправний вплив з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення чи взагалі ліквідації.

Порушенням зобов'язання є його невиконання і неналежне виконання.

Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, або не утримуються від певних дій, хоча за змістом зобов'язання могли утримуватися від їх вчинення.

Неналежним виконанням договору слід вважати його виконання але без точного дотримання учасниками взаємоузгоджених умов щодо строку, сторони, місця, якості предмету договору, тощо.

Судом 1 інстанції встановлено і, це ж підтверджується наявними у справі доказами, на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 від 20 серпня 2007 року ОСОБА_4 була власником двох земельних ділянок площею 0,1393 га та 4,2843 га, розташованих в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

23 листопада 2007 року вона та Приватне підприємство «Агро-Віта.Юг» у простій письмовій формі уклали строковий договір оренди, за умовами якого передала названі земельні ділянки відповідачу в оренду на 10 років.

При цьому, п. 4 сторони передбачили можливість розірвання договору оренди землі у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, або реорганізації особи орендаря.

11 лютого 2008 року указаний договір набув чинності і сторони приступили до його виконання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла і за правом спадкування за законом, названі земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим указані земельні ділянки за правом спадкування перейшли у власність ОСОБА_2

Отримавши право власності на них ОСОБА_2 забажала самостійно їх обробляти, у зв'язку з чим 10 та 30 вересня, а потім ще й 12 грудня 2014 року звернулася до ПП «Агро-Віта.Юг» із письмовими заявами про своє бажання розірвати договір оренди землі та вимогою до орендаря - повернути орендовані земельні ділянки.

Відповідач безпідставно таку її вимогу не виконав і земельні ділянки у її власність не повернув, фактично відмовившись у односторонньому порядку від виконання взятого на себе за п. 4 договором оренди обов'язку, що є неприпустимим.

У зв'язку з цим, і беручи до уваги те, що названий пункт договору не ставить можливість його розірвання в залежність від будь яких господарських дій та витрат орендаря, і, за наявності вимоги спадкоємця орендодавця про бажання припинити орендні відношення, оспорюваний договір підлягав розірванню, а орендовані земельні ділянки - поверненню їх власнику.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і міськрайонний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на те, що отримуючи орендну плату за 2014 рік, позивач фактично дав згоду на продовження договору оренди землі, то воно не може слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки таку підставу підтвердження дії договору сторони не передбачили, не надав їй такого значення і законодавець.

Що ж до тверджень названої особи про наявність процесуальних порушень при розгляді судом 1 інстанції даної цивільної справи, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки більша частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мають місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агро-Віта.Юг» відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: